Рішення

від 25.08.2011 по справі 42/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

42/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  42/167

25.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гран терра” м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-агро” Полтавської області,

    2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Олсідз Україна” м. Києва

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД Інтерагро” м. Полтави

про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, відшкодування збитків, ціна позову 13352786,20 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Коломієць Є.В., Рудник І.Ю., Сюренко М.О.,

від відповідачів 1. Завора О.І., 2. не з'явився,

від третьої особи не з'явився.

СУТЬ СОРУ:

у травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Гран терра” звернулося в суд з позовом про зобов'язання передати майно, стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, відшкодування збитків.

Заявою 5 липня 2011 р. позивач змінив предмет позову та замість вимог про повернення в натурі переданого на зберігання майна заявив про відшкодування збитків у розмірі вартості цього майна

Позивач зазначав, що на підставі контракту № 05/2-Р від 10 жовтня 2010 р. він придбав у Відкритого акціонерного товариства “Одеський каравай” 2810 т насіння соняшника 2010 р. врожаю.

Указане майно він згідно договору № 19/10/10/2 на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції від 19 жовтня 2010 р. передав на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтер-агро” (далі-відповідач 1.) на зерновий склад по вул. Промисловій, 2 у м. Бобринці Кіровоградської обл., про що той видав йому складську квитанцію на зерно № 27 від 21 жовтня 2010 р.

Посилаючись на, те що після пред'явлення вимоги № 05/21 від 25 січня 2011 р. відповідач 1. передане на зберігання майно не повернув, це майно втрачене, що підтверджується актом державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Бобринецького районного управління юстиції від 6 червня 2011 р., позивач на підставі ст. 951 ЦК України просив стягнути з відповідача 1. на свою користь 12180000 грн. збитків у розмірі вартості втраченого майна.

Належне йому насіння соняшника він мав намір продати Товариству з обмеженою відповідальністю “Украгроімпекс”, з яким 4 січня 2011 р. уклав договір поставки.

Внаслідок неправомірних дій відповідача 1. він не виконав зобов'язання за цим договором поставки, не передав покупцю до 11 лютого 2011 р. належний товар, не одержав від останнього передбачену договором оплату у розмірі 13209981 грн., за порушення свого обов'язку він на підставі платіжного доручення № 1122 від 20 квітня 2011 р. сплатив покупцю 20000 грн. передбаченого п. 4.5 договору поставки штрафу.

За таких обставин позивач на підставі ст. 22 ЦК України просив також стягнути з відповідача 1. на свою користь 562114,40 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, що становить різницю між ціною продажу насіння соняшника за договором поставки і дійсною вартістю цього насіння на час звернення в суд з цим позовом з урахуванням інфляційних втрат, 20940 грн. збитків у вигляді витрат по сплаті штрафу з урахуванням інфляційних втрат, а також понесені по справі господарські витрати, у т.ч. 95584,80 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Належне виконання відповідачем 1. зобов'язань за договором зберігання було забезпечене договором поруки від 22 жовтня 2010 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю “Олсідз Україна” (далі-відповідач 2.) Розмір відповідальності поручителя за цим договором обмежений 1000 грн. Крім того, умовами п. 4.1 цього договору передбачений обов'язок поручителя сплатити штраф у розмірі 1000 грн. за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором за кожне таке порушення.

З цих підстав позивач просив стягнути з відповідача 2. на свою користь 1047 грн. штрафу з урахуванням інфляційних втрат.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги. У судових засіданнях 23 і 25 серпня 2011 р. позивачем були заявлені два клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи. Враховуючи, що питання, які були запропоновані на вирішення експертизи носять правовий характер та їх вирішення відноситься до компетенції суду, то у задоволенні цих клопотань було відмовлено.

