Постанова

від 26.07.2011 по справі 2а-12716/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12716/10/2670 Гол овуючий у 1-й інстанції: Косте нко Д.А.

Суддя-доповідач: Грищенк о Т.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний а дміністративний суд в складі : головуючого - судді Грищен ко Т.М., суддів - Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секр етарі - Луцак А.В., у відкритом у судовому засіданні в м. Києв і розглянув апеляційну скарг у Товариства обмеженою відп овідальністю «ДСЛК»на поста нову Окружного адміністрати вного суду від 2 березня 2011 рок у по справі за адміністратив ним позовом Товариства з обм еженою відповідальністю «ДС ЛК»до Державної податкової і нспекції у Шевченківському р айоні м. Києва про визнання не законним та скасування подат кового повідомлення - рішен ня від 19 серпня 2010 року №0006272312/0,

В С Т А Н О В И В :

3 вересня 2010 року позивач зв ернувся до суду з даним позов ом у зв»язку з тим, що 26.08.2010 року о тримав поштою податкове пові домлення - рішення від ДПІ у Шевченківському районі м. Ки єва від 19.08.2010 року № 0006272312/0 із зміст у якого позивач дізнався про проведену відповідачем неви їзної перевірки товариства, в результаті якої 5.08.2010 року був складений акт, у відповіднос ті з яким товариству встанов лено податкове зобов»язання з сплати податку на додану ва ртість в розмірі 6 407 588 грн., з яки х за основним платежем - 3203794 г рн., за штрафними санкціями - 3203794 грн.

3 березня 2011 року Окружним ад міністративним судом міста К иєва була винесена постанова , якою в задоволенні позову ТО В «ДСЛК»було відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з т ого, що спірні відносини між с торонами виникли з приводу п равомірності визначення від повідачем податкового зобов »язання з ПДВ і застосування штрафних санкцій. Відмова су ду у задоволенні позову ґрун тувалась на віднесенні викон ання мирової угоди від 11 травн я 2007 року, затвердженої ухвало ю Господарчого суду м. Києва в ід 12 червня 2007 року, до операції відчуження майна. Тому, на дум ку суду, ця операція підпадал а під визначення п.1.4 ст. 1 , пп. 3.1.1 та на неї поширювались п. 3.1 ст .3, п.4.1 ст.4, п.4.8 ст.4, пп. 6.1.1 п.6.1 ст. 6, п.7.3, п п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997 року № 168/97 і податковий о рган правомірно застосував д о позивача норми пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платн иків податків перед бюджетам и та державними цільовими фо ндами»від 21.12.2000 року №2181 - Ш.

Судом був зроблений виснов ок, що при відчуженні нежилих приміщень загальною площею 955,9 кв. м загальною вартістю 16018971, 80 грн., реєстрація прав власно сті яких здійснена у липні 2007 р оку, позивачу слід було відоб разити у декларації з ПДВ за л ипень 2007 року податкові зобов »язання з ПДВ у сумі 3203794 грн., ал е цього зроблено не було.

Судом не визнані такими, що заслуговують на увагу, довод и позивача щодо неправомірно сті проведеної відповідачем перевірки, з огляду на те, що п роведена вона була згідно з в казівкою та на підставі доку ментів, наданих Прокуратурою Шевченківського району м. Ки єва, тому що перевірка з таких підстав Законом України «Пр о державну податкову службу України»не передбачена. Тако ж суд першої інстанції не вва жав правильними доводи позив ача щодо пропущеного відпові дачем 1095-денного строку давно сті нарахування податкових з обов»язань, а виходив з почат ку цього строку з 21 серпня 2007 ро ку, з огляду на визначення под аткового зобов»язання з ПДВ за звітний період за липень 200 7 року з урахуванням показник ів декларації з ПДВ за липень 2007 року, граничним днем поданн я якої у відповідності із п «а »пп. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону №2181 - Ш бул о 20 серпня 2007 року. Суд посилавс я на норми цивільного та госп одарського права, за якими пр аво на майно виникало з момен ту реєстрації в БТІ, в даному в ипадку приміщення, які були п редметом мирової угоди, розт ашовані в м. Києві по вул.. В.Вас ильківсьа, 2, були зареєстрова ні в БТІ за новими власниками ТОВ «РосУкрЕнерго»та ТОВ «О .К. та Партнери»5 липня 2007 року, т ому, на думку суду, доводи пози вача не спростовували виснов ки ДПІ, викладені в акті, та не могли бути підставою для ска сування податкового повідом лення-рішення.

