Рішення

від 08.09.2011 по справі 2/143

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/143

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/143

08.09.11

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Довіра»

про    стягнення 9208,90 грн.

                                                                                                                     Суддя   Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача:        Фінагіна В.Б.

Від відповідача:    не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Довіра»про стягнення з останнього заборгованості за спожиту активну електричну енергію за договором №20004 від 14.03.2005р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.07.2011р. порушено провадження у справі.

Представник відповідача вдруге в судове засідання не з'явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами, враховуючи положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Між сторонами у справі було укладено договір на постачання електричної енергії від 14.03.2005р. №20004.

Відповідно до п. 1 договору, позивач постачає відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

Згідно з п. 1 додатку 2 А до договору, розрахунковий період починається 1 числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця.

Відповідно п. 4 додатку 2 А до договору, відповідач зобов'язується щомісяця 28 числа направляти свого представника до постачальника електричної енергії для надання документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період.

Як вбачається, додатком 4 А до договору зазначено про відсутність приладів обліку на користування електричною енергією у відповідача та зазначено, що нарахування відбуваються по встановленій потужності згідно з графіком.

П. 13 додатку 2.3 до договору зобов'язує відповідача до 1 числа поточного місяця здійснити оплату вартості активної електричної енергії поточного розрахункового періоду платежем розміром 100 % від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії за поточний розрахунковий період, а додатком 8 А до договору передбачено обсяги постачання електричної енергії відповідачу.

П. 6 додатку 2 А до договору передбачено, що у разі неподання споживачем звіту про використану електроенергію в зазначений термін або якщо зняття  показань постачальником електричної енергії є неможливим, визначення обсягу використаної електричної енергії здійснюється за середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду. Період розрахунку за середньодобовим споживанням електричної енергії не може перевищувати один місяць; після цього розрахунок спожитої електроенергії здійснюється за встановленою потужністю струмоприймачів та число годин їх використання до надання споживачем показань електролічильників без подальшого перерахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог надав копії розрахунків розшифровок за спірний період, акти приймання-передачі товарної продукції а також довідку про надходження коштів в погашення основного боргу за спожиту електричну енергію.

Матеріалами справи свідчать про те, що позивачем при розрахунку вартості спожитої активної електричної енергії застосовуються тарифи, які встановлені Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав,однак відповідачем систематично порушуються договірні зобов'язання, внаслідок чого у останнього станом на 01.06.2011р. виникла заборгованість в сумі 6938,81 грн.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору,  а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних з простроченої суми відповідно до розрахунку позовних вимог.

За таких обставин вимоги позивача ґрунтуються на нормах чинного законодавства,  підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та падлягвють задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, -

                                                          В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Довіра»(м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; код ЄДРПОУ 14285236) на користь  Публічного акціонерного товариства  “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 6983 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн. 81 коп. –боргу, 1742 (одну тисяча сімсот сорок дві) грн. 02 коп. -інфляційних, 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 07 коп. –річних, 102 (сто дві) 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

     Суддя                                                       І.О. Домнічева

                                                                         Повне рішення складено 13.09.2011р.