Рішення

від 12.09.2011 по справі 48/376

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/376

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/376

12.09.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Айрон Союз"

доПублічного акціонерного товариства "Дванадцятий Київський авторемонтний завод"

провизнання недійсним договору оренди

Суддя  Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Жук Ю.О.

від відповідача:Борисенко В.К.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айрон Союз" (надалі –"Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дванадцятий Київський авторемонтний завод"  про визнання недійсним договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди (піднайму) нежитлового приміщення №К-140710/о-1 від 14.07.2010 р. є недійсним, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме: відповідач не мав права передачі приміщення в оренду третім особам через сплив строку дії договору оренди, договір не містить умов про вартість орендованого приміщення, а також умов про відповідальність орендодавця.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.09.2011 р.

29.08.2011 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог №88 від 29.08.2011 р., в якій позивач додатково обґрунтовує недійсність договору №К-140710/о-1 від 14.07.2010 р. тим, що відповідачем при його укладанні було порушено вимоги ст. 774 Цивільного кодексу України стосовно визначення строку дії договору.

В судове засідання 12.09.2011 р. представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх повністю, повідомила, що Відкрите акціонерне товариство "Дванадцятий Київський авторемонтний завод" на виконання Закону України "Про акціонерні товариства" змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Дванадцятий Київський авторемонтний завод".

Відповідно до п.1.3 Статуту позивача, затвердженого в новій редакції рішенням Загальних зборів акціонерів (протокол №21-04/2011 від 12.04.2011 р.), ПАТ "Дванадцятий Київський авторемонтний завод" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Дванадцятий Київський авторемонтний завод".

Згідно із ст. 25 Господарського процесуального кодексу України  у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Таким чином, позивач у справі –Відкрите акціонерне товариство "Дванадцятий Київський авторемонтний завод" має бути замінений правонаступником –Публічним акціонерним товариством "Дванадцятий Київський авторемонтний завод" (надалі –"Завод").

Представник відповідача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та відзив на позовну заяву, в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2010 р. між Заводом (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди (піднайму) нежитлового приміщення №К-140710/о-1 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає орендарю в строкове платне користування на строк, визначений в п. 5.1 цього договору, без права викупу, частину №9 площею 143,8 кв.м. та частину №10 площею 33,9 кв.м. нежитлового приміщення №3 загальною площею 177,70 кв.м., яке розташоване на 3-му поверсі будівлі літ. "А". Приміщення розташоване за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 73.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що вказане в п. 1.1 цього договору приміщення перебуває у орендодавця в оренді за договором оренди №22-05/О від 22.05.2009 р.

Згідно з п. 1.4 Договору балансова вартість орендованого приміщення з урахуванням індексації на момент укладення цього договору встановлюється відповідно до його вартості згідно балансової документації його власника на момент укладення цього договору.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що щомісячний розмір орендної плати за приміщення становить 11 846,67 грн., крім того ПДВ 20% 2 369,33 грн., всього з урахуванням ПДВ 14 216,00 грн. в період з 14 липня по 21 серпня 2010 року розмір орендної плати за приміщення становить 14 216,00 грн.

Згідно з п. 3.4 Договору орендодавець має право в односторонньому порядку щоквартально переглядати розмір орендної плати у разі зростання індексу інфляції, тарифів на комунальні послуги, змін, пов'язаних з податковою політикою держави, внаслідок чого змінюється розмір орендної плати за цим договором. Крім цього, сторони погодили, що після спливу 6 місяців оренди орендодавець має право в односторонньому порядку змінити розмір орендної плати у випадку зміни курсу долару США до гривні, встановленого НБУ більше, ніж на 20% порівняно з курсом долару США до гривні, встановленим НБУ на дату укладання цього договору. Крім цього, сторони погоджуються, що після спливу 12 місяців оренди орендодавець має право змінити розмір орендної плати, незалежно від перерахованих вище обставин. Сторони погодили, що вищевказані зміни орендної плати не потребують підписання додаткової угоди до даного договору і набувають чинності для сторін після спливу 7 календарних днів з дати  направлення відповідного письмового повідомлення орендарю на адресу, вказану у цьому договорі, або після спливу 7 календарних днів з дати вручення такого повідомлення орендарю під розпис.

Відповідно до п. 5.1 Договору цей договір набуває чинності з 14 липня 2010 року та діє до 31 липня 2011 року включно.

На виконання умов Договору 14.07.2010р. позивач передав, а відповідач прийняв приміщення,  розташоване за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 73, що підтверджується підписаним повноважними представниками та скріпленим печатками сторін актом приймання-передачі нежитлового приміщення.

Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачем законності Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 р. визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставами для недійсності Договору позивач вказує на:

- відсутність у відповідача права передачі приміщення третім особам та відповідних повноважень від власника приміщення;

- відсутність в Договорі умов про вартість орендованого приміщення з урахуванням його індексації;

- наявність в Договорі умов про односторонню зміну розміру орендної плати;

- відсутність в Договорі умов про відповідальність орендодавця;

- порушення вимог ст. 774 Цивільного кодексу України стосовно визначення строку дії Договору (строк піднайму перевищує строк найму).