Позивач не погодився з висн овками суду першої інстанції від 2 березня 2011 року та подав а пеляційну скаргу, у якій напо лягає на неправомірності про веденої відповідачем невиїз ної перевірки за листом орга нів прокуратури, не погоджує ться з висновком суду щодо до тримання відповідачем строк у 1095 днів для визначення подат кового зобов»язання, правиль ності визначення податковог о періоду, у якому могли виник нути податкові зобов»язання та доведеності порушення з б оку позивача вимог закону Ук раїни «Про податок на додану вартість». Позивач вважає, що судом при ухваленні рішення допущені порушення норм мат еріального та процесуальног о права. Представник позивач а в суді свою апеляційну скар гу підтримав, просить постан ову Окружного адміністратив ного суду від 2 березня 2011 року скасувати та винести нову, як ою задовольнити його позовні вимоги про визнання нечинни м та скасування податкового повідомлення - рішення від 19 серпня 2010 року.

Представник відповідача п роти апеляційної скарги запе речує, просить залишити без з мін постанову суду першої ін станції.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, перег лянувши представлені у справ і докази, вивчивши доводи, вик ладені у постанові суду перш ої інстанції, приходить до на ступних висновків.

Судом першої інстанції вст ановлено, що акт від 5 серпня 2010 року, складений на підставі н евиїзної перевірки з 3 по 4 сер пня 2010 року ТОВ «ДСЛК»щодо пов ноти нарахування податку на додану вартість по взаємовід носинах з ТОВ «О.К. і партнери» та ТОВ «РосУкрЕнерго»за пері од з 1 липня 2007 по 30 вересня 2007 рок у . Підставою для неї дійсно бу в лист Шевченківської районн ої прокуратури м. Києва. В резу льтаті перевірки було виявле но, що ухвалою Господарськог о суду м. Києва від 12.06.2007 року бул а затверджена мирова угода в ід 11.05.2007 року між позивачем та в казаними вище Товариствами, згідно з якою передбачалось погашення кредиторської заб оргованості ТОВ «ДСЛК»перед Товариствами шляхом обміну на право власності на два при міщення, що належали позивач у, які знаходяться в м. Києві п о вул.. Великій Васильківські й (бувшій Червоноармійській) , 2, загальною площею 1410,9 кв. м, заг альною вартістю 23643862 грн. У відп овідності з даною мировою уг одою, згідно представлених с уду актів приймання передачі від 13 червня 2007 року, вказані пр иміщенні були передані від п озивача вказаним Товариства м і 5 липня 2007 року перереєстров ані.

Згідно з висновками постан ови суду першої інстанції, пі дставами виникнення права на майно є дата його реєстрації , а тому суд вважав, що це повин но було найти відображення у звітному періоді за липень 200 7 року. При цьому, суд відніс вк азану операцію до об»єкту оп одаткування, згідно з Законо м №168/97 «Про податок на додану в артість», виклавши в рішенні перелік згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ц ього Закону. Суд послався на п .1.4 ст. 1 цього Закону, яким визна чено, що поставка товарів - б удь-які операції, що здійснюю ться згідно з договором купі влі - продажу, міни, поставки и та іншими цивільно-правови ми договорами, які передбача ють передачу прав власності на такі товари за компенсаці ю незалежно від строків її на дання, а також операції з без оплатної поставки товарів та операцій з передачі майна ор ендодавцем на баланс орендар я згідно з договором фінансо вої оренди або з будь-якими ін шими договорами… Ні відповід ачем, ні судом прямо не вказан о, до яких саме операцій відне сена вказана операція з вико нання мирової угоди згідно з ухвалою господарського суду . Це дало підставу позивачу не визначати вказану операцію як податкову подію і доводит и відсутність в його діях буд ь-яких порушень ЗУ №168/97 «Про по даток на додану вартість». По зивач вказував, що постаново ю Вищого господарського суду України від 22.09.2010 року ухвала Г осподарського суду м. Києва в ід 12.06.2007 року, яка стала для пода ткового органу підставою для нарахування податкового бор гу, була скасована. Проте, пози вач визнав, і це підтверджуєт ься довідкою БТІ, що вказані в ище приміщення по вул.. В.Васил ьківській, 2 в м. Києві залишил ись на час перегляду справи з ареєстрованими на ТОВ «О.К. та партнери»та ТОВ «РосУкрЕнер го».

Колегія суддів, вбачаючи пе вні порушення з боку податко вого органу при проведенні п еревірки, виходить з того, що ц е не звільняє об»єкт оподатк ування дотримуватись вимог з аконодавства щодо повноти на рахування і сплати податків.

Однак, вивчаючи доводи апел янта щодо невірного визначен ня судом першої інстанції по даткового періоду, в якому ви никли податкові зобов»язанн я та щодо строків нарахуванн я штрафних санкцій, колегія в бачає, що суд першої інстанці ї неповно дослідив докази та обставини справи, що надалі потягло за собою невірні вис новки.

