Рішення

від 08.09.2011 по справі 47/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/270

08.09.11

За позовом      Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

До                     Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2

Про                       стягнення 17 769,00  грн.                                       

Суддя   Станік С.Р.

Представники:

Від позивача       ОСОБА_3  –представник за довіреністю

Від відповідача  не з’явився

 У судовому засіданні 08.09.2011р. на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача  17 769,00грн. боргу, а також відшкодування державного мита –177,69грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 3500,00грн. –витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. було порушено провадження у справі  №47/270, розгляд справи було призначено на 03.08.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011р. розгляд справи було відкладено до 08.09.2011р.

В судовому засіданні 03.08.2011р. представник позивача заявлені у позові вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач своїх представників у судове засідання 03.08.2011р. – не направив, вимоги ухвали суду від 21.07.2011р. щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень  по суті спору –не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений  за адресою вказаною у позові. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав.

Ухвалою суду від 03.08.2011р. розгляд справи було відкладено до 08.09.2011р.

В судовому засіданні 08.09.2011р. представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не було здійснено повної оплати поставленої продукції за Договором поставки продукції №8 від 01.06.2009р. в сумі 17 769,00грн., укладеного між відповідачем та ФОП ОСОБА_4 В свою чергу, позивач набув право вимоги у відповідача про сплату заборгованості за отриману продукцію в сумі 17 769,00грн. на підставі Угоди про уступку права вимоги від 16.08.2010р., укладеної позивачем з ФОП ОСОБА_4

Відповідач своїх представників в судові засідання 03.08.2011р. та 08.09.2011р. не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та  клопотань не направляв. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців НОМЕР_1 про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2009р. між відповідачем –Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2, в якості клієнта, та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4, в якості постачальника, було укладено Договір поставки продукції №8, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати (поставити) у власність клієнта продукцію, а покупець зобов’язується прийняти продукцію та здійснити її оплату на умовах даного договору.

Асортимент, кількість, ціна та строк поставки продукції зазначаються в специфікаціях (додатках) або рахунках та видаткових накладних, які є невід’ємними частинами даного договору, специфікації (додатки) повинні бути підписані обома сторонами та скріплені печатками.

На виконання Договору поставки ФОП ОСОБА_4 було поставлено та передано у власність відповідачу продукцію на загальну суму 29 706,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000021 від 10.06.2009р., яка підписана представниками сторін та скріплена печатками, належним чином завірена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом у судовому засіданні.

Відповідно до п.3.1 Договору поставки оплату по даному договору відповідач здійснює два рази на місяць: перші понеділок, вівторок, середа після 10 (десятого) та 20 (двадцятого) числа кожного місяця після погодження між сторонами договору Актів взаєморозрахунку проданої продукції.

Відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції загалом у сумі 11 937,00грн., проте відповідач не виконав свого обов’язку щодо повної оплати продукції загалом на суму 17 769,00грн., у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість щодо оплати поставленої продукції загалом у сумі 17 769,00грн.

16.08.2010р. між ФОП ОСОБА_4, в якості первісного кредитора, та позивачем, в якості нового кредитора, укладено Угоду про уступку права вимоги, відповідно до умов якої первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за Договором поставки продукції №8 від 01.06.2009р., укладеним між первісним кредитором та ФОП ОСОБА_2 (далі –боржник).

Відповідно до п.2.1 Угоди  уступка права вимоги, передбачена цією угодою, за зобов’язанням боржника від первісного кредитора до нового кредитора визначена сторонами в сумі 17 769,00грн.

Як зазначає позивач, останній звернувся до відповідача з претензією від 31.03.2011р., в якій вимагав у відповідача сплатити заборгованість за поставлену згідно Договору №8 від 01.06.2009р. продукцію в сумі 17 769,00грн.

Оскільки відповідача відповіді на вказану претензію не надав, свого обов’язку щодо повної оплати поставленої згідно Договору №8 від 01.06.2009р. продукції в сумі 17 769,00грн. –не виконав, не здійснив повної оплати продукції в сумі 17 769,00грн., позивач звернувся до Господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 17 769,00грн. основного боргу.

Суд ухвалою від 03.08.2011р. зобов’язував позивача надати докази направлення (виставлення) відповідачу претензії про оплату боргу згідно угоди про уступку права вимоги від 16.08.2010р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців НОМЕР_1 про знаходження відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, місцезнаходженням відповідача зазначено АДРЕСА_1.

              Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 516 цього ж кодексу встановлений порядок заміни кредитора у зобов’язанні, а саме: заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, підставою для звернення з позовом до суду є наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не було узгоджено у  письмовій формі строк (термін) виконання відповідачем зобов’язання по оплаті продукції в сумі 17 769,00грн., а тому умови оплати поставленої продукції визначаються вимогами чинного законодавства, а саме частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник повинен виконати  свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, позивач повинен довести, що його право є порушеним відповідачем та потребує захисту у суді, а саме, надати суду докази  звернення до відповідача із вимогою у відповідності до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України про сплату поставленої продукції. А враховуючи, що позивач у даній справі набув право вимоги до відповідача на підставі Угоди про уступку права вимоги, то до такої вимоги повинні бути додані документи на підтвердження правових підстав позивача на звернення з вимогою до відповідача про оплату продукції. Зазначене обґрунтовується тим, що до одержання відповідачем документів від позивача на підтвердження правових підстав позивача на звернення з вимогою до відповідача про оплату продукції, відповідач не знав і не повинен був знати про уступку права вимоги, яка здійснена ФОП ОСОБА_4 на користь позивача. Відповідно, після вимоги уповноваженої особи відповідач має право, за наявності підстав, добровільно у передбачений законом строк виконати вимогу уповноваженої особи.

Станом на момент вирішення спору  належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України надання (виставлення, надсилання) позивачем відповідачу за офіційним місцезнаходженням відповідача, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) та отримання відповідачем вимог про оплату поставленої продукції в сумі 17 769,00грн. (як-то фіскальні чеки поштової установи з описом вкладеного та повідомленням про вручення, отримання уповноваженим представником відповідача тощо) –суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час строк оплати відповідачем коштів за договором від 06.08.2010 - не настав, оскільки момент виникнення у відповідача перед позивачем грошового зобов’язання та його виконання у вигляді оплати не був погоджений сторонами у письмовій формі, а тому має визначатись вимогами чинного законодавства, а саме: згідно ч. 2 с. 530 Цивільного кодексу України оплата має бути здійснена у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, оскільки обов'язок негайного виконання даного виду зобов’язання не випливає із вимог чинного законодавства. А оскільки належних та допустимих доказів пред’явлення позивачем відповідачу вимоги про оплату поставленої продукції в сумі 17 769,00грн. – суду, станом на момент вирішення спору, надано не було, а тому підстави для стягнення з відповідача 17 769,00грн. заборгованості –відсутні, оскільки позивачем не доведено в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України настання строку оплати наданих послуг.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 17 769,00грн. основного боргу задоволенню не підлягають.   

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на позивача.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.10 Роз‘яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов‘язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об‘єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5.ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Однак, на вимогу суду позивач не надав докази фактичного понесення витрат на послуги адвоката в сумі 3 500,00 грн. станом на час розгляду справи у суді, також не надав акт виконаних робіт щодо надання адвокатським об’єднанням “Правниче Бюро ОСОБА_3” позивачу саме  адвокатських послуг на заявлену суму з зазначенням які  саме послуги надано, та докази того, що послуги в об’єднанні надавались адвокатом (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю особи, яка безпосередньо здійснювала надання послуг).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

            ВИРІШИВ:

1.          У позові відмовити.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення –13.09.2011р.