Відповідач 1. у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, оскільки передане йому на зберігання насіння соняшника на підставі контракту № 05/0077-р від 8 грудня 2010 р. позивачем було продане Товариству з обмеженою відповідальністю “ТД Інтерагро” (далі-третя особа) і на підставі листа позивача від 9 грудня 2010 р. та відповідно до умов договору № 19/10/10/2 на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції від 19 жовтня 2010 р. переоформлене на нового власника.

Відповідач 2. відзив на позовну заяву не надав, третя особа письмових пояснень з приводу заявлених вимог не надала, їх представники у судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені в установленому порядку, доказів поважності причин неявки в судове засідання суду не надали.

Суд вважає можливим відповідно до вимог ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності представників відповідача 2. та третьої особи за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача 1., розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”: зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи (ст. 24).

Зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи (ст. 25).

Договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа (ст. 26).

Зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством. За втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою зерна, відшкодовуються зерновим складом у розмірі вартості втраченого зерна (ст.ст. 32-34).

Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію (ст.ст. 37, 43).

Після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі –“погашено”. Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачем 1. укладено договір № 19/10/10/2 на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції.

Згідно з умовами цього договору відповідач зобов'язався надати позивачу на погоджених пунктах приймання та зберігання зерна послуги по прийманню соняшника, доведення його до базисних кондицій по сміттєвій домішці і вологості, збереженню та відвантаженню на залізничний або автомобільний транспорт, а позивач –оплатити надані послуги відповідно до умов договору.

Поясненнями позивача та відповідача 1., складською квитанцією на зерно № 27 від 21 жовтня 2010 р. (бланк серія АТ № 381762) підтверджується факт прийняття відповідачем на зерновий склад по вул. Промисловій, 2 у м. Бобринці Кіровоградської обл. 2810 т насіння соняшнику, рік збирання врожаю 2010, залікова вага 2810 т, ДСТУ 22391-89, вологість 7.30, зернова домішка 15.00, сміттєва домішка 2.80.

Таким чином, між сторонами по справі виникли відносини з договору складського зберігання зерна, врегульовані § 2 гл. 66 ЦК України, розділом VІ, VІІ Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” згідно з яким відповідач 1. як зерновий склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до умов п. 3.1 договору підприємство (позивач у справі) має право у будь-який час до закінчення строку зберігання, за винятком зупинки елеватора для проведення ремонтних робіт, одержати зданий соняшник або переоформити його на інше підприємство.

Порядок повернення переданого на зберігання товару врегульовано розділом 5 договору, що передбачає можливість відпуску товару двома способами: безпосередньо позивачу за фактичною якістю на умовах франко-склад відповідача 1., при пред'явленні складської квитанції та доручення на отримання продукції і в присутності представника позивача; а також по його письмовому відношенню шляхом переоформлення товару з особового рахунку позивача на особовий рахунок нового власника. (п.п. 5.1, 5.2).

Умовами п.п. 2.6.5, 2.6.6 договору встановлений обов'язок позивача за три дні повідомити відповідача 1. про необхідний відпуск чи відвантаження товару, який знаходиться на зберіганні. Також передбачено, що при передачі права власності третій особі, позивач зобов'язаний представити відповідачу 1. письмове відношення про передачу (переоформлення) продукції, доручення, провести звірку наявності продукції та кінцевий розрахунок за фактично наданий об'єм послуг, а також оплатити вартість послуг по переоформленню продукції на нового власника.

Також встановлено, що 8 грудня 2010 р. між позивачем та третьою особою у справі укладено контракт № 05/0077-Р, згідно з яким позивач зобов'язався продати третій особі 2800 т +/- 5% насіння соняшника врожаю 2010 року за ціною 4350 грн./т. Умовою поставки визначено EXW франко-елеватор ТОВ Інтер-агро Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Промислова, 2. Строк поставки до 10 грудня 2010 р.

Це підтверджується наявною у матеріалах справи копією указаного контракту, поясненнями відповідача 1. та не заперечується позивачем.

Як вбачається з тексту зазначеного договору від імені позивача він підписаний генеральним директором товариства позивача Петріщем В.І., від імені третьої особи директором Третьяковим В.В.

