Рішення

від 03.08.2011 по справі 9/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/96

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.08.11 р.                                                                                 Справа № 9/96                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський кар'єр”, с.Червоногранітне, Володарсько –Волинський район, Житомирської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий Союз Костянтинівки”, с.Нодмитрівка, Костянтинівський район, Донецька область

про: стягнення 41'697грн.60коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський кар'єр”, с.Червоногранітне, Володарсько –Волинський район, Житомирської області (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий Союз Костянтинівки”, с.Нодмитрівка, Костянтинівський район, Донецька область (далі – відповідач) про стягнення 41 697грн.60коп.

Ухвалою суду від 01.06.2011р. позовна заява була прийнята судом (суддя Марченко О.А.) до розгляду та порушено провадження у справі № 9/96, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням голови господарського суду від 15.07.2011р. справа № 9/96 була передана на розгляд судді Макарової Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що між сторонами було досягнуту усну домовленість, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити товар, а позивач в свою чергу зобов'язався прийняти та сплатити за вказаний товар кошти. Позивач зазначає, що свої зобов'язання щодо передоплати, які виникли на підставі усної домовленості, позивач здійснив у повному обсязі, а саме перерахував суму передоплати в розмірі 41697грн.00коп., однак відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, оплачений товар не поставив взагалі, у зв'язку із чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 41697грн.00коп.

На підтвердження вищевикладеного, позивач надав засвідчені копії: платіжного доручення № 2341 від 27.10.2010р., рахунок и- фактура № 13/10 від 25.10.2010р., претензії № 0411/48 від 28.04.2011р.,  

Клопотанням б/н від 18.07.2011р. позивач просив суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення від 29.06.2011р., згідно з якими позивач зазначив, що між сторонами існують лише правовідносини, невиконання зобов'язання по яким з боку відповідача призвели до подачі позову, що є предметом розгляду по справі № 9/96.

Клопотанням № 0711/44 від 25.07.2011р. позивач надав довідку за підписом голови правління та головного бухгалтера № 0711/43 від 25.07.2011р., згідно з якою позивач повідомив, що заборгованість відповідача в розмірі 41697грн.60коп. не погашена жодним способом, передбаченим діючим законодавством; письмові поясненнями, якими повідомив суд, що домовленість між сторонами щодо поставки бронзових втулок мали усний характер та проводилися виключно в телефонному режимі; заяву № 0711/42 від 25.07.2011р., якою просив суд стягнути з відповідача понесені судові витрати на загальну суму 1259грн.86коп., що включають в себе проїзд представника до м. Донецька та в зворотньому напрямку, а також добові витрати представника на проживання. На підтвердження понесених витрат, позивач надав наказ 149 від 15.07.2011р., № 132 від 25.06.2011р. про відрядження, квитки.

Справа слуханням відкладалась з метою надання відповідачу права на захист, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ № 740757 станом на 14.06.2011р., з якого вбачається, що Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий Союз Костянтинівки”, с.Нодмитрівка, Костянтинівський район, Донецька область, ідентифікаційний код 34460007, зареєстровано за адресою: 85135, Донецька обл., Костянтинівський район, с. Новодмитрівка, вул. Клари Цеткін, будинок 47. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Обізнаність відповідача про наявність в провадженні господарського суду спору за його участю підтверджується наявним в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення разом з ухвалою суду про порушення провадження по справі від 01.06.2011р. з відміткою представника відповідача про отримання 09.06.2011р., поштовою кореспонденцію з повідомленнями, "за відмовою адресата від одержання" повернута органами зв'язку з позначками.

Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши у попередньому судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача на підставі усної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничий Союз Костянтинівки”, с.Нодмитрівка, Костянтинівський район, Донецька область (відповідач) зобов'язалось поставити товар, а Відкрите акціонерне товариство „Лезниківський кар'єр”, с.Червоногранітне, Володарсько –Волинський район, Житомирської області (позивач) в свою чергу прийняти та оплатити його.

        На виконання взятих на себе зобов'язань позивачем, на підставі виставленого відповідачем рахунку – фактури № 13/10 від 25.10.2010р. на суму товару 52122грн.00коп., 27.10.2010р. було здійснено попередню оплату товару, зазначеного в рахунку, в розмірі 41697грн.60коп., що складає 80% від вартості погодженого сторонами товару. Цей факт підтверджується платіжним дорученням № 2341 від 27.10.2010р., в графі призначення платежу якого зазначено, що оплата здійснюється згідно рахунку № 13/10 від 25.10.2010р. Одержувачем коштів у розмірі 41697грн.60коп. в даному платіжному дорученні зазначено ТОВ „Виробничий Союз Константинівки”, код ЄДРПОУ 34460007, рахунок отримувача 26007112609 в АТ „Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ МФО 380805.

За твердженнями позивача відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, що виникли на підставі усної домовленості про постачання товару на умовах попередньої передоплати.

Заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 41697грн.60коп. підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом голови правління та головного бухгалтера № 0711/43 від 25.07.2011р.

Претензією № 0411/48 від 28.04.2011р. позивач просив відповідача терміново  - в день отримання даної претензії виконати взяті на себе усні зобов'язання щодо поставки товару, зазначеного в рахунку – фактурі № 13/10 від 25.10.2010р.