Так у постанові суду першої інстанції вказується на пп. 15 .1.1 п.15.1 ст. 15 Закону №2181, згідно з як им податковий орган має прав о самостійно визначати суму податкових зобов»язань плат ників податків у випадках, ви значених цим Законом, не пізн іше 1095 дня, наступного за остан нім днем граничного строку п одання податкової деклараці ї, а у разі, коли така податков а декларація була подана піз ніше, - за днем її фактичного п одання. Якщо протягом зазнач еного строку податковий орга н не визначає суму податкови х зобов»язань, платник подат ків вважається вільним від т акого податкового зобов»яза ння, а спір стосовно такої под аткової декларації не підляг ає розгляду в адміністративн ому або судовому порядку.

Суд погодився з думкою відп овідача щодо визначення пода ткового зобов»язання з ПДВ з а липень 2007 року і вважав остан нім днем подання декларації 20 серпня 2007 року. Тому, вважав ві рним відлік 1095-денного строку з 21 серпня 2007 року. З огляду на п рийняте податкове повідомле ння-рішення 19 серпня 2010 року, су д вважав, що воно прийняте за д ень до закінчення 1095-денного с троку.

Зокрема, суд послався на нор ми цивільного та господарськ ого законодавства, якими виз начається виникнення права в ласності з моменту реєстраці ї нерухомого майна в БТІ, а том у виникнення податкового пер іоду обчислював з 5 липня 2007 рок у, з часу реєстрації вказаних вище приміщень і вважав, що по зивачем не спростовані висно вки ДПІ щодо правомірності н арахування податку та штрафн их санкцій.

Проте, колегія суддів не мож е погодитись з такими виснов ками і вважає, що податковим о рганом невірно визначений вк азаний податковий період і, я к наслідок, невірно розрахов аний 1095- денний термін.

Колегія зазначає, що при виз наченні податкового зобов' язання по ПДВ оскаржуваним п одатковим повідомленням-ріш енням відповідачем було проп ущено передбачені чинним на момент такого визначення зак онодавством граничні строки (строки давності), внаслідок ч ого відповідач не мав права в изначати таке зобов' язання .

Акти приймання-перед ачі нежитлових приміщень у в ласність, у відповідності з м ировою угодою від 11.05.2007 року, св ідчать, що вказані вище нежит лові приміщення були передан і Товариствам «РосУкрЕнерго »та «О.К. та Партнери» 13.06.2007 року . Саме ці акти підтверджують д ату укладення (виконання) Мир ової угоди.

У відповідності з пп. 1 5.1.1 п.5.1 ст. 15 Закону України №2181-Ш, п одатковий орган має право са мостійно визначити суму пода ткового зобов»язання платни ка податків у випадках, визна чених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової д екларації. Тому, датою поданн я податкової декларації пози вачем у даному випадку, слід в важати 20 липня 2007 року, а перебі г строку давності - 1095 днів сл ід було обчислювати з 21 липня 2007 року. Тобто, кінцевим термін ом визначення податкового зо бов»язання позивачу був 21 лип ня 2010 року, а фактично було визн ачене 19 серпня 2010року.З вказани х підстав, колегія суддів вва жає строк в який відповідач п овинен був визначити позивач у податкове зобов»язання, пр опущеним.

Колегія суддів апеляційн ої інстанції вважає дані обс тавини достатніми для визнан ня нечинним та скасування по даткового повідомлення-ріше ння ДПІ у Шевченківському ра йоні м. Києва від 19.08.2010р. №0006272312/0, з о гляду на положення пп. 15.1.1 п.15.1 ст . 15 Закону №2181.

З наведених підстав колег ія суддів вважає, що судом пер шої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення непов но з' ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного ї ї вирішення, що у відповіднос ті зі ст. 202 КАСУ є підставою для скасування рішення.

Керуючись статтями 198, 200, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного с удочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товар иства обмеженою відповідал ьністю «ДСЛК», - задовольнити .

Постанову Окружного адмін істративного суду від 2 берез ня 2011 року - скасувати та пост ановити нове рішення, яким за довольнити позовні вимоги по зивача.

Визнати нечинним та скасув ати податкове повідомлення-р ішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 19.08.2010 року № 00 06272312/0.

Постанова набирає законно ї сили з моменту прийняття, пр оте може бути оскаржена в кас аційному порядку шляхом пода чі в 20-ти денний строк з дня скл адення постанови в повному о бсязі касаційної скарги безп осередньо до Вищого адмініст ративного суду України, з под ачею документу про сплату су дового збору, а також копій ка саційної скарги відповідно д о кількості осіб, які беруть у часть у справі, та копій оскар жуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий судд я Т.М.Грищенко

суддя І.О.Лі чевецький

суддя В.Е.Ма цедонська