Постанова

від 03.03.2011 по справі 2а-12716/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

03 березня 2011 року 19:56 год. № 2а-12716/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Тимкович І.О.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" (далі - ТОВ "ДСЛК") до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПІ), за участю прокурора Шевченківського району м. Києва, про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2010 року № 0006272312/0,

в с т а н о в и в:

У вересні 2010 року ТОВ "ДСЛК" звернулося до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 19 серпня 2010 року № 0006272312/0, яким визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 6407588 грн.

Позов обґрунтований відсутністю будь-яких порушень податкового законодавства. У додаткових письмових поясненнях позивач зазначив про відсутність підстав для проведення перевірки, пропуск 1095-денного строку для визначення контролюючим органом подат-кового зобов'язання, неправильне визначення податкового періоду, в якому могли виникнути податкові зобов'язання з ПДВ, відсутність будь-яких порушень вимог Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97).

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у письмових поясненнях.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив про відповід-ність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, посилаючись на результати проведеної перевірки.

Під час розгляду справи представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Представник прокуратури Шевченківського району м. Києва до суду не прибув, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлених належним чином. Заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, причин неприбуття суду не повідомляв, за таких обставин суд продовжив розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що з 3 по 4 серпня 2010 року ДПІ проведено невиїзну документа-льну перевірку ТОВ "ДСЛК" щодо повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з платниками податків Товариством з обмеженою відповіда-льністю "О.к. та партнери" (код ЄДРПОУ 23743991) (далі - ТОВ "О.к. та партнери") та Товариством з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго" (код ЄДРПОУ 24502952) (далі - ТОВ "РосУкрЕнерго") за період з 1 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року, про що складено Акт від 5 серпня 2010 року № 2053/23-12/25390924.

Як зазначено у акті (пп. 2.4.1), у періоді, за який проводилася перевірка, позивач був зареєстрований платником ПДВ, індивідуальний податковий номер 253909226146 (з 5 травня 1998 року по 12 грудня 2008 року) та індивідуальний податковий номер 253909226146 (з 12 грудня 2008 року по день підписання акта перевірки).

Згідно із актом від 5 серпня 2010 року № 2053/23-12/25390924, в ході перевірки вста-новлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 26 вересня 2006 року порушено справу № 23/476-б про банкрутство ТОВ "ДСЛК", а ухвалою від 17 жовтня 2006 року призначено арбітражного керуючого боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17 січня 2007 року № 23/476-б затвер-джено реєстр вимог кредиторів, до якого включені грошові вимоги, зокрема:

І) кредитора ТОВ "О.к. та партнери", які виникли з простих векселів, за якими векселедавцем є ТОВ "ДСЛК", а векселедержателем ТОВ "О.к. та партнери", зокрема:

- простих векселів №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, кожен з яких(згідно тексту векселя) виданий(складений) 8 серпня 1998 року на суму 99500 грн. з 25% річних, строк платежу за пред'явленням та не пізніше 16 жовтня 2006 року;

- 3 простих векселя №№ НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, кожен з яких виданий (згідно тексту векселя) 15 липня 1998 року на суму 304429,11 грн., строк платежу - 17 жовтня 2006 року;

ІІ) кредитора ТОВ "РосУкрЕнерго", які виникли з простих векселів, за якими векселедавцем є ТОВ "ДСЛК", а векселедержателем ТОВ "РосУкрЕнерго", зокрема простих векселів №№ НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, кожен з яких виданий (згідно тексту векселя 15 липня 1998 року) на суму 304429,11 грн., строк платежу 17 жовтня 2006 року.

15 травня 2007 року до Господарського суду м. Києва надійшла заява ліквідатора ТОВ "ДСЛК" про затвердження мирової угоди від 11 травня 2007 року у справі №23/476-6, якою передбачено погашення кредиторської заборгованості ТОВ "ДСЛК" перед кредиторами ТОВ "РосУкрЕнерго" та ТОВ "О.к. та партнери" наступним чином:

І) грошові вимоги ТОВ "О.к. та партнери" в сумі 12111739,60 грн. погашаються шляхом їх обміну на право власності на зазначені у Мировій угоді приміщення загальною площею 721,1 кв.м., а саме на 1-му поверсі Активу - 31,0 кв.м., на 3-му поверсі Активу - 113,8 кв.м., на 4-му поверсі Активу - 184,4 кв.м., на 5-му поверсі Активу - 179,9 кв.м., на 6-му поверсі Активу - 185,3 кв.м., в підвалі 26,7 кв.м., у сумі 12084193,80 грн.;

ІІ) грошові вимоги ТОВ "РосУкрЕнерго" в сумі 3957578,43 грн. погашаються шляхом їх обміну на право власності на зазначень у Мировій угоді приміщення загальною площею 234,8 кв.м., а саме на 7-м поверсі Активу - 226,4 кв.м., на 1-му поверсі Активу - 8,4 кв.м. Вимоги ТОВ "РосУкрЕнерго" в сумі 3934778,40 грн. і вважаються частково погашеними в зв'язку з отриманням у власність 234,8 кв.м. Активу.

