Постанова

від 08.09.2011 по справі 5024/889/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5024/889/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" вересня 2011 р. Справа № 5024/889/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Г.П. Разюк (на підставі розпорядження голови суду № 515 від 05.09.2011р.), В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання –О.О. Довбиш,

за участю представників сторін:

від позивача: Л.І. Зарва,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пріор»

на рішення господарського суду Херсонської області від 29.07.2011р.

у справі № 5024/889/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пріор»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонагротрейд»

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонагротрейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пріор»про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 14-08/Ю від 09.07.2008 р. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно: промислово-виробничу базу, розташовану за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, м. Гола Пристань,                              вул. Козацька, 2, та земельну ділянку загальною площею 3,0506 га, кадастровий номер 6522310100:01:003:0022, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Козацька, 2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Херсонагротрейд», яке є правонаступником ТОВ «Дабл ю Джей-Херсон», взяті на себе зобов'язання за вищевказаним кредитним договором не виконувало належним чином, а саме не здійснювало погашення кредиту згідно графіка та не сплачувало відсотки за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість зі сплати кредитних коштів, на яку позивачем на підставі пункту 4.3 кредитного договору нараховано пеню за несвоєчасну сплату кредиту та пеню за несвоєчасну сплату відсотків. Позивач також просив стягнути суму боргу з урахуванням інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів. Враховуючи, що зобов'язання позичальника за кредитним договором                           № 14-08/Ю від 09.07.2008р. були забезпечені договором іпотеки від 09.07.2008р., відповідно до якого ТОВ «Агрофірма «Пріор»передано в іпотеку вищезазначене нерухоме майно, позивач просив солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.

Позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги та з урахуванням останніх уточнень просив в рахунок погашення боргу за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки у розмірі 8 028 305,29 грн., з яких 4 748 524,19 грн. заборгованості за кредитом, 1 840 107,69 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 364 985,88 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 113 026,93 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 589 811,48 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 134 467,75 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків,  173 071,08 грн. –3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 38 574,29 грн. –3% річних за несвоєчасне погашення відсотків.

З урахуванням того, що згідно із останніми уточненнями позовні вимоги спрямовано лише до ТОВ «Агрофірма «Пріор», ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.07.2011 р. ТОВ «Херсонагротрейд»виключено з числа відповідачів та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.07.2011 р. позов задоволено частково. Позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 7 066 644,69 грн., з яких 4 748 524,19 грн. заборгованості за кредитом, 1 840107,69 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 478 012,81 грн. пені, судом визнано обґрунтованими та задоволено на підставі договору іпотеки, статей 12, 33 Закону України «Про іпотеку». Позовні вимоги в частині стягнення  інфляційних втрат судом залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з ненаданням без поважних причин належних розрахунків втрат від інфляції. Вимоги щодо стягнення 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та 3 % річних за несвоєчасне погашення відсотків судом не прийнято до розгляду з огляду на те, що всупереч статті 22 Господарського процесуального кодексу України ці вимоги були заявлені позивачем вже після початку розгляду позову по суті.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Агрофірма «Пріор»звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при прийнятті рішення не враховано того, що постановою господарського суду м. Києва від 28.03.2011 р. у справі № 46/74-б ТОВ «Херсонагротрейд»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. У зазначеній справі про банкрутство                                  ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»включено до реєстру кредиторів, у зв'язку з чим вимоги банка про звернення стягнення на предмет іпотеки у даній справі повинні задовольнятися в порядку, встановленому                          Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»просив рішення суду залишити без змін, у задоволенні апеляційної скарги відмовити з тих підстав, що право застоводержателя на звернення стягнення на предмет застави не може бути обмежене в разі порушення справи про банкрутство та введення у зв'язку з цим мораторію на задоволення вимог кредиторів, оскільки мораторій поширюється безпосередньо на вимоги до боржника –ТОВ «Херсонагротрейд», а не на вимоги до його майнового поручителя –ТОВ «Агрофірма «Пріор».

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

09.07.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»(кредитодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дабл ю Джей-Херсон»(позичальником), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонагротрейд»укладено кредитний договір № 14-08/Ю, відповідно до умов якого кредитодавець для рефінансування заборгованості позичальника перед КБ «Контракт»та поповнення обігових коштів зобов'язався надати на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності кредит у формі мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі, еквівалентній 5 000 000 грн., під 12,5 % у ЄВРО та 21,5% у гривні з терміном остаточного повернення до 08.07.2009 р. (т.1, а.с. 10-20).