Доказів визнання указаного договору в установленому порядку недійсним суду не надано.

Крім того, 9 грудня 2010 р. позивач виставив третій особі рахунок № 15 за підписом генерального директора Петріще В.І. на оплату 2810 т насіння соняшника за вищевказаним контрактом на суму 12223500 грн. Того ж дня між цими особами складено видаткову накладну № 20 про передачу позивачем третій особі 2810 т. насіння соняшника вартістю 12223500 грн. Накладна від імені позивача підписана також Петріщем В.І., від імені третьої особи представником Заболотним О.В.

Оригінали рахунку та видаткової накладної оглянуті судом у судовому засіданні. Представник позивача у судовому засіданні визнав справжність підпису Петріща В.І. та печатки його товариства на цих документах.

За наслідками проведеної господарської операції з купівлі-продажу насіння соняшника за вказаним контрактом 9 грудня 2010 р. позивач видав третій особі податкову накладну, копія якої знаходиться у матеріалах справи.

На підставі листа позивача від 9 грудня 2010 р. про переоформлення 2810 т насіння соняшнику, що зберігається по вул. Промисловій, 2 у м. Бобринці Кіровоградської обл., на нового власника-третю особу у справі у присутності представника позивача Підтелейчука В.І., який діяв на підставі довіреності № 05/13-Д від 8 листопада 2010 р., за наявності поданих йому примірників контракту № 05/0077-Р від 8 грудня 2010 р., рахунку, видаткової накладної від 9 грудня 2010 р. та оригіналу складської квитанції на зерно № 27 від 21 жовтня 2010 р. відповідач 1. провів переоформлення зданого йому на зберігання за спірним договором насіння соняшника на третю особу та погасив складську квитанцію на зерно.

З урахуванням вищевказаних вимог чинного законодавства про зерно та встановлених обставини укладення та виконання позивачем правочину, спрямованого на відчуження переданого на зберігання зерна третій особі, належної передачі позивачем складського документа відповідачу 1. та погашення останнім прийнятого складського документа, суд вважає, що обов'язок відповідача 1. щодо повернення зерна у стані, передбаченому договором складського зберігання, є виконаним належним чином.

Доводи позивача про відсутність у Підтелейчука В.І. повноважень на його представництво станом на час вчинення дій з переоформлення насіння соняшника, оскільки видана на його ім'я довіреність була скасована на підставі листа № 05/24/ від 25 листопада 2010 р., є необгрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Належних доказів виконання позивачем цього обов'язку та повідомлення про скасування цієї довіреності, окрім Підтелейчука В.І. також і відповідача 1., для представництва перед яким така вона була видана, суду не надано.

За таких обставин відповідно до правил ч. 3 ст. 249 ЦК України права та обов'язки щодо відповідача 1., що виникли внаслідок вчинення правочину з переоформлення зерна Підтелейчуком В.І., є чинними для позивача.

Посилання на порушення відповідачем 1. Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27 червня 2003 р. та Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13 жовтня 2008 р. у зв'язку з оформленням договору зберігання зерна, видачею складського документа третій особі та його реєстрації не стосуються прав та обовязків позивача, тому є безпідставними.

Складена між позивачем та третьою особою видаткова накладна від 9 грудня 2010 р. за своєю правовою природою є актом приймання-передачі зерна, тому посилання на відсутність під час переоформлення зерна такого документа є необгрунтованими.

Враховуючи, що дії відповідача 1. у зв'язку з виконанням договору зберігання є правомірними, то у позові до нього відповідно до вимог ст.ст. 22, 951 ЦК України, ст. 224 ГК України слід відмовити.

За відсутності порушення основного зобов'язання відсутні підстави для покладення відповідальності на поручителя.

За таких обставин у позові до відповідача 2. відповідно до вимог ст. 554 ЦК України слід також відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Гран терра” м. Києва відмовити.

Заходи до забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 12 липня 2011 р., скасувати.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                                    П.І.Паламар