Постанова

від 07.07.2008 по справі 9/91-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/91-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2008                                                                                   Справа № 9/91-08  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Прокопенко А.Є., Кузнецова І.А.

при секретарі –Гайдук Ю.А.

        за участю представників сторін:

        позивач –Шульгат В.В.                            

        відповідач – Дерюга-Сурус О.М.                                            

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м. Павлоград, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  11.03.08 року  у справі № 9/91-08

за позовом малого приватного підприємства “Ремонтно-будівельна дільниця-3”, м.Павлоград Дніпропетровської області

до відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 62500 грн. 65 коп.,

                                                       ВСТАНОВИВ:  

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008 року у справі №9/91-08 (суддя Подобєд І.М.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі та  стягнуто з відповідача на користь позивача 41299,00 грн. основного боргу, 17593,37 грн. збитків від інфляції, 3608,28 грн. трьох процентів річних, 625,10 грн. витрат по сплаті держмита та 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду вмотивоване тим, що відповідачем неналежним чином виконано договірні (майново-господарські) зобов'язання перед позивачем з оплати виконаних робіт, чим порушено умови договору підряду № Фл-3/1968-ПД від 08.07.2004 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач –ВАТ “Павлоградвугілля”, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати, посилаючись при цьому на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права.

На думку скаржника, позивач (виконавець робіт), являється конкурсним кредитором, а не поточним, а відповідно до ч.2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не заявлені вимоги конкурсного кредитора не розглядаються і вважаються погашеними. Скаржник вважає, що судом не надано належної оцінки правовим наслідкам порушення грошового зобов'язання та всупереч приписам п. 4 ст. 12 вказаного Закону безпідставно стягнуто з підприємства збитки від інфляції та три проценти річних.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу відповідача без задоволення.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.07.08р.

В судовому засіданні 07.07.08р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.   

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 08.07.2004 року між відкритим акціонерним товариством „Державна холдінгова компанія “Павлоградвугілля” (Замовник), правонаступником якого на час розгляду справи є відповідач, та малим приватним підприємством "Ремонтно - будівельна дільниця-3" (Підрядник) було укладено договір підряду №Фл-3/1968-ПД, згідно якого сторони зобов'язалися: позивач - виконати по завданню відповідача з використанням власних матеріалів ремонт м'якої крівлі 3800 мІ на будівлях шахти „Ювілейна”: гуртожитку № 1, спорткомплексу та гаражі; відповідач - прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Сторонами узгоджені всі істотні умови договору та встановлений поетапний календарний план виконання робіт з визначенням як загальної вартості підрядних робіт, так і вартості підрядних робіт на кожному з об'єктів.

Умовами договору було передбачено певний порядок оплати за надані підрядні роботи, а саме: здійснення попередньої оплати по кожному етапу робіт у розмірі 30% (п.3.1 договору), проведення остаточного розрахунку після надання підрядником форми КБ-2в, КБ-3, податкової накладної і рахунку на оплату ( п. 3.2); оплати залишку суми етапу робіт протягом 30 днів після закінчення робіт (п. 4.2 договору), що узгоджується з приписами ч. 4 ст.879 ЦК України, відповідно до якої оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Таким чином, відповідно до умов договору оплату належало здійснити після надання підрядником відповідних форм КБ-2в, КБ-3 протягом 30 днів після закінчення робіт; закінчення робіт, в свою чергу, підтверджується прийняттям виконаних робіт замовником.

На виконання умов договору позивачем були виконані роботи по ремонту  м'якої крівлі на гуртожитку №1 шахти “Ювілейна”, вартість яких склала 41299,00 грн. Вказані роботи були проведені без внесення відповідачем попередньої оплати, але в обумовлених договором обсягах та строки.

Виконані роботи були прийняті відповідачем, що підтверджується довідкою форми КБ-3 та актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, підписаних представником відповідача 24.01.2005 року. Дата прийняття виконаних підрядних робіт замовником є датою закінчення робіт. Відповідно до умов договору залишок вартості етапу робіт підлягав оплаті протягом 30 днів після закінчення робіт, тобто, до 24.02.05р.

Обов'язок замовника сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк передбачений нормами ст. 854 Цивільного кодексу України.

Заборгованість відповідача за виконані за договором підряду роботи становить 41299,0 грн. Відповідач вартість виконаних робіт не сплатив ні у визначені договором строки, ні після звернення позивача до господарського суду і вважає їх погашеними відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Однак, з даним твердженням погодитись не можна.

Виявлення кредиторів боржника регламентується ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.    

Відповідно до ч.1 цієї статті конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду                письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно ч. 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

З огляду на приписи вказаних норм господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на дату порушення справи про банкрутство у відповідача ще не настав строк для виконання грошових зобов'язань перед позивачем, внаслідок чого позивач не міг бути віднесений до конкурсних кредиторів, хоча і набув права подати до господарського суду письмову заяву з вимогами до боржника.

Не скориставшись своїм правом подати до господарського суду письмову заяву з вимогами до відповідача, як боржника у зазначеній справі про банкрутство, позивач, таким чином, набув статусу поточного кредитора, на вимоги якого не розповсюджуються наслідки, встановлені ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до яких вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не подані взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Таким чином, на час розгляду справи грошові зобов'язання відповідача за договором підряду №Фл-3/1968-ПД належним чином виконані не були.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193  Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов'язання по оплаті виконаних робіт, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову і стягнення з відповідача суми заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задоволення господарським судом позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з 24.02.2005р. по 22.01.2008р. в сумі  17593,37 грн. та трьох процентів річних у сумі 3608,28 грн. відповідає приписам чинного законодавства.

Посилання скаржника на п. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до якого у період провадження справи про банкрутство боржник звільняється від нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, є безпідставним, оскільки позивачем відповідні штрафні санкції відповідачу не нараховувалися і вимоги про стягнення останніх у позовній заяві відсутні.

Щодо стягнення збитків від інфляції та процентів річних, то останні штрафними санкціями не являються. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (лист Верховного Суду України від 15.07.05р. № 3.2-2005).

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог скаржника щодо скасування останнього. Доводи скаржника не приймаються в силу вищевикладеного.      

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008 р. у справі № 9/91-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м. Павлоград, Дніпропетровська область  - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

              Головуючий                                                                           І.В. Тищик

              Судді:                                                                                      І.Л.Кузнецова

                                                                                                               А.Є.Прокопенко