Рішення

від 17.08.2011 по справі 51/327

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/327

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/327

17.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мілавіца"  

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Імком ЛТД"  

про стягнення 43 124,16 грн.

Представники сторін:

від позивача: Щур Т.М.

від відповідача: не з'явились

Суддя Пригунова А.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 43 124,16 грн. за договором поставки № 55 від 08.04.2009 р., з яких: основний борг –38 930,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 329,65 грн., 863,94 –3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

  У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

  Представники відповідача на виклик суду не з'явилися, вимог ухвали суду від 22.07.2011 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Конверти, що направлялися судом, на зазначену в позовній заяві та у витязі ЄДРПОУ юридичну адресу відповідача, були повернуті до Господарського суду міста Києва з приміткою пошти "за зазначеною  адресою вибув".

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила

про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

  Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

  Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

  У судовому засіданні 17.08.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

  Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

  08.04.2009 року між сторонами був укладений договір поставки № 55, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу у власність корсетні, трикотажні та швейні вироби під торговельним знаком LAUMA, а також інші товари, (артикул), кількість, ціну за одиницю на загальну вартість яких сторони визначають в специфікаціях на кожну поставку товарів (партії товарів), а відповідач зобов'язався прийняти партію товарів та сплатити за нею визначену грошову суму на умовах, викладених у даному договорі.

  Відповідно до п. 2.3. договору поставки № 55 від 08.04.2009 р. право власності на товар переходить до відповідача з моменту його навантаження на транспортний засіб відповідача (дата поставки).

  Згідно з п. 3.1. договору поставки № 55 від 08.04.2009 р. оплата кожної партії товару здійснюється відповідачем у повному обсязі у строк не пізніше тридцятого календарного дня (включно), який обчислюється за днем дати поставки.

  Пунктом п. 3.2. договору поставки № 55 від 08.04.2009 р. визначено, що підставою для оплати партії товарів є рахунок, який надається відповідачу разом з видатковою накладною або надсилається відповідачу факсом чи електронною поштою, адреса якого зазначена в розділі 6 цього договору.

  Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

  Відповідно до п. 3.3. договору поставки № 55 від 08.04.2009 р. розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування відповідачем коштів на поточний рахунок позивача, який вказано в рахунку.

  Згідно з п. 3.4. договору поставки № 55 від 08.04.2009 р. датою оплати за товари є дата надходження коштів на поточний рахунок позивача.

  Пунктом 3.6. договору поставки № 55 від 08.04.2009 р. визначено, що сума договору є сума всіх здійснених поставок за цим договором.

  Відповідно до п. 5.1. договору поставки № 55 від 08.04.2009 р. датою укладання цього договору вважається дата, яка зазначена в його преамбулі.

  Згідно з п. 2 додаткової угоди № 1 28.12.2009 р. від  до договору поставки № 55 від 08.04.2009 р. цей договір набуває чинності з дати його укладання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2010 р.

  Таким чином, термін дії договору поставки № 55 від 08.04.2009 р. встановлено з 08.04.2009 р. до 31.12.2010 р.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 55 від 08.04.2009 р.  позивачем була здійснена відповідачу поставка товару на загальну суму 368 126,48 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0000001717 від 14.04.2009 р. та  № М-00002548 від 08.09.2009 р., що підписані уповноваженими особами сторін (копії - у матеріалах справи).

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором поставки № 55 від 08.04.2009 р.  виконав частково. Відповідно до банківських виписок, що містяться в матеріалах справи, відповідач перерахував на банківський рахунок  позивача грошові кошти на загальну суму 268 126,48 грн.

Серед іншого, відповідач повернув частину поставленого відповідно до договору поставки № 55 від 08.04.2009 р.  товару на загальну суму 61 069,43 грн., що підтверджується видатковою накладною (повернення) № 1 від 15.10.2010 р., підписаною уповноваженими особами сторін (копії - у матеріалах справи).

  З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 230/04 від 12.04.2011 р. у якій просить сплатити  за договором поставки № 55 від 08.04.2009 р. 41 781,85 грн., з яких: основний борг –38 930,57 грн., інфляційні нарахування у розмірі 2 291,32 грн. та 559,96 –3 % річних., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

  Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо сплати за поставлений товар за договором поставки № 55 від 08.04.2009 р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 38 930,57 грн., яку позивач просить стягнути  в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 55 від 08.04.2009 р.  є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

  Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

  Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

  Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю "Імком ЛТД"  утворилась заборгованість в розмірі 38 930,57 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки № 55 від 08.04.2009 р. не здійснив.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

  Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 38 930,57 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

  Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3 329, 65 грн. за період з жовтня 2010 р. до квітня 2011 р. та 3 % річних в сумі 863,94 грн. за період з 16.10.2010 р. до 08.04.2011 р.

           Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних втрат становить  3 329,65 грн. та 863,94 грн. –3% річних.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на наявність у відповідача прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 55 від 08.04.2009 р., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача  інфляційних втрат у розмірі 3 329, 65 грн. за період з жовтня 2010 р. до квітня 2011 р. та 3 % річних в сумі 863,94 грн. за період з 16.10.2010 р. до 08.04.2011 р. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

              1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

              2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імком ЛТД"   (04205, м. Київ, проспект Оболонський, б. 23-А, ідентифікаційний код – 25387891)  з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мілавіца"  (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30 А, ідентифікаційний код – 33597834) 38 930(тридцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 57 коп. ––основного боргу, 3 329 (три тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 65 коп. –інфляційні втрати, 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 94 коп. –3 % річних,  431(чотириста тридцять одна) грн. 24 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

             Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                                Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 26.08.2011 р.