24.04.2009 р. сторонами укладено договір № 8/1 про внесення змін до вказаного кредитного договору, яким кредит у формі мультивалютної кредитної лінії змінено на кредит в національній валюті в сумі 4 800 000 грн. з процентною ставкою за його користування у розмірі 26 % з терміном погашення до 03.05.2010 р. (т.1, а.с.29-29).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором № 14-08/Ю від 09.07.2008 р. виконав належним чином, про що свідчать меморіальні ордери                   № 3661 від 14.07.2008 р. у сумі 4 000 000 грн., № 4089 від 15.07.2008 р. у сумі 1 000 000 грн., № 15343 від 18.08.2008 р. у сумі 800 000 грн., № 30730 від 30.09.2008 р. у сумі 500 000 грн., № 14787 від 13.11.2008 р. у сумі 300 000 грн. (т.1, а.с. 78-82), проте позичальник в порушення умов кредитного договору та вищенаведених норм законодавства свої зобов'язання з погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконував належним чином, в результаті чого станом на 29.04.2011 р. за ним виникла заборгованість зі сплати основного боргу у сумі  4 748 524,19 грн. та процентів за користування кредитом у сумі 1 840 107,69 грн.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.3 договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та сплати комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в пункті 1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання.

У зв'язку з вищенаведеним, суд правомірно визнав, що позивачем за період з 29.09.2010 р. по 28.03.2011 р. обгрунтовано була нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту та за несвоєчасну сплату відсотків відповідно у розмірах 364 985,88 грн. та 113 026,93 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 173 071,08 грн. та 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 38 574,29 грн. судова колегія зазначає, що всупереч статті 22 Господарського процесуального кодексу України ці вимоги були заявлені позивачем вже після початку розгляду позову по суті, а тому місцевим господарським судом вони обґрунтовано не прийняті до розгляду. Також апеляційна інстанція погоджується з висновком суду про залишення позову без розгляду в частині стягнення інфляційних втрат на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наявні в матеріалах справи розрахунки не відповідають статті 625 Цивільного кодексу України та Рекомендаціям стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наданих Верховним Судом України в листі 62-97р від 03.04.1997 р., а належних розрахунків втрат від інфляції на вимогу суду позивачем без поважних причин не надано.

Таким чином, загальна заборгованість ТОВ «Херсонагротрейд»перед банком складає 7 066 644,69 грн., з яких 4 748 524,19 грн. - заборгованість за кредитом, 1 840107,69 грн. –заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 478 012,81 грн. - пеня.

Виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором №14-08/Ю від 09.07.2008 р. було забезпечено, зокрема, іпотекою нерухомого майна ТОВ «Агрофірма «Пріор».

Так, 09.07.2008р. на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором  між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(іпотекодержателем) та ТОВ «Агрофірма «Пріор»(іпотекодавцем), яке діє як майновий поручитель ТОВ «Дабл ю Джей-Херсон», укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку нерухоме майно –промислово-виробничу базу, що складається із:

- об'єкту нерухомості: літера «А»- маслоцех; літера «Б»- гараж; літера «В»- прохідна; літера «Г»- туалет; літера «Д»- склад; літера «И»- адмінбудівля (470м2); літера «Є»- гараж; літера «Ж»- заправка; літера «З»- душова; літера «К»- склад; літера «Л»- столярний цех; літера «М»- навіс; літера «Н»- склад; літера «О»- склад; літера «Р»- склад; помпиа№1, 2; огорожа № 3-5;

- земельної ділянки загальною площею 3,0506 га, кадастровий номер 6522310100:01:003:0022.

Відповідно до частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

В порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку»позивач двічі звертався до ТОВ «Херсонагротрейд»та ТОВ «Агрофірма «Пріор»з вимогою про термінову сплату заборгованості за кредитним договором № 14-08/Ю від 09.07.2008 р. (т.1, а.с.87-92).

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (стаття 589 Цивільного кодексу України). Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 5.1.6 договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція вважає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Херсонагротрейд»за кредитним договором № 14-08/Ю від 09.07.2008 р. у розмірі 7 066 644,69 грн.

Посилання скаржника щодо введення мораторію на задоволення вимог кредиторів внаслідок порушення провадження у справі № 46/74-б про банкрутство ТОВ «Херсонагротрейд»та зупинення у зв'язку з цим заходів звернення стягнення на заставлене майно є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Відповідно до положень статті 26 вказаного Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси; майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Тобто, мораторій розповсюджується виключно на майно боржника, у тому числі на заставлене ним майно, яке, в свою чергу, включається до ліквідаційної маси, а не на майно майнового поручителя, яким передано в заставу своє майно для забезпечення виконання зобов'язання боржника. У зв'язку з цим право заставодержателя (банка) на звернення стягнення на предмет застави заставодавця (ТОВ «Агрофірма «Пріор») не може бути обмежене у випадку порушення справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд –

постановив:

Рішення господарського суду Херсонської області від 29.07.2011 р. у справі № 5024/889/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                Г.П. Разюк

Суддя                                                                                В.Б. Туренко

Повний текст постанови підписано 13.09.2011 р.