Рішення

від 07.09.2011 по справі 51/277

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/277

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/277

07.09.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Книготоргівельне об'єднання “ДКП”

до  Дочірнього підприємства “Мульті-презент”

про стягнення 35 792, 05 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники :

від позивача: Іванчихін С.І.

від відповідача: Абросімов С.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений відповідно до договору поставки № 212/з від 12.02.2007 р. товар у розмірі 25 791,90 грн., а також пені у розмірі 6 511, 93 грн., інфляційні збитки –2 553,35 грн. та 3 % річних в розмірі 934, 87 грн. Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що подані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., а відтак –не мають юридичної сили та не можуть бути належними доказами на підтвердження здійснення господарської операції.

Крім того, відповідач  зазначає, що у матеріалах справи, відсутні довіреності на отримання товару, які підтверджують факт отримання відповідачем товару, що суперечить положенню п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., які підтверджують реалізацію відповідачем поставленого товару, а також відзначає, що наданий позивачем розрахунок пені не відповідає приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо періоду, коли саме було реалізовано товар, що унеможливлює встановити момент виникнення заборгованості.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.09.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Книготоргівельне об'єднання “ДКП” та Дочірнім підприємством “Мульті-презент” укладено договір поставки № 212/з, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти, а відповідач –приймати товар та сплачувати за нього визначену договором ціну.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару та загальна вартість партії товару, поставленого відповідно до даного договору, визначається в додатках, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.5. договору товар передається відповідачу та оплата, передбачена даним договором здійснюється за фактично проданий товар кінцевому споживачу за кожні 30 календарних днів.

Договір, відповідно до п.п. 9.1., 9.2., вступає в силу з дня підписання та укладений на невизначений строк. Дострокове розірвання договору можливе в односторонньому порядку письмовим повідомленням уповноваженої особи однієї із сторони, за умови проведення повного взаєморозрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 212/з від 12.02.2007 р. позивач поставив відповідачу продукцію на суму 25 791, 90 грн., що підтверджується видатковими накладними № Ч-000058/1 від 14.02.2007 р., № Ч-0000571 від 14.02.2007 р., № Д-000144/1 від 28..03.2007 р., № Д-000220/1 від 08.05.2007 р., № Д-000254/1 від 05.06.2007 р., № Д-000255/1 від 05.06.2007 р., № Д-000320/1 від 02.07.2007 р., № Д-463 від 03.09.2007 р., № Д-630 від 18.10.2007 р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору № 212/з від 12.02.2007 р. та вимог ст. 526 Цивільного кодексу України за отриманий товар не розрахувався у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 25 791, 90 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 511, 93 грн., інфляційні збитки –2 553,35 грн. та 3 % річних в розмірі 934, 87 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умовами договору передбачено, що оплата за товар здійснюється за фактично проданий товар кінцевому споживачу за кожні 30 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Книготоргівельне об'єднання “ДКП” зверталось до відповідача з претензіями про сплату заборгованості за поставлений товар за договором № 212/з від 12.02.2007 р. у розмірі  25, 791, 90 грн.

Листом вих. № 146/1 від 01.06.2010 р. відповідач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю “Книготоргівельне об'єднання “ДКП”, що заборгованість за договором № 212/з від 12.02.2007 р. у розмірі  25 791, 90 грн. буде погашена ним в період червень 2010 року –червень 2012 року –1 074, 66 грн. щомісячно та запропоновано варіанти покращення погашення заборгованості у разі надання знижок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні не відповідають вимогам положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та, відповідно, не мають юридичної сили та не можуть бути належними доказами на підтвердження здійснення господарської операції.

Крім того, відповідач  зазначає, що у матеріалах справи відсутні довіреності на отримання товару, які підтверджують факт отримання відповідачем товару, що суперечить положенню п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., які підтверджують реалізацію відповідачем поставленого товару, а також відзначає, що наданий позивачем розрахунок пені не відповідає приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо періоду, коли саме було реалізовано товар, що унеможливлює встановлення момент виникнення заборгованості.

Разом з тим, відповідачем не спростовано факту отримання ним товару від Товариства з обмеженою відповідальністю “Книготоргівельне об'єднання “ДКП” за договором № 212/з від 12.02.2007 р. та недоведено факту нереалізації споживачам поставленого позивачем товару за накладними по яких заявляється заборгованість, та, при цьому, документально підтверджених відомостей щодо вчинення дій, направлених на повернення товару, який нереалізований відповідачем при отриманні претензії позивача суду не надано.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 212/з від 12.02.2007 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України,  ст. 193 Господарського кодексу України, а також враховуючи, що відповідач листом вих. № 146/1 від 01.06.2010 р. визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 25 791, 90 грн. та гарантував її погашення –вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню судом.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 511, 93 грн., інфляційні нарахування –2 553,35 грн. та 3 % річних в розмірі 934, 87 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до п. 5.2. договору обов'язки, що випливають із договору, забезпечується неустойкою у вигляді пені у подвійному розмірі облікової ставки  Національного банку України, розрахованої за кожен день прострочення зобов'язань.

Разом з тим, позивач нараховує пеню за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 212/з від 12.02.2007 р. за період з 01.05.2009 р. до 15.07.2010 р., в той час як нормами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тож, за розрахунком суду, здійсненого у відповідності до вимог чинного законодавства України та з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір пені за період з 01.05.2009 р. (дата виникнення заборгованості, визначена позивачем) до 01.11.2009 р. (граничний термін нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) розмір пені становить 2 852, 65 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, розмір інфляційних нарахувань становить 2 553,35 грн. та 3 % річних –934, 87 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: заборгованість у розмірі 25 791, 90 грн., 2 852, 65 грн. –пені, інфляційні нарахування у розмірі 2 553, 35 грн. та 3 % річних у розмірі 934, 87 грн.  

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.  Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Книготоргівельне об'єднання “ДКП” задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Мульті-презент” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, код ЄДРПОУ 34414867), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Книготоргівельне об'єднання “ДКП” (01135, м. Київ, вул. П. Пестеля, 11, код ЄДРПОУ 33888914) заборгованість у розмірі 25 791, 90 (двадцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто одна грн. 90 коп.) грн., 2 852, 65 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят дві грн. 65 коп.) грн. