Постанова

від 25.08.2011 по справі 8/37-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/37-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2011 року                                                                                      Справа № 8/37-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П. ,  суддя Василишин А.Р.

при секретарі Снічук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Сапьолкіна Н.В.  

відповідача: представник Ніколайчук В.Ф.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства агрофірми "Серпень" на рішення господарського суду Вінницької області у справі № 8/37-10 від 02.02.11р. (суддя Грабик В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Агропром"    

до відповідача  Приватного підприємства агрофірми "Серпень"

про стягнення в сумі 763 155 грн. 07 коп.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.11р. змінено склад суду. Суддів Демидюк О.О., Щепанську Г.А. замінено суддями Дужичем С.П., Демянчуком Ю.Г.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2011р. змінено склад суду. У зв'язку із затвердженням складів колегій, суддю Демянчука Ю.Г.  замінено суддею Василишиним А.Р.

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі № 8/37-10 від 02.02.11р. задоволені позовні вимоги приватного підприємства "Агропром" до приватного підприємства агрофірми "Серпень" про стягнення 763 155 грн. 07 коп.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що в порушення умов укладеного з позивачем договору поставки №11-04/10ВН від 02.04.2010р. відповідач, покладені на нього зобов'язання, щодо оплати поставленого позивачем товару, виконані не в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції приватне підприємство агрофірма "Серпень" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 02.02.11р. у справі 8/37-10 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що судом прийнято, як належний доказ розрахунок пені з 01.05.2010р. по 21.01.2011р., тобто за період 8 місяців 20 днів, що суперечить приписам ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, при цьому апелянт зазначає, що судом першої інстанції також не враховано положення ст. 233 ГК України та не зменшено розмір штрафних санкцій.

Також відповідач зазначає, що реалізовані позивачем засоби захисту рослин, згідно договору поставки, відповідно до п. 7 ч.3 ст.9 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ст.9 ЗУ "Про пестициди і агрохімікати" являються для позивача ліцензійним видом діяльності, однак ні в момент укладання договору поставки, ні в процесі розгляду справи господарським судом першої інстанції відповідної ліцензії позивачем не надано.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2011р. зупинено провадження у справі №8/37-10 до набрання законної сили рішення господарського суду Хмельницької області у справі №18/5025/419/11 за позовом приватного підприємства агрофірми "Серпень" до приватного підприємства "Агропром" про визнання недійсним договору поставки №11-04/10ВН від 02.04.2010р., оскільки на підставі даного договору позивачем заявлено позов у даній справі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.05.2011р., залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2011р., у справі №18/5025/419/11 відмовлено в задоволені позовних вимог приватного підприємства агрофірми "Серпень" до приватного підприємства "Агропром" про визнання недійсним договору поставки №11-04/10ВН від 02.04.2010р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2011р. поновлено провадження у даній справі.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників  сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2011р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства агрофірми "Серпень" - без задоволення, виходячи з наступного.

02.04.2010 р. між ПП «Агропром» (постачальник) та ПП агрофірмою «Серпень» (покупець) укладено договір поставки № 11-04/10 ВН виробничо-технічного призначення (засобів захисту рослин). Даним договором передбачено наступне: в строки визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (п.1.1.); найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатку до договору, які є невід'ємними частинами договору (п.1.2.); покупець заявляє та стверджує, що він є сільськогосподарським товаровиробником і купує товар для використання його в технологічних процесах виробництва сільськогосподарської продукції (п.1.4); ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність покупцю (п.2.1.); згідно п.3.1. договору постачальник зобов'язаний: поставити товар відповідної якості, згідно до умов даного договору, надати покупцю сертифікат якості (або завірену належним чином копію) на товар, що поставляється, підписання накладної (видаткової, товарної, товарно-транспортної) підтверджує факт отримання покупцем відповідного сертифіката якості (або завіреної належним чином копії) (п.3.1.1. та п.3.1.4.); згідно п.3.2. договору покупець зобов'язаний: прийняти товар в строки котрі вказані в специфікаціях, оплатити вартість товару в термін(и), вказані в додатках (специфікаціях) (п.3.2.1. та п.3.2.2.); приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника, покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній, відсутність ознак пошкодження або псування товару, і, у випадку їх виявлення, негайно, до закінчення приймання, письмово заявити постачальнику, при відсутності такої заяви у вказаний термін товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості (п.4.1.);претензії покупця розглядаються постачальником і можуть бути визнані обґрунтованими тільки при умові дотримання покупцем вимог п.п.4.1,4.3, а також вимог інструкцій виробника, інших нормативних документів по транспортуванню, зберіганню, визначенню якості та застосуванню товару(п.4.4); даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняються належним виконанням всіх умов даного договору сторонами (п.5.1.); згідно п.7.2. покупець несе відповідальність: за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини), а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочки  оплати; всі зміни та доповнення до договору є обов'язковими для сторін, якщо вони викладені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін (п.9.4.).

В додатку № 1 до договору від 02.04.2010 р. зазначено назви товару, який придбавається покупцем «Хортус», «Топ Ефект», «Люкс», «Датоліт Голд», «Диво», кількість, ціну (загальна вартість 924 236,00 грн. разом з ПДВ, еквівалент вартості товару в доларах США - 116 196,48дол.), умови оплати (суму 184 847,20 грн. оплатити до 30,0410 р., 277 270,80 грн. оплатити до 15.08.10 р., 462 118,00 грн. оплатити до 20.09.10 р.) (а.с.59-60).

На виконання умов договору, позивач, через представника, що діяв за довіреностями серії ААБ № 014316 від 02.04.2010р.  та № 014325 від 19.04.2010р., передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму  924 236,00 грн., що стверджується видатковими накладними № РН-0000104 від 06.04.2010 р., № РН-0000152 від 13.04.2010р., №РН-0000247 від 19.04.2010 р. (а.с.16-20).

Відповідач повернув позивачу товар «Люкс» на загальну суму 15 008,70грн., що стверджується накладними на повернення №ВН-0000018 від 02.09.2010 р. та № ВН-0000019 від 07.09.2010 р. (а.с.21,22).

09.09.2010р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар та штраф відповідно до п.7.2.1. договору поставки від 02.04.2010р..Претензія отримана відповідачем 16.09.2010р., що підтверджується відміткою в поштовому відправленні (а.с.14-15).

Згідно протоколу про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічної однорідної вимоги від 30.10.2010 р. сторони погодились зменшити взаємну заборгованість на суму 73088,89грн. на підставі чого борг відповідача перед позивачем становить 569138,41грн. (а.с.57).

Станом на 23.12.2010 р. заборгованість відповідача становила 500 438,41 грн., що стверджується обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків сторін договору (а.с.60).

Після звернення позивача з позовною заявою до суду відповідач здійснив часткову проплату боргу на загальну суму 100 000грн., що стверджується довідкою №472 від 21.01.2011р. Підволочиського відділення Тернопільської філії ПАТ "КБ"Хрещатик" (а.с.79).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору поставки.

          Відповідно до ст. 712 ЦК України за   договором  поставки  продавець  (постачальник), який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами у простій письмовій формі 02.04.2010 р. був укладений договір поставки № 11-04/10 ВН. За договором продавець зобов'язується на умовах, передбачених даним договором, передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, найменування, асортимент, кількість, ціна, строки, технічний опис товару та умови поставки товару визначені в додатках до договору - специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Поставка товару на загальну суму 924 236,00 грн. відбулася, що підтверджується видатковими накладними. Відповідачем здійснено повернення товару на суму 15 008,70 грн.,  та погашено заборгованості на суму 435 700 грн.

          Протоколом про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічної однорідної вимоги від 30.10.2010 р. зменшено взаємну заборгованість відповідача на суму 73 088,89 грн.

Оплата за решту отриманого товару на суму 400 438,41грн. відповідачем не здійснена, вказана сума заборгованості відповідачем не заперечується.

Твердження апелянта, щодо неналежного призначення  придбаного товару "Люкс", апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки сторони на власний розсуд уклали договір поставки  засобів захисту рослин, в додатку до договору №1 визначили конкретний перелік товару, його кількість, вартість, терміни поставки. Відповідач попередньо визначений асортимент товару отримав. За наведених обставин відповідач повинен виконати належним чином свої зобов'язання за договором.

Згідно п. 7.2.1.  покупець несе відповідальність: за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини), а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочки  оплати, а згідно вимог ст.625ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 33 573,37 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в розмірі 12 921,64 грн., 35 068,87 грн. пені та 135 109,60 грн. штрафу.

Перевіривши правомірність стягнення судом першої інстанції вищевказаних сум штрафних санкцій та вірність проведеного позивачем розрахунку, колегія суддів вважає їх правомірними, тому не вбачає підстав для їх перерахунку.

Твердження апелянта, що позивачем проведено розрахунок пені більш ніж за шість місяців є необґрунтованим та спростовується розрахунком позивача, з якого вбачається, що розрахунок пені проводився із врахуванням поетапності виникнення обов'язку відповідача по оплаті за поставлений товар.

Щодо посилання відповідача, що судом не враховано норми ст.233 ГК України та не зменшено розмір штрафних санкцій, то апеляційний суд вважає за доцільне зазначити, що застосування даної норми є правом суду, а не обов'язком, при цьому від відповідача жодних клопотань, щодо зменшення розміру штрафних санкцій в процесі розгляду справи не надходило.

Також Рівненським апеляційним господарським судом не приймаються до уваги доводи представника апелянта щодо недійсності ряду положень договору поставки № 11-04/10 ВН від 02.04.2010р., оскільки, як зазначалося вище у даній постанові, оцінку цьому договору в цілому було надано рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.05.2011р., залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2011р., у справі №18/5025/419/11.

В силу частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано  обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права та відповідністю висновків обставинам справи, а тому апеляційна скарга приватного підприємства агрофірми «Серпень» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.11 у справі №8/37-10  залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства агрофірми "Серпень" - без задоволення. 

Справу №8/37-10 повернути  господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий  суддя                                                                      Юрчук М.І.

Суддя                                                                                              Дужич С.П.  

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.