Рішення

від 11.04.2007 по справі 2-468/2007

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2 - 468 / 2007 року

Справа

№ 2 - 468 / 2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2007 року Смілянський міськрайонний суд

Черкаської області в складі:

головуючої

судді                               Зайончковської І. А.

при секретарі                                    Діхтяренко І.Г.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом

приватного підприємства „Супой - Рибак 1" м. Черкаси до ОСОБА_1 про

стягнення боргу,

встановив:

19 та 28 грудня

2005 року ІШ „Супой - Рибак 1" продав, а ОСОБА_1. купив жерсть, жерстяні

банки, гофрокороб на загальну суму 73112 грн. 03 коп

ІШ „Супой -

Рибак 1", посилаючись на те, що ОСОБА_1. куплений товар отримав, але його

вартість не сплатив, звернувся в суд з позовом про стягнення 73112 грн. 03 коп.

Відповідач позов

не визнав, хоча не заперечує, що отримав вказаний товар у позивача. Стверджує,

що він є засновником ІШ. „Супой-Рибак 1" і йому належить 50% статутного фонду. Отриманий ним товар, переданий іншими

засновниками ОСОБА_2. та ОСОБА_3., в рахунок майбутнього розподілу між

учасниками результатів господарської діяльності підприємства.

Дослідивши

докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з

наступного.

Судом

встановлено, що 19 та 28 грудня 2005 року позивач відпустив відповідачу, як фізичній особі, жерсть на суму 70123 грн. 61 коп.

та жерстяні лаковані банки і гофрокороб на загальну суму 2988 грн. 42

коп. Це визнають сторони та вбачається з видаткових накладних. Позивач

стверджує, а відповідач визнає, що розрахунок за вказаний товар проведено не

було.

Виходячи з

фактичних обставин, при відсутності будь-яких інших доказів у сторін щодо

виникнення між ними інших правовідносин, суд вважає, що між сторонами відбувся

договір купівлі-продажу, умови якого позивач виконав, а відповідач - ні,

доказом чого є відповідні накладні на отримання товару та претензія позивача №

17 від 2 березня 2006 року з вимогою проведення розрахунку за нього.

Суд не може

прийняти до уваги посилання відповідача на те, що при вказаних позивачем

обставинах мова могла б йти про продаж товару у кредит, оскільки в такому

випадку за ст. 695 ЦК України

та ст. 180 Господарського Кодексу України строк платежу є істотною умовою

договору і він повинен бути укладений у письмовій формі, проте такого договору

між сторонами не було.

Позивач по

справі - співзасновники ІШ ОСОБА_2. та ОСОБА_3., пояснили суду, що договір був

укладений усно та погоджено всі його істотні умови, а тому, в зв"язку з

його невиконанням, і була направлена

відповідачу претензія від 2 березня 2006 року. Крім того, судом

встановлено, що вказана в накладних жерсть була закуплена позивачем на кошти,

отримані в „Укрінбанку" за кредитним договором № 25277 від 9 листопада

2005 року і не могла бути безкоштовно передана відповідачу як приватній особі.

Також у м. Черкаси фактично знаходився лише офіс приватного підприємства, в той

час як склади та виробничі площі знаходились у, орендованому у ВАТ „Смілянський

завод металевих виробів", цеху, де і зберігалась спірна жерсть.

В зв"язку з

цим суд не може прийняти до уваги і посилання відповідача на те, що між

сторонами виникли інші правовідносини, які були пов"язані з припиненням

діяльності підприємства та передачею своїх корпоративних прав одному із

засновників, а тому вказаний товар йому було передано в рахунок його частки в

статутному фонді підприємства. Відповідно до ст. 5 Статуту ІШ „Супой-Рибак

1" визначений порядок взаємостосунків між учасниками підприємства та

розрахунків при виході одного з них з

2

підприємства. Жодна дія,

передбачена вказаною статтею вчинена не була, а натомість в матеріалах справи є

протокол зборів засновників від 29 грудня 2005 року, згідно якого    ' саме  

відповідач   повинен   був  

викупити   частки   інших  

засновників,   а   не  

з   ним передбачалось проведення

розрахунку.

Отримання

відповідачем товару не може вважатися здійсненим і в рахунок виплати дивідендів

чи поділу прибутку підприємства, оскільки це прямо заборонялось кредитним

договором з „Укрінбанком", про що було відомо відповідачу, який підписав

договір та являвся його поручителем.

Що стосується

отримання бракованого товару за накладною від 28 грудня 2005 року, як стверджує

відповідач і в цілому не заперечує позивач, то суд не може виключити його

вартість, оскільки будь-яких документів, які б свідчили про неналежну якість

товару, відповідач суду не надав. До моменту звернення позивача до суду відповідач

претензій з цього приводу позивачу не пред"являв.

З відповідача на

користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 731 грн., а також на

користь УДК в м. Сміла

витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

На підставі ст.

ст. 530, 655 ЦК України,

керуючись ст. ст. 10, 59,

60, 213, 215 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь

приватного підприємства „Супой-Рибак 1" м. Черкаси р\р26004003141001 в

Черкаській філії AT „Укрінбанк" МФО

354314 код 32129593 - 73112 грн. 03 коп. боргу та 731 грн. 12 коп. судового

збору та на користь УДК в м. Сміла витрати за

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Рішення може

бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський

міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про

апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви -

апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня

проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.

Рішення набирає

законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його

оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде

скасоване.