Рішення

від 29.08.2011 по справі 22/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/274 29.08.11

За позовом фізичної ос оби-підприємця ОСОБА_1

до 1. Публічног о акціонерного товариства «П роКредит Банк»

2. Товариства з о бмеженою відповідальністю « РЕАЛЕ»

третя особа Товариство з о бмеженою відповідальністю ф ірма «Меблі Плюс»

про визнання не дійсними договорів

суддя С амсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСО БА_2. (довіреність від 15.02.2011р.);

від відповідача-1: ОСОБА _3 (довіреність від 05.08.2011р.);

29.08.2011р. в судовому засіданн і, у відповідності до ст. 85 Госп одарського процесуального к одексу України, оголошено вс тупну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприєме ць ОСОБА_1 (надалі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовними вимогами:

- визнати Рамкову угоду № FW 2 201.47 від 26 вересня 2008 року, укладен у між фізичною особою-підпри ємцем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Пр оКредит Банк», про видачу кре диту - недійсною;

- визнати договір про наданн я траншу № 2201.4554/ FW 2201.47 від 26 вересня 2008 року, укладений між фізично ю особою-підприємцем ОСОБА _1 та Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк »- недійсним;

- визнати договір іпотеки за № 2597-ІД 1 від 29 вересня 2008 року, укл адений між фізичною особою-п ідприємцем ОСОБА_1 та Публ ічним акціонерним товариств ом «ПроКредит Банк» - недійсн им.

- визнати договір іпотеки № 22.4414-ІД 1 від 29 вересня 2008 року, укла дений між Товариством з обме женою відповідальністю «РЕА ЛЕ»та Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк »- недійсним.

Ухвалою суду від 15.08.2011р. до участі у справі відповіда чем-2 залучено Товариство з об меженою відповідальністю «Р ЕАЛЕ».

Позовні вимоги обгру нтовані тим, що умови рамково ї угоди № FW 2201.47 від 26 вересня 2008 ро ку та договору про надання тр аншу № 2201.4554/ FW 2201.47 від 26 вересня 2008 ро ку суперечать приписам ст. 99 К онституції України, ст. 524 ЦК Ук раїни, ст. 189, 198 ГК України, ст. 3 Де крету Кабінету Міністрів Укр аїни «Про систему валютного регулювання і валютного конт ролю, що є підставою для визна ння їх недійсними в судовому порядку.

Окрім того, враховуючи що в силу положень ч. 2 ст. 548 ЦК Укра їни недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню, на ду мку позивача, договори іпоте ки за № 2597-ІД 1 від 29 вересня 2008 рок у, № 22.4414-ІД 1 від 29 вересня 2008 року т акож суперечать чинному зако нодавству та мають бути визн ані недійсними.

В судовому засіданні розгл януто клопотання позивача що до залучення до участі у спра ві третьою особою ТОВ фірма « Меблі Плюс», яке є поручителе м згідно договору поруки № 4692-Д П 1 від 26.09.2008р. укладеного в забез печення виконання зобов' яз ань позивача за рамковою уго дою № FW 2201.47 від 26 вересня 2008 року, і таке судом задоволено при вр ахуванні доводів викладених у клопотанні.

Клопотання позивача щодо з алучення до участі у справі т ретьою особою Національного банку судом відхилено, оскіл ьки спірні відносини ніяк не стосуються діяльності НБУ ч и його територіальних управл інь, прийняте у справі рішенн я не може вплинути на його пра ва чи обов' язки відносно жо дної із сторін, а стосуються б езпосередньо сторін кредитн ого договору.

Зазначений висновок підтв ерджено зокрема і в Узагальн еннях судової практики розгл яду цивільних справ, які вини кають з кредитних правовідно син (2009-2010) від 07.10.2010р. (судова палат а у цивільних справах Верхов ного Суду України).

Відповідачем-1 позову не виз нано, заперечення викладені у відзиві на позов, який залуч ений до матеріалів справи.

Відповідач-2 на розгля д справи не з' явився, про час та місце судового розгляду б ув повідомлений належним чин ом, ухвала суду, позовна заява надсилались на юридичну адр есу підприємства.

У відповідності з положен нями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвал а про порушення провадження у справі надсилається за пов ідомленою сторонами господа рському суду поштовою адресо ю. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсил ається за адресою місцезнахо дження (місця проживання) сто рін, що зазначена в Єдиному де ржавному реєстрі юридичних о сіб та фізичних осіб-підприє мців. У разі відсутності стор ін за такою адресою, вважаєть ся, що ухвала про порушення пр овадження у справі вручена ї м належним чином.

Ухвала суду, якою відповіда ча-2 повідомлено про розгляд с прави, що надсилалась за адре сою вказаною у довідці була п овернута поштовим відділенн ям з відміткою про незнаходж ення підприємства за вказано ю адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначе но, що до повноважень господа рських судів не віднесено ус тановлення фактичного місце знаходження юридичних осіб а бо місця проживання фізичних осіб - учасників судового про цесу на час вчинення тих чи ін ших процесуальних дій. Тому п римірники повідомлень про вр учення рекомендованої корес понденції, повернуті органам и зв'язку з позначками «адрес ат вибув», «адресат відсутні й»і т. п., з урахуванням конкре тних обставин справи можуть вважатися належними доказам и виконання господарським су дом обов'язку щодо повідомле ння учасників судового проце су про вчинення цим судом пев них процесуальних дій.

При врахуванні достатност і матеріалів справи для прий няття рішення за заявленими позовними вимогами, суд визн ав за можливе розглянути спр аву у судовому засіданні при значеному згідно ухвали від 15.08.2011р. через відсутність перед бачених ст. 77 ГПК України підс тав для відкладення розгляду справи, а неявка в судове засі дання відповідача-2 та третьо ї особи не є обставиною, що пер ешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши подані докуме нти, дослідивши наявні у спра ві докази, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2008 року між фізи чною особою-підприємцем ОС ОБА_1 та ЗАТ «ПроКредит Банк »укладено Рамкову угоду № FW 2201. 47 від 26 вересня 2008 року, а також д оговір про надання траншу № 220 1.4554/ FW 2201.47 від 26 вересня 2008 року, які за твердженням позивача супе речать вимогам законодавств а, у зв' язку з чим мають бути визнані недійсними в судовом у порядку.

Як про те було погоджено сто ронами при укладенні Рамково ї угоди № FW 2201.47 від 26 вересня 2008 ро ку (п. 2.2) ліміт суми кредитуванн я становить еквівалент 600 000 до ларів США; а згідно з договоро м про надання траншу № 2201.4554/ FW 2201.47 в ід 26 вересня 2008 року розмір кре диту становить 450 000 доларів СШ А.

Посилання позивача на супе речність укладених кредитни х договорів вимогам чинного законодавства при наданні кр едитних коштів в іноземній в алюті з підстав викладених у позовній заяві судом не прий маються, оскільки наведене є шаблонним текстом, який вже н еодноразово спростовувався як судами при розгляді справ щодо чого в інформаційних си стемах міститься численна кі лькість судових рішень, так і вимогами чинного законодавс тва, в тому числі тими ж самими положеннями які невірно тра ктуються у приведеному в поз овній заяві шаблоні.

Вимоги щодо недійсності Ра мкової угоди № FW 2201.47 від 26 вересн я 2008 року, договору про надання траншу № 2201.4554/ FW 2201.47 від 26 вересня 20 08 року суд визнає безпідстав ними та необґрунтованими чер ез наступне.

Відповідно до частини 1 ст атті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більш е сторін, спрямована на встан овлення, зміну або припиненн я цивільних прав та обов'язкі в.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладен им, якщо сторони в належній фо рмі досягли згоди з усіх істо тних умов договору.

Частиною 1 статті 1054 Цивільно го кодексу України передбаче но, що за кредитним договором банк або інша фінансова уста нова (кредитодавець) зобов'яз ується надати грошові кош ти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встано влених договором, а позичаль ник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти .

Відповідно до ст. 2 Закону Ук раїни «Про банки і банківськ у діяльність»кошти - це грош і у національній або іноземн ій валюті чи їх еквівалент.

Згідно із ч. 1 ст. 192 ЦК Україн и законним платіжним засобом , обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всі й території України, є грошов а одиниця України - гривня.

Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 192 ЦК України у випадках і в порядку, встановлених закон ом в Україні може використов уватися іноземна валюта.

Таким чином, зважаючи на виз начення кредитного договору , встановлене ст. 1054 ЦК України, та поняття «кошти»за ст. 2 Зак ону України «Про банки і банк івську діяльність» банк може надати кредит позичальников і у розмірі та на умовах, встан овлених договором, у націона льній валюті (гривні) або іноз емній валюті - у випадках і в п орядку, встановлених законам и України.

Здійснення банком операці ї з валютними цінностями є ел ементом виконання договірни х зобов' язань за укладеним кредитним договором, що в сво ю чергу не суперечить вимога м Закону «Про банки і банківс ьку діяльність».

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності неб анківських фінансових устан ов не містить приписів, які б з абороняли банкам або іншим ф інансовим установам надават и кредити в іноземній валюті .

Так, згідно зі статтею 345 ГК У країни кредитні операції бан ків полягають у розміщенні в ід свого імені, на власних умо вах та на власний ризик залуч ених коштів юридичних осіб (п озичальників) та громадян. Кр едитними визнаються банківс ькі операції, визначені як та кі законом про банки і банків ську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діял ьність»визначають операції банків із розміщення залуче них коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, н езалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані о перації здійснюються на підс таві банківської ліцензії.