Позивач обґрунтовує відсутність у відповідача права передачі приміщення третім особам тим, що власник приміщення, яке є предметом Договору, невідомий, а відповідач не ознайомив його при укладенні Договору з правочином, на підставі якого укладається передача майна в оренду.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.05.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа Інвест" та Закритим акціонерним товариством "Компас Девелопмент" було укладено договір оренди нежитлового приміщення №21-05/О, яким останньому передано в оренду нерухоме майно, яким є комплекс будівель та будівля котельні, розташований за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 73.

22.05.2009 р. між ЗАТ "Компас Девелопмент" (орендодавець) та Заводом (орендар) укладено договір оренди (піднайму) нежитлового приміщення №22-05/О, відповідно до умов якого передано в оренду (піднайм) нерухоме майно, що є предметом договору оренди нежитлового приміщення №21-05/О від 21.05.2009 р.

Таким чином, Завод відповідно до умов договору нежитлового приміщення №21-05/О від 21.05.2009 р. та договору оренди (піднайму) нежитлового приміщення №22-05/О від

22.05.2009 р. є суборендарем нерухомого майна, яким є комплекс будівель та будівля котельні, розташований за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 73, до складу якого входять частина №9 площею 143,8 кв.м. та частина №10 площею 33,9 кв.м. нежитлового приміщення №3 загальною площею 177,70 кв.м., яке розташоване на 3-му поверсі будівлі літ. "А" (що є предметом Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями пункту 2.4.4 договору №21-05/О від 21.05.2009 р. та 1.2 договору №22-05/О від 22.05.2009 р. передбачено право орендаря передавати орендовані приміщення в оренду (піднайм) третім особам без письмової згоди орендодавця (власника).

Таким чином, під час укладання Договору відповідач правомірно скористався правом передачі орендованого приміщення в суборенду, а тому твердження позивача про відсутність правових підстав для передачі спірного приміщення в оренду є безпідставними. З п. 1.2 Договору вбачається, що позивачу було відомо про правову підставу володіння відповідачем спірним майном.

Стосовно посилань позивача на те, що Договір не містить такої істотної умови як вартість орендованого приміщення з урахуванням його індексації та умов про індексацію орендної плати, передбачених ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.

Непогодження сторонами всіх істотних умов договору згідно ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України може свідчити про неукладеність такого договору, тобто непородженням ним цивільних прав та обов'язків. За таких умов у суду відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

Аналогічний висновок міститься в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 р.

Отже, відсутність в правочині умови про вартість орендованого приміщення не є підставою для визнання такого договору недійсним у визначеному законом порядку.

Разом із цим, фактичні дії сторін (передача майна в оренду, сплата протягом 2010-2011 років 113 457,97 грн. орендних платежів) свідчать про те, що Договір був укладений, а  визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Наведене підтверджується постановами Верховного Суду України від 25.06.2011 р. у справі №7/221-09 та від 10.02.2009 р. у справі №10/33/08.

За наведених обставин, підстави вважати Договір неукладеним відсутні.

Крім того, твердження позивача про порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України в момент укладання Договору судом відхиляються з огляду на таке.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 1.2 Договору приміщення перебуває у орендодавця в оренді за договором оренди №22-05/О від 22.05.2009 р., строк дії якого закінчується 31.12.2010 р., а отже Договір, яким передбачено строк піднайму до 31.07.2011 р., що на його думку суперечить ч.2 ст. 774 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 774 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Відповідно до п. 5.1 Договору цей договір набуває чинності з 14 липня 2010 року та діє до 31 липня 2011 року включно.

Додатковою угодою №1 від 02.03.2010 р. до договору оренди (піднайму) №22-05/О від 22.05.2009 р. сторони дійшли згоди про  викладення п.5.1 даного договору у наступній редакції: даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення його печатками сторін та діє до 30.04.2012 р., якщо договір не буде достроково розірваний або припинений у відповідності до умов цього договору.

Отже, додатковою угодою №1 строк дії договору оренди (піднайму) №22-05/О від 22.05.2009 р. продовжено до 30.04.2012 р., в той час як строк дії Договору становить до 31.07.2011 р.

Наведена додаткова угода існувала на момент укладання Договору.

За таких обставин, Договір відповідає положенням ч.2 ст. 774 Цивільного кодексу України.

Стосовно посилань позивача на наявність у Договорі умов про односторонню зміну розміру орендної плати та відсутність умов про відповідальність орендодавця як на підстави визнання Договору недійсним суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1. ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони мають беззаперечне право самостійно за взаємною згодою наділяти одну із сторін або обидві сторони правом на односторонню відмову або зміну умов договору. Виходячи із принципу свободи договору, а також враховуючи, що закон визнає односторонню відмову або зміну договору - за наявності в ньому такої умови - як юридичний факт, можна стверджувати, що обмеження повноважень сторін у цьому питанні можливе тільки у випадку, коли це прямо встановлено законом. Позивачем норми закону щодо встановлення таких обмежень не наведено.

За змістом ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір підписаний уповноваженим представником позивача без зауважень та застережень, а отже суд приходить до висновку про погодження позивачем всіх умов такого Договору під час його укладення.

Тобто, суд не вбачає підстав вважати, що умови Договору передбачають право односторонньої зміни умов Договору, оскільки позивачем здійснене волевиявлення на погодження такої умови (зміна умов в залежності від настання певних обставин).

Таким чином, позивачем не доведено обставин з якими чинне законодавство пов'язує можливість визнання Договору недійсним, а тому підстави для задоволення позову із викладених у ньому підстав відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрон Союз" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –19.09.2011 р.