Рішення

від 23.08.2011 по справі 40/259

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/259

23.08.11

За позовом      Приватного акціонерного товариства «Київмлин»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Хлібсервіс»

про                      стягнення 22 498,06 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача:           ОСОБА_1. – за  довіреністю  № 1-177 від 28.03.2011 р.

від відповідача:       не з‘явився

У судовому засіданні 23.08.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВІИ:

На розгляд Господарського суду м.Києва передані позовні вимоги  Відкритого акціонерного товариства «Київмлин»до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Хлібсервіс»про стягнення 22 498,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач  систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення та за спожиті комунальні послуги відповідно до договору оренди №91/о від 01.04.09 р. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 22 498,06 грн, з них 16 461,29 грн - по орендній платі, 4 347 грн - за спожиті комунальні послуги та 1 689,77 грн - за спожиту електроенергію.

Ухвалою суду від 13.07.11 порушено провадження  у справі №40/259 та призначено до розгляду на 02.08.11.

Ухвалою суду від 02.08.11 розгляд справи відкладався до 16.08.11 через неявку відповідача у судове засідання.

У судове засідання, призначене на 16.08.11, представник позивача  з’явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Судом заслухано пояснення представника позивача, досліджено докази та вирішено оголосити перерву у судовому засіданні до 23.08.11 й витребувати додаткові докази у позивача.

У судове засідання, призначене на 23.08.11, представник позивача з'явився, надав додаткові докази по справі, зазначив про зміну назви позивача з відкритого акціонерного товариства «Київмлин»на приватне акціонерне товариство «Київмлин»позовні вимоги підтримав та надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.04.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Київмлин», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство  «Київмлин»(далі –позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Хлібсервіс»(далі  - відповідач, орендар) було укладено договір  оренди нежилих приміщень № 91/о  (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду на умовах строкового платного користування приміщення по вул. Костянтинівській, 64, в м. Києві, загальною площею 31,5 м2, кім. 211, 212.

Орендні платежі зазначені в п. 5.1. Договору оплачуються орендарем самостійно щомісячно згідно з протоколом узгодження договірної ціни (п 5.3. Договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору орендні платежі сплачуються орендарем  щомісячно в безготівковому або в готівковому порядку на рахунок позивача не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Згідно з п. 7.1. абз. 6 Договору відповідач зобов'язувався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

11.08.2009 року позивач та відповідач підписали Угоду про припинення дії Договору, яка в п. 2 підтверджує, що станом на 11.08.09р. відповідач мав заборгованість перед позивачем у розмірі 16 461,29 грн.

Вказана заборгованість по орендній платі за Договором відповідачем не сплачена, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Відповідач не скористався своїм правом з’явитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ст. 613 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 16 461,29 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідач заборгованості за спожиті комунальні послуги із посланням на кошториси та договір суборенди № 01 від 12.08.2009 року, що укладений між відповідачем та ТОВ «ОЗІАК», за умовами якого відповідач як суборендар зобов’язався сплачувати витрати на комунальні та експлуатаційні послуги відповідно до кошторису.

12.08.09р. між позивачем, відповідачем та ТОВ «ОЗІАК»було підписано кошторис, який передбачав щомісячний платіж у розмірі 378,00 грн. Починаючи з 01.11.2009 р., відповідно до підписаного трьохстороннього кошторису, сума щомісячного платежу склала 718,00 грн. Кошториси від 12.08.2009 р. та від 01.11.2009 р. наявні у матеріалах справи, відповідно до яких встановлено, що зазначену в кошторисі суму, суборендар (відповідач у справі) сплачує на поточних рахунок ВАТ «Київмлин», яке є балансоутримувачем.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, позивачем виставлялися рахунки-фактури на відшкодування комунальних послуг на загальну суму 4 347,00 грн (у матеріалах справи наявні завірені копії рахунків-фактури № 905 від 30.09.2009 на суму 378,00 грн, № 955 від 26.10.200 р. на суму 378,00 грн, № 1058 від 30.11.2009 р. на суму 718,20 грн, № 1159 від 18.12.2009 р. на суму 718,20 грн, № 1251 від 20.01.2010 р. на суму 718,20 грн, 88 від 18.02.2010 р. на суму 718,20 грн та № 199 від 19.03.2010 р. на суму 718,20 грн).

Проте, Відповідачем  вказані суми не оплачені, й відповідно утворився борг у розмірі 4 347,00 грн.

Крім того, відповідно до умов Договору (п. 5.1), за оренду нежилих приміщень відповідач повинен був сплачувати позивачеві орендні платежі, які складалися з орендної плати за приміщення за поточний місяць; електроспоживання.

Згідно з наявних у матеріалах справи доказів, відповідач зобов’язався сплачувати компенсацію витрат з електроспоживання відповідно до виставлених ВАТ «Київмлин»рахунків (п. 5.1.3. договору суборенди № 01 від 12.08.2009 р.)

На підтвердження того, що відповідачу надавалися послуги по забезпеченню електроенергією свідчать виставленні рахунки-фактури (№ 307 від 08.05.2009 р. на суму 140,30 грн; № 428 від 04.06.2009 р. на суму 105,23 грн; № 544 від 03.07.2009 р. на суму 140,30 грн; № 655 від 03.08.2009 р. на суму 161,35 грн; № 771 від 03.09.2009 р. на суму 126,28 грн; № 825 від 05.10.2009 р. на суму 140,30 грн; № 975 від 04.11.2009 р. на суму 140,30 грн; № 1075 від 04.12.2009 р. на суму 160,20 грн; № 1177 від 05.01.2010 р. на суму 147,12 грн; № 6 від 04.02.2010 р. на суму 142,98; № 122 від 05.03.2010 р. на суму 131,14 грн; № 234 від 06.04.2010 р. на суму 154,27 грн) та податкові накладні позивача на загальну суму 1 689,77 грн.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

В матеріалах справи відсутні докази, що від відповідача поступили будь-які зауваження стосовно наданих послуг.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача за спожиту електроенергію  1 689,77 грн та комунальні послуги на загальну суму 4 347,00 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Хлібсервіс»(04080, м. Київ, Подільський район, вул. Костянтинівська, 64, код ЄДРПОУ 33640004) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Київмлин»(04080, м. Київ, Подільський район, вул. Межигірська, 83, код ЄДРПОУ 30523267)  16 461 (шістнадцять тисячі чотириста шістдесят одну) грн 29 коп. - основного боргу, 4 347 (чотири тисячі триста сорок сім) грн 00 коп. - заборгованість за комунальні послуги, 1 689 (одну тисячу шістсот вісімдесят дев’ять) грн 77 коп. –заборгованість за електроенергію, 224 (двісті двадцять чотири) грн 98 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                              Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 23.08.2011 р.