Рішення

від 22.08.2011 по справі 51/264

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/264

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/264

22.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Ед Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Бюро»

про стягнення 33 801,74 грн.                                                                                                                    

    Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Яковенко В.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 33 801,74 грн. заборгованості за договором № 1002/09 на проведення рекламних кампаній від 10.02.2009 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вищезазначеного договору щодо оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог суду.

Відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Конверти, що направлялися судом, на зазначену в позовній заяві та у витязі ЄДРПОУ юридичну адресу відповідача, були повернуті до Господарського суду міста Києва з приміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р.»у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 22.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2009 року між ТОВ «Бренд Бюро»(далі –замовник) та ТОВ «Мастер Ед Україна»укладено договір № 1002/09 на проведення рекламних кампаній (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 1002/09 від 10.02.2009 р. є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов'язався протягом строку дії договору професійно і якісно проводити розміщення реклами для замовника на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов'язався вчасно і у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця відповідно до умов договору.

Згідно з п. 6.1 договору останній є чиним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 р. включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по данному договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що вартість кожної рекламної кампанії включає податок на рекламу (0,5%) та ПДВ (20%). Вартість рекламної кампанії залежить від кількості зарезервованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії і встановлюється сторонами у додатках дло договору до початку рекламної кампанії або до дати ротації реклами (пп. 4.1.1 договору).

          З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 2.2 договору, з метою проведення рекламної кампанії сторонами підписано наступні акти резервування: від 10.02.2009 р. на період з 01 по 31 березня 2009 року  та від 17.03.2009 р. на період з 01 по 30 квітня 2009 року.

Судом встановлено, що за результатом виконаних позивачем робіт в порядку п. 3.5.5 договору сторонами підписано акт № МА-0000026 від 31.03.2009 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 60 644,04 грн. про проведення робіт за рахунком № МА-0000024 від 26.02.2009 р. (додаток № 1 до договору), а також акт надання послуг № МА-0000039 від 30.04.2009 р. на суму 7 157,70 грн. про розміщення зовнішньої реклами за період з 01.04.2009 р. по 30.04.2009 р. за рахунком № МА-0000030 від 17.03.2009 р. (додаток № 2 до договору).

Підпунктом 3.4.5 договору на замовника покладено зобов'язання здійснювати розрахунки з виконавцем особисто відповідно до умов даного договору (без права покладення своїх обов'язків щодо оплати на іншу особу).

В свою чергу, пунктом 4.2 договору визначено порядок розрахунків: оплата здійснюється замовником щомісячно до 10 числа поточного місяця у якому проводиться рекламна кампанія, якщо інший строк оплати не було узгоджено сторонами у додатках до договору, безготівковим розрахунком у гривнях на підставі рахунків-фактур виконавця, які виставляються замовнику для оплати не менше ніж за два банківських дні до дати платежу.

Судом встановлено, що додатком № 1 до договору погоджено наступний графік оплати: 50% загальної вартості послуг замовник сплачує не пізніше 15.03.2009 р., та 50% загальної вартості замовник сплачує протягом трьох банківських днів з моменту завершення надання послуг та підписання сторонами акту наданих послуг, а додатком № 2 до договору встановлено, що відповідач зобов'язаний сплатити 50% загальної вартості послуг не пізніше 15.04.2009 р. та 50% загальної вартості –протягом трьох банківських днів з моменту завершення надання послуг та підписання сторонами акту наданих послуг.

В ході розгляду спору судом встановлено, що відповідачем здійснено перерахування позивачу 30 000,00 грн. 26.02.2009 р. та 4 000,00 грн. 08.05.2009 р.

Таким чином, на виконання умов договору позивачем надано обумовлені рекламні послуги, про що сторонами підписано відповідні акти, копії яких долучено до матеріалів справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні.

На оплату наданих послуг позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури, з приводу неоплати яких виник спір у даній справі.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача суму в розмірі 34 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Бюро»утворилась заборгованість в розмірі 33 801,74 грн.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг згідно з договором № 1002/09 від 10.02.2009 р. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 33 801,74 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Ед Україна»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Бюро» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, б. 35-А, код 32798515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Ед Україна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, б. 13, оф. 13, код 36049559)  33 801 (тридцять три тисячі вісімсот одну) грн. 74 коп. заборгованості, 338 (триста тридцять вісім) грн. 02 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.