Ухвала

від 12.08.2010 по справі 20-12/022

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"12" серпня 2010 р.                               м. Київ                                        К-16026/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Костенка М.І., Сергейчука О.А., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя  

на постанову Господарського суду м.Севастополя від 07 травня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 червня 2007 року

у справі  №20-12/022

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Виджио»(надалі –ТОВ «Виджио»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (надалі - ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя)

третя особа Головне управління Державного казначейства України в м.Севастополі (надалі -  ГУ ДК України у м.Севастополі)

за участі прокурора м.Севастополя

про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У січні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду м.Севастополя з позовом, у якому поставлено питання, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя №000024235/0 від 20.11.2006 року та зобов’язання відповідача надати до Державного казначейства висновок про бюджетне відшкодування у сумі 348581,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач невірно тлумачить норми Закону України «Про податок на додану вартість»та своїми висновками порушує порядок формування права платника податку на бюджетне відшкодування.

Постановою Господарського суду м.Севастополя від 07 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 червня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя №000024235/0 від 20.11.2006 року; зобов’язано відповідача надати органу державного казначейства висновок для бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 348581,00грн.; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивачем виконані всі встановлені законом по формуванню податкового кредиту та бюджетного відшкодування вимоги, не встановлення податковим органом виробника товару не є законною підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача та представника Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка дотримання вимог законодавства України про оподаткування в частині правильності заявленого відшкодування податку на додану вартість за квітень 2006 року ТОВ «Виджио», про що складено акт №115/23-5/25148979/20629/10 від 20.11.2006 року.

В ході проведення перевірки відповідач прийшов до висновку, що ТОВ «Виджио»порушено п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого, було завищено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за квітень 2006 року на 348581,00грн.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення  000024235/0 від 20.11.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 348581,00грн.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до акту перевірки, ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя прийшла до висновку, що від’ємне значення ПДВ по розрахунках з бюджетом у ТОВ «Віджіо»у квітні 2006 року виникло внаслідок розрахунків з ПП «Ефармон»та ПП «КФ «Флокс-Торг-Груп»за поставку»лома вуглеводної сталі. За результатами зустрічних перевірок встановити кінцевого постачальника не можливо, а отже, позивачем завищена сума бюджетного відшкодування по ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за квітень 2006 року по розрахунках з ПП «Ефармо»на 177218,00грн. та по розрахунках з ПП «КФ «Флокс-Торг-Груп»на 171363,00грн.

Слід зазначити, у разі, коли контрагенти позивача не виконали свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Неможливість проведення податковим органом зустрічних перевірок не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Діючий порядок проведення бюджетного відшкодування встановлює рівні права для всіх платників податків ПДВ, які мають право на бюджетне відшкодування та дає можливість податковим органам, з метою уникнення проведення безпідставного бюджетного відшкодування, що може призвести до втрат бюджету, своєчасно виявляти невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Ефармон»з питань взаємовідносин з ТОВ «Віджіо», про що складена довідка №79/23-5/20661583/16337/10 від 18.08.2006 року. За результатами вказаної перевірки, порушень діючого законодавства не виявлено.

Також, податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка ПП «КФ «Флокс-Торг-Груп»з питань правових відносин з ТОВ «Віджіо», про що складено довідку №23-7-202/33922855 від 08.09.2006 року, відповідно до якої, підприємство займалось оптовою торгівлею відходами та брухтом та є посередником. Однак, виконання угод підтверджується видатковими та податковими накладними.

Крім того, ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя провела невиїзну позапланову документальну зустрічну перевірку ТОВ «Медсіком-ЛТД»з питань взаємовідносин з ПП «Ефармон», про що складена довідка №91/23-5/20745831/18613/10 від 26.09.2006 року, відповідно до якої порушень діючого законодавства не встановлено.

Слід також зазначити, що судами попередніх інстанцій були дослідженні договори та первинні бухгалтерські документи, такі як, платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, з яких вбачається, що позивачем було фактично здійснено операції придбання металобрухту у своїх контрагентів.

Отже, на підставі вищевикладеного вбачається, що всі контрагенти позивача є існуючими, фактичне відвантаження товару відбулось. Кожний  з контрагентів зазначив в податкових зобов’язаннях суми, які відповідають умовам угод та виписаним податковим накладним. Також, слід зазначити, що контрагенти по «ланцюгу»є платниками ПДВ.

Відповідно до п.п.7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подав до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування за відповідний період, в яких вказав суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок товариства, тобто позивачем були дотримані вимоги п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Севастополя від 07 травня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 червня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.