Укладаючи мирову угоду ТОВ "ДСЛК" та вказані його кредитори виходили з того, що Актив - нежитлові приміщення (літера А), що розташовані за адресою м. Київ, вул. Велика Васильківська (раніше Червоноармійська), 2, загальною площею 1410,9 кв.м., які належать ТОВ "ДСЛК" на праві власності, оціночна вартість якого відповідно до оцінки, проведеної на замовлення ліквідатора (висновок № 3239 спеціаліста з оцінки нерухомого майна від 4 квітня 2007 року складений та підписаний завідувачем сектором лабораторії судових будівельно-технічних досліджень Київського НДІ судових експертиз ОСОБА_3І.) становить 23643862 грн. Середня вартість одного квадратного метра - 16758 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12 червня 2007 року по справі № 23/476-6 затверджено Мирову угоду від 11 травня 2007 року, яка набирає чинності з моменту її затвердження судом.

Також перевіряючими встановлено, що ТОВ "ДСЛК" передано визначені з кредито-рами нежитлові приміщення (Актив) у власність ТОВ "РосУкрЕнерго" в розмірі 234,8 кв.м. та ТОВ "О.к. та партнери" в розмірі 721,1 кв.м., що було підтверджено штампом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна м. Києва (далі - БТІ) від 5 липня 2007 року про проведення державної реєстрації на ухвалі господарського суду м. Києва від 12 червня 2007 року № 23/476-6 та листом БТІ про те, що згідно з даними книг реєстрації Бюро по нежитловому фонду за адресою по вул. Червоноармійській, 2 на правах власності зареєстровано нежилі приміщення (в літ А) загальною площею 234,8 кв.м. за ТОВ "РосУкрЕнерго" та загальною площею 721,1 кв.м. за ТОВ "О.к. та партнери".

Дані обставини сторонами не заперечувалися. Доказів, які б спростували дані обста-вини, позивачем не надавалися.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 вересня 2010 року № 23/476-б скасовано ухвали Господарського суду м. Києва від 17 січня та 12 червня 2007 року, а справу направлено до Господарського суду м. Києва на стадію попереднього засідання.

Водночас згідно з даними БТІ по нежитловому фонду, станом на 10 січня 2011 року за адресою по вул. Червоноармійській, 2 на правах власності зареєстровано нежилі приміщення (в літ А) загальною площею 234,8 кв.м. за ТОВ "РосУкрЕнерго" та загальною площею 721,1 кв.м. за ТОВ "О.к. та партнери", що підтверджується листом БТІ від 13 січня 2011 року № 1298 (И-2011) у відповідь на запит суду та додатками до нього.

За результатами перевірки встановлено відхилення між задекларованими позивачем податковими зобов'язаннями з ПДВ згідно декларації з ПДВ за липень 2007 року від 3 серпня 2007 року вх. № 181145 та податковим зобов'язаннями з ПДВ за даними перевірки у сумі 3203794 грн. у зв'язку з порушенням ТОВ "ДСЛК", зокрема, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 1.4 ст. 1, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п. 4.8 ст. 4 Закону № 168/97, що призвело до заниження ПДВ за липень 2007 року у сумі 3203794 грн.

Крім цього, перевіряючими встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп. 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2007 року в сумі 3996270 грн.

Висновок щодо заниження податкового зобов'язання з ПДВ ґрунтується на тому, що ТОВ "ДСЛК" при відчуженні нежилого приміщення, відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 12 червня 2007 року № 23/476-б, загальною площею 955,9 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Велика Васильківська (раніше Червоноармійська), 2, не відобразило у складі декларації з ПДВ за липень 2007 року податкові зобов'язання у загальній сумі 3203794 грн. ((3934778 + 12084194)х20%/100), де 3934778 грн. - вартість приміщень, переданих ТОВ "РосУкрЕнерго", 12084194 грн. - вартість приміщень, переданих ТОВ "О.к. та партнери".

