Рішення

від 22.08.2011 по справі 51/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/192

22.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Степ Груп»

до   Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамар»    

про стягнення 44 386,04 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Кондратенко В.М.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Степ Груп»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамар» про стягнення 44 386,04 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 98 від 14.04.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

16.08.2011 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій ТОВ «Компанія Степ Груп»зазначило, що заявлена до стягнення сума заборгованості відповідача перед позивачем виникла внаслідок поставки товару на суму 116 921,10 грн., часткової оплати відповідачем у розмірі 68 206,66 грн. та повернення відповідачем позивачу товару за видатковою накладною № ПП-55 від 07.09.2010 р. на суму   4 328,40 грн., а не внаслідок здійснення відповідачем оплати в сумі 72 535,06 грн., як про те зазначалось у тексті позовної заяви.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням представників відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвал суду.

У даному судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити.

Відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Ухвали суду у даній справі отримані відповідачем, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 24.06.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 22.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Степ Груп»(далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамар»(далі –покупець) укладено договір поставки № 98 (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 98 від 14.04.2010 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець –прийняти та оплатити продовольчі товари (далі –товар) у асортименті, кількості та за цінами відповідно до умов, передбачених цим договором.

Ціна кожної конкретної одиниці товару визначається прас-листами постачальника, а ціна конкретної партії товару зазначається у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 4.1, 4.2 договору).

Згідно з п. 9.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31 грудня 2010 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного договору після закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на 2011 рік на тих самих умовах, які передбачені даним договором (п. 9.2 договору).

Оскільки сторонами до суду не надано звернень одна до одної з заявами про припинення договору поставки № 98 від 14.04.2010 р. після 31.12.2010 р., тому такий визнається пролонгованим на новий строк на тих же умовах, що передбачені ним.

Тож, сторонами було погоджено істотні умови договору поставки, на виконання якого позивачем було здійснено ряд поставок відповідачу.

Відповідно до п. 3.1 договору товар поставляється на умовах склад покупця. Пунктом поставки є –03134, м. Київ, вул. Миру, 19 (Склад Реалізаційної бази).

Товар (його частина) вважається фактично переданим з моменту підписання повноважними представниками сторін видаткової накладної (п. 3.5 договору).

Додатком № 1 до договору поставки № 98 від 14.04.2010 р. сторонами засвідчено зразки відбитків печаток та штампа, підписів уповноважених  осіб, якими буде підтверджуватись отримання товару від постачальника.

Судом встановлено, що у період з 16.04.2010 р. по 31.01.2011 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 116 921,10 грн., що підтверджується накладними, які в копіях долучені до матеріалів справи.

В свою чергу, відповідачем було здійснено повернення позивачу товару на суму 4 328,40 грн. за видатковою накладною № ПП-55 на повернення постачальнику від 07.09.2010 р.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Розділом 5 договору погоджено порядок розрахунків. Оплата за першу партію товару проводиться за умови 100% передплати (п. 5.1 договору). Оплата наступних партій проводиться по мірі реалізації товару кожні 5 банківських днів. При цьому, кожну партію товару (в цілому) покупець зобов'язаний оплатити не пізніше 30 календарного дня з дня фактичної передачі конкретної партії товару (п. 5.2 договору). Спосіб платежу –банківський переказ за вказаними реквізитами постачальника (п. 5.3 договору).  

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Як стверджував позивач, вбачається з банківської довідки про надходження від відповідача на рахунок позивача грошових коштів, останньому надійшло від ТОВ «Діамар»68 206,66 грн.

Тож, внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамар»утворилась заборгованість в розмірі 44 386,04 грн.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки № 98 від       14.04.2010 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 44 386,04 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки № 98 від 14.04.2010 р.не здійснив, доказів протилежного до суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 44 386,04 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Степ Груп»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамар» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, б. 26, код 34693607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Степ Груп»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, б. 72, літера А, код 36884870) 44 386 (сорок чотири тисячі триста вісімдесят шість) грн. 04 коп. заборгованості, 443 (чотириста сорок три) грн. 86 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:  29.08.2011 р.