Згідно з частиною першою ст атті 509 ЦК України зобов'язанн ям є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'я зана вчинити на користь друг ої сторони (кредитора) певну д ію (передати майно, виконати р оботу, надати послугу, сплати ти гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Госп одарського кодексу України с уб'єкти господарювання та ін ші учасники господарських ві дносин повинні виконувати го сподарські зобов'язання нале жним чином відповідно до зак ону, інших правових актів, дог овору, а за відсутності конкр етних вимог щодо виконання з обов'язання - відповідно до ви мог, що у певних умовах звичай но ставляться (частина 1). Кожн а сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для нале жного виконання нею зобов'яз ання, враховуючи інтереси др угої сторони та забезпечення загальногосподарського інт ересу (частина 2). Не допускают ься одностороння відмова від виконання зобов'язань (части на 7). Аналогічні положення міс тяться і у статтях 525, 526 ЦК Украї ни.

Неспроможність боржника в иконати свої зобовязання за договором кредиту, або ж неба жання його виконувати на тих умовах на яких його укладено , не може бути підставою для ви знання його недійсним.

Порядок використання іноз емної валюти визначаються За конами України «Про банки і б анківську діяльність», «Про Національний банк України»і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютн ого регулювання і валютного контролю», виданими відповід но до них нормативними актам и, якими передбачена можливі сть здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержа нні комерційного чи банківсь кого кредиту в іноземній вал юті і його погашенні.

Відповідно до положень ч. 2 с т. 5 Декрету Національним банк ом України видаються генерал ьні ліцензії комерційним бан кам на здійснення валютних о перацій, що не потребують інд ивідуальної ліцензії, на вес ь період дії режиму валютног о регулювання.

При цьому, відповідно до нор м пп. “г” п. 4 ст. 5 Декрету викори стання іноземної валюти на т ериторії України як засобу п латежу або як застави віднес ено до операцій, які потребую ть ліцензії.

У нормах ст. 47 Закону «Про бан ки і банківську діяльність»з азначено, що банки мають прав о здійснювати операції з вал ютними цінностями на підстав і банківської ліцензії.

Таким чином, зазначеними по ложеннями законів України вс тановлено, що уповноважені б анки на підставі виданої НБУ банківської ліцензії та пис ьмового дозволу на здійсненн я операцій з валютними цінно стями, мають право використо вувати іноземну валюту на те риторії України при здійснен ні розрахунків, в тому числі і здійснювати операції з нада ння кредитів в іноземній вал юті.

ПАТ «ПроКредит Банк»діє н а підставах положень чинного законодавства та підзаконни х нормативно-правових актів України, тому НБУ видано йому банківську ліцензію № 195 яка з ареєстрована 28.12.2000р. за номером 276 на право здійснювати банкі вські операції, визначені ча стиною першою та пунктами 5-11 ч астини другої статті 47 Закону «Про банки і банківську діял ьність», серед яких передбач ено право здійснювати операц ії з валютними цінностями. Не від' ємною частиною цієї ліц ензії є Дозвіл № 195-2 від 29.09.2009р. рок у з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має пра во здійснювати ПАТ «ПроКреди т Банк»з валютними цінностям и.

Пунктами 1-4 ст. 47 Закону Украї ни «Про банки і банківську ді яльність»передбачено, що бан к, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій , має право здійснювати такі о перації та угоди: 1) операції з валютними цінностями; 2) емісі ю власних цінних паперів; 3) ор ганізацію купівлі та продажу цінних паперів за доручення м клієнтів.

Відтак, відповідач мав пра во укладати кредитні договор и, видавати кредити та відпов ідно, вимагати виконання зоб ов' язання в іноземній валют і.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про сист ему валютного регулювання і валютного контролю»передба чено, що Національний банк Ук раїни видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здій снення валютних операцій, як і підпадають під режим ліцен зування згідно з цим Декрето м. Генеральні ліцензії видаю ться комерційним банкам та і ншим фінансовим установам Ук раїни, національному операто ру поштового зв'язку на здійс нення валютних операцій, що н е потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії р ежиму валютного регулювання .

Індивідуальні ліцензії ви даються резидентам і нерезид ентам на здійснення разов ої валютної операції на пе ріод, необхідний для здійсне ння такої операції. Відповід но до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету ін дивідуальної ліцензії потре бують, в тому числі, операції щ одо:

- надання і одержання резид ентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і с уми таких кредитів перевищую ть встановлені законодавств ом межі;

- використання іноземної ва люти на території України як засобу платежу або як застав и.

Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок вида чі Національним банком Украї ни індивідуальних ліцензій н а використання іноземної вал юти на території України як з асобу платежу, використання іноземної валюти як засобу п латежу без ліцензії дозволяє ться: якщо ініціатором або от римувачем за валютною операц ією є уповноважений банк (ця н орма стосується лише тих опе рацій уповноваженого банку, на здійснення яких Національ ний банк видав йому банківсь ку ліцензію та письмовий доз віл на здійснення операції з валютними цінностями).

На сьогодні законодавств ом не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній ва люті як критерій їх віднесен ня до сфери дії режиму індиві дуального ліцензування. Ця о бставина, з огляду на відсило чний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим і ндивідуального ліцензуванн я на валютні операції, пов'яза ні з наданням резидентами (ба нками та іншими фінансовими установами) кредитів в інозе мній валюті.

Національний банк України у своєму листі за № 13-210/7871-22612 від 07. 12.2009р. «Про правомірність уклад ання кредитних договорів в і ноземній валюті»у зв'язку з з апитами банків з питання щод о правомірності укладання кр едитних договорів в іноземні й валюті повідомив про те, що о перація з надання банками кр едитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліц ензії.

Відповідно до норм статей 19 2, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК Укр аїни, статей 32, 44 Закону України «Про Національний банк Укра їни», статей 2, 47, 49 Закону Україн и «Про банки і банківську дія льність», статей 1, 4, 34 Закону Ук раїни «Про фінансові послуги та державне регулювання рин ків фінансових послуг», стат ей 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністр ів України «Про систему валю тного регулювання і валютног о контролю»банки та інші фін ансові установи, які у встано вленому порядку отримали ген еральну ліцензію Національн ого банку України на здійсне ння валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Вирішуючи спір про визнанн я договору недійсним, необхі дним є встановлення наявност і тих обставин, з якими закон п ов'язує визнання угод недійс ними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідні сть змісту угод вимогам зако ну, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкр етно полягає неправомірніст ь дій сторони тощо.

Доводи позивача якими обгр унтовуються вимоги щодо неді йсності Рамкової угоди № FW 2201.47 в ід 26 вересня 2008 року, а також до говору про надання траншу № 220 1.4554/ FW 2201.47 від 26 вересня 2008 року спро стовуються вищенаведеним. На дання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата п роцентів за цим кредитом не п отребує наявності індивідуа льної ліцензії на використан ня іноземної валюти як засоб у платежу на території Украї ни у жодної зі сторін кредитн ого договору.

В силу положень ст. 204 ЦК Укра їни, правочин є правомірним, я кщо його недійсність прямо не встановлена законом а бо якщо він не визнаний суд ом недійсним.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК п ідстави і наслідки недійснос ті правочину можуть бути пер едбачені винятково законами .

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержа ння сторонами або стороною в момент вчинення правочину в имог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має нас лідком визнання правочину не дійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК нікч емний правочин є недійсним ч ерез його невідповідність ви могам законодавства. Такий п равочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд . В разі якщо правочин є оспорю ваним, то він може бути визнан ий недійсним лише за рішення м суду.

Жодних належних доказів не дійсності, або ж нікчемності укладених між сторонами кре дитних договорів в забезпече ння зобов' язань за якими ук ладено договори іпотеки за № 2597-ІД 1 від 29 вересня 2008 року, № 22.4414-І Д 1 від 29 вересня 2008 року, суду не представлено, а відтак посил ання позивача ст. 548 ЦК України є безпідставним.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу Укра їни, підприємства, установи, о рганізації, інші юридичні ос оби, мають право звертатися д о господарського суду за з ахистом своїх порушених а бо оспорюваних прав і охорон юваних законом інтересів. У в ідповідності до ст. 2 Господар ського процесуального кодек су України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і орган ізацій, які звертаються до го сподарського суду за захисто м своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільно го кодексу України кожна осо ба має право на захист свого ц ивільного права у разі його п орушення, невизнання або осп орювання. Тобто, підставами д ля захисту цивільного права є його порушення, невизнан ня або оспорювання.

Позивач у своїй позовній за яві не вказує та не конкретиз ує у чому саме полягає поруше ння його прав та інтересів, по в' язане із укладенням спірн их договорів.

В даному випадку метою звер нення позивача з позовом до с уду є не захист порушених пра в, а необхідність вирішення п евних питань (в тому числі і мо жливість уникнення виконанн я договору тощо) шляхом створ ення судового процесу, що не у згоджується з нормами чинног о законодавства.

Заявлені позовні вимоги за доволенню не підлягають в по вному обсязі, оскільки, відсу тні визначені законом підста ви для визнання його недійсн им з тих підстав про які зазна чає позивач.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної с или в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуа льного кодексу України. Ріше ння може бути оскаржене в апе ляційному порядку та в строк и, встановлені ст. 93 Господарс ького процесуального кодекс у України.

Суддя Р.І . Самсін дата підписання рішення 31.08.2011