На підставі Акта від 5 серпня 2010 року № 2053/23-12/25390924 та згідно із пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 і пп. 17.1.3, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181) ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2010 року № 0006272312/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 6407588 грн. (у т.ч.: 3203794 грн. - основний платіж, 3203794 грн. -штрафні санкції).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності визначення відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ і застосування штрафних санкцій.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, який визначав платників ПДВ, об'єкти, базу і ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, був Закон № 168/97.

Згідно із пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97 об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Пунктом 1.4 ст. 1 Закону № 168/97 визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно із положеннями п. 4.8 ст. 4 Закону № 168/97 у разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Як передбачено пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону № 168/97 об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 цієї ж статті встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Наведені положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин законо-давства та з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, дають підстави для висновку, що при відчуженні нежилих приміщень загальною площею 955,9 кв.м. на загальну вартість 16018971,80 грн. (у т.ч.: ТОВ "РосУкрЕнерго" - 234,8 кв.м. вартістю 3934778 грн., ТОВ "О.к. та партнери" - 721,1 кв.м. вартістю 12084193,80 грн.), реєстрація прав власності на які здійснена у липні 2007 року, позивачу слід було відобразити у декларації з ПДВ за липень 2007 року податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 3203794 грн. ((3934778 + 12084193,8) х20%/100), чого зроблено не було.

Згідно із пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули, а згідно із пп. 17.1.6 п. 17.1 цієї ж статті у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи наявність порушень, зазначених у акті перевірки від 5 серпня 2010 року № 2053/23-12/25390924, відповідачем визначено податкове зобов'язання та застосовано штрафні санкції відповідно до положень наведених вище Законів.

Щодо доводів позивача, зазначених у письмових поясненнях, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509-XII) органи державної подат-кової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Як вбачається зі Акта (п. 2), перевірка проведена на підставі документів, копії яких наявні у справі, наданих відповідачу прокуратурою Шевченківського району м. Києва, що прямо пов'язані, в т.ч., з нарахуванням і сплатою податків (ПДВ, податок на прибуток), що узгоджується із положенням наведеного вище п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 509-XII.

Згідно із пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ за звітний період липень 2007 року з урахуванням показників декларації з ПДВ за липень 2007 року, граничним днем подання якої згідно із пп. "а" пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 є 20 серпня 2007 року (понеділок).

За таких обставин і враховуючи приписи наведених положень Закону № 2181, відлік 1095-денного строку давності починається з 21 серпня 2007 року (1-й день), а закінчується 19 серпня 2010 року (1095-й день, з урахуванням того, що у 2008 році лютий мав 29 днів).

Спірне податкове повідомлення-рішення № 0006272312/0 прийнято ДПІ 19 серпня 2010 року, тобто податкове зобов'язання визначено відповідачем в останній 1095-й день до його закінчення, а отже в межах строку давності.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно із ст. 182 ЦК право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно із ч. 2 ст. 144 Господарського кодексу України (підстави виникнення майнових прав та обов'язків суб'єкта господарювання) право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом, що узгоджується із ст. 182 ЦК.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки та наявних у справі документів, права власності на нерухоме майно (нежилі приміщення, розташовані за адресою м. Київ, вул. Велика Васильківська (раніше Червоноармійська), 2, загальною площею 955,9 кв.м. на загальну вартість 16018971,80 грн.) за ТОВ "РосУкрЕнерго" та ТОВ "О.к. та партнери" зареєстровано БТІ 5 липня 2007 року, тобто у звітному періоді липень 2007 року.

З огляду на викладене, доводи позивача не спростовують висновків ДПІ і за таких обставин не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від від 19 серпня 2010 року № 0006272312/0.

Вирішуючи справу, суд зважає і на те, що підстави проведення перевірки, а також наявність інших порушень податкового законодавства, зокрема вимог Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" за викладених в акті перевірки від 5 серпня 2010 року № 2053/23-12/25390924 обставин, не були спросто-вані позивачем при оскарженні іншого податкового повідомлення-рішення ДПІ від 19 серпня 2010 року до Окружного адміністративного суду міста Києва, постановою якого від 15 грудня 2010 року № 2а-13633/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеля-ційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року, відмовлено в задоволені позову.

Виходячи з меж позовних вимог, враховуючи встановлені судом факти і викладені мо-тиви, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158- 163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" в задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Д.А. Костенко