Станом на сьогоднішній день позивач не отримав жодної відповіді на направлену вимогу, товар на суму 41697грн.60коп. не поставив, передоплату за недопоставлений товар не повернув. Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не поставив товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають  задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).  

         Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

         Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

        Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки. Так, дійсно оскільки позивач за домовленістю здійснив перерахування суми попередньо оплати, а відповідач в свою чергу прийняв перераховану позивачем суму передоплати, то можна дійти висновку, що своїми фактичними діями сторони прийняли на себе всі права та обов'язки, що випливають з укладеного між ними правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу  України та статей 264-271 Господарського кодексу  України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу  України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу  України).   

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобов'язання щодо попередньої оплати товару виконав у повному обсязі, а саме здійснив передоплату на загальну суму 41697грн.60коп, що становить 80% від вартості погодженого сторонами товару, який повинен поставити відповідач. Здійснення позивачем попередньої оплати товару підтверджується платіжним дорученням № 2341 від 27.10.2010р.  У суду відсутні сумніви відносно здійснення позивачем попередньої оплати саме на виконання своїх зобов'язань за досягнутою між сторонами усною домовленістю, оскільки в призначенні платежу в якості підстави оплати, позивач зазначає рахунок № 13/10 від 25.10.2010р., яким сторони погодили найменування, кількість та вартість товару, який повинен поставити відповідач та виставлений останнім задля здійснення позивачем передоплати вартості товару.

Відповідач в свою чергу зобов'язання щодо поставки товару суму передоплати в розмірі 41697грн.60коп.не виконав.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 670 ч. 1 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 ЦК України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Згідно ч.3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

На сьогоднішній день товар на суму 41697грн.60коп. не поставлений, грошові кошти не повернуті. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України поставки продукції на всю суму попередньої оплати, доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції на залишок грошових коштів, отриманих від позивача.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 41697грн.60коп. підтверджується довідкою за підписом голови правління та головного бухгалтера № 0711/43 від 25.07.2011р.

У порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 0411/48  від 28.04.2011р. з вимогою поставити товар або повернути перераховану передоплату в розмірі 41697грн.60коп., що підтверджується засвідченою копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Проте вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення, зокрема, докази повідомлення позивача про здійснення поставки на вказану суму суду не представлені. Викладене не спростоване сторонами.

Виходячи з того, що вимога про повернення суми передоплати в розмірі 41697грн.60коп. була отримана відповідачем ще 05.05.2011р., то на день подання позову до господарського суду Донецької області почалося вже прострочення виконання зобов'язання відносно повернення передоплати.

Крім того, позивач заявою № 0711/42 від 25.07.2011р. просив суд стягнути з відповідача понесені судові витрати на загальну суму 1259грн.86коп., що включають в себе проїзд представника до м. Донецька та в зворотньому напрямку, а також добові поточні витрати представника. На підтвердження понесених витрат, позивач надав наказ 149 від 15.07.2011р., № 132 від 25.06.2011р. про відрядження, квитки.

Вказану заяву позивача суд вважає необґрунтованою з наступних підстав:

Витрати, понесені позивачем у зв'язку відрядженням свого представника в інше місто – Донецьк для приймання участі в судових засіданнях, що призвело до необхідності понесення додаткових витрат на оплату дороги та добових представнику, не були заявлені у даній справі як фактичні збитки для позивача. Такі витрати не є судовими витратами згідно ст. 44 ГПК України.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02–5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44  ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи згідно ст. 30 ГПК України. Крім того до інших витрат, пов'язаних з розглядом господарських спорів, можна віднести витрати, понесені сторонніми підприємствами і організаціями у зв'язку із наданням документів або матеріалів, необхідних для вирішення господарського спору в порядку ст. 38 ГПК України, витрати на проведення огляду та дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження в порядку ст. 39 ГПК України, а також витрати, пов'язані з розглядом справи безпосередньо на підприємстві або в організації, яка є стороною по справі.

За вказаних обставин у їх сукупності, суд залишає заяву позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем у зв'язку з проїздом представника до м. Донецька та в зворотньому напрямку, а також добові поточні витрати представника в сумі 1259грн. 86коп. без задоволення.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про повернення грошових коштів у розмірі 41697грн.60коп. доведеними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський кар'єр”, с.Червоногранітне, Володарсько –Волинський район, Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий Союз Костянтинівки”, с.Нодмитрівка, Костянтинівський район, Донецька область  про: стягнення 41 697грн.60коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий Союз Костянтинівки” (юридична адреса: 85135, Донецька обл., Костянтинівський район, с. Новодмитрівка, вул. Клари Цеткін, будинок 47, код ЄДРПОУ 34460007) на користь Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський кар'єр” (юридична адреса: 12135, Житомирська обл., Володарсько – Волинський район, с. Червоногранітне, вул. Леніна, будинок 1, код ЄДРПОУ 00292468) грошові кошти в розмірі 41697грн.60коп., державне мито в сумі 461грн.98коп., витрати по сплаті інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

В судовому засіданні 03.08.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >