Ухвала

від 02.07.2007 по справі 20-12/022

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-12/022

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

26 червня 2007 року   Справа № 20-12/022

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: Водяхін С.А., за довіреністю б/н від18 червня 2007 року;

                   Васильєва Т.І., за довіреністю б/н від 18 червня 2007 року;

відповідача: Мацигайло О.А., за довіреністю за №10-004/223 від 21 серпня 2006 року;

третьої особи: Саламатова М.О., за довіреністю за №14-32/2294 від 28 квітня 2007 року;

прокурора: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 07 травня 2007 року по справі № 20-12/022

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Виджио" (вул. Радянська, 51-11 а/с 60,Севастополь,99007)

до           Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)

за участю прокурора міста Севастополя (вул. Павліченка, 1, Севастополь, 99011), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління державного казначейства України у місті Севастополі ( вул.Балаклавська, 9, Севастополь, 99011)  

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 000024235/0 від 20.11.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 348581,00 грн.,

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про завищення бюджетного відшкодування та про покладення на відповідача обов'язку надати до органу казначейства висновку про бюджетне відшкодування.

Позов обґрунтований тим, що позивач та його контрагенти оподаткували операції поставок товару (позивач включив до податкового кредиту, а його контрагенти –до податкових зобов'язань, відповідні суми податку), різниця між податковим кредитом та податковими зобов'язаннями позивача була від'ємною, тому позивач заявив бюджетне відшкодування.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року на 348.581грн. Постачальниками товару до позивача були приватні підприємства "КФ Флокс-Торг-Груп" та "Ефармон", які надали позивачу податкові накладні, позивач сплатив їм вартість поставленого товару.

Постановою господарського суду позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення визнано недійсним, зобов'язано відповідача надати органу державного казначейства висновок про бюджетне відшкодування. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судового збору.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем виконані усі встановлені законом по формуванню податкового кредиту та бюджетного відшкодування (отримані податкові накладні і сплачений податок контрагентам у вартості товару) вимоги, не встановлення податковим органом виробника товару не є законною підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні.

     Відповідач подав  апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального права, у позові відмовити.

    З заперечень на апеляційну скаргу слідує, що позивач не згідний з доводами відповідача.  

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги,  представники позивача підтримали доводи заперечення на апеляційну скаргу, представник третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з боку відповідача, не виказала думки по справі та апеляційній скарзі, прокурор у засідання не з'явився, про час і місце засідання сповіщений належним чином (отримав 18 червня 2007 року повістку).

Апеляційний суд відповідно до статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України встановив  наступне.

20 листопада 2006 року керівником Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Красільніковою Т.Ю. на підставі акту перевірки №00115\235\25148979 від 20 листопада 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000024235\0 про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за березень 2006 року у сумі 348.581грн. (а.с. 7 т.1).

З вказаного акту невиїздної, позапланової, перевірки вбачається, що позивач придбав товар у приватних підприємств "Ефармон" та "Флокс-Торг-Груп", які у свою чергу придбали товар у товариств з обмеженої відповідальністю "Медиком ЛТД" і "Барід-Сен", але встановити виробника продукції та сплати цим виробником до бюджету податку не можливо, а тому суми податку 177.218грн. та 171.363грн. не можна відшкодовувати з бюджету (а.с. 8-11 т.1).

Позивач не оспорює того факту, що придбав товар у приватних підприємств "Ефармон" та "Флокс-Торг-Груп", яким безготівкою оплатив вартість товару разом з податком на додану вартість і на підставі виданих цими продавцями податкових накладних відніс до податкового кредиту певні сумі податку, що привело до від'ємного значення між податковим кредитом та податковими зобов'язаннями березня 2006 року, після придбання товару він  був позивачем експортований.

Такі обставини підтверджуються декларацією з  уточнюючими розрахунками позивача (а.с. 82-84, 87-92 т.1), реєстром отриманих та виданих позивачем податкових накладних (а.с. 78-81 т.1), платіжними дорученнями позивача про оплату товару приватним підприємствам "Ефармон" і "Флек-Торг-Груп" (а.с. 63-65, 76-77 т.1),  податковими накладними цих підприємств (а.с. 93-97 т.1),  оформленою 17 березня 2006 року митною декларацією про експорт позивачем металобрухту (а.с. 85-86 т.1).

Також суду надані документи : договори (а.с. 67-68, 59-61 т.1), витяги з бухгалтерського обліку (а.с. 62, 69-70, 75 т.1), видаткові накладні про отримання позивачем від вказаних підприємств металобрухту (а.с. 66, 71-73 т.1), які свідчать про фактичне здійснення позивачем операцій придбання у вказаних підприємств металобрухту та проведення цієї операції у бухгалтерському обліку.

З товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт, актів походження, сертифікатів якості, договорів між позивачем та підприємцями (фізичними особами) вбачається, що металобрухт був транспортований від продавців за рахунок та транспортом позивача (том 2), що відповідає умовам договорів купівлі-продажу металобрухту.

Податковими органами були перевірені продавці металобрухту приватні підприємства  "Ефармон" та "Флек-Торг-Груп" . За результатами цих перевірок встановлено, що вони отримали від позивача оплату безготівкою, віднесли по першої з подій (оплаті) суми податку до податкових зобов'язань, порушень оподаткування не встановлено, товар фактично поставлений, але ці приватні підприємства  "Ефармон" та "Флек-Торг-Груп" не є виробниками металобрухту:  

1)          підприємство "Ефармон" придбало металобрухт у товариства з обмеженої відповідальністю "Медиком ЛТД" і ФЄУ ЧФ  (а.с. 36-39, 45-47 т.1),

       товариство з обмеженою відповідальністю "Медиком ЛТД" придбало металобрухт у приватного підприємства "Ефармон", ФЄУ ЧФ-1228, ДП ДСУ-44 відкритого акціонерного товариства "Юждорстрой" (а.с. 48-52 т.1),  

2)          приватне підприємство "Флек-Торг-Груп" придбало металобрухт у  товариства з обмеженої відповідальністю "Барід-Сен"  (а.с. 40-44 т.1),     

     товариство з обмеженої відповідальністю "Барід-Сен"  станом на 2 люте 2006 року за юридичною адресою не знаходиться, за березень 2006 року задекларувало податкових зобов'язань на 87.451грн.  (а.с. 35 т.1).

    Будь-яких порушень податкового законодавства цими юридичними особами податкового законодавства контролюючими органами не встановлено, податкових зобов'язань не донараховано, заключені між ними правочини недійсними у судовому порядку не визнані.

Підпунктом "а" підпункту 7.7.2 Закону України „Про податок на додану вартість” N168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами, далі Закон України N168/97-ВР) передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то  бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Підпункт 7.7.1 того ж Закону встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування - від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При цьому, сума бюджетного відшкодування враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вказаних вище обставин слідує, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми податку по операції придбання у приватних підприємств "Ефармон" та "Флокс-Торг-Груп" товару, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за березень 2006 року привели до від'ємного значення,  та правильно  заявив за квітень 2006 року до бюджетного відшкодування суму податку, фактично ним сплачену безготівкою у попередньому податковому періоді постачальникам товару.

Посилання відповідача на те, що податковими органами не встановлений виробник товару та не має можливості перевіряти сплату цим виробником  податку до бюджету, апеляційним господарським судом не можуть бути прийняті до уваги.

Спеціальними нормами вказаного Закону (підпунктами 7.7.1 і 7.7.2) таких приписів не встановлено. Пункт 1.8 Закону України №168\97-ВР не передбачає, що надмірна сплата податку це сплата до бюджету, податок на додану вартість є непрямим податком та сплачуються покупцем товару продавцю, а не до бюджету. Крім того, приватні підприємства "Ефармон" та "Флокс-Торг-Груп" з своїми контрагентами мали інші суми податкового кредиту і податкових зобов'язань, заниження цими юридичними особами податкових зобов'язань   податковими органами не доведена.  

На підставі вказаного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає,  місцевим господарським судом постанова прийнята при правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, при повному  з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, інших підстав для скасування (зміни) судового рішення також не має.

     Керуючись статтями  24, 195, 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                        

                                                            УХВАЛИВ:

    Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

   Постанову Господарського суду міста Севастополя від 07 травня 2007 року у справі № 20-12/022 залишити без  змін.

   Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

   Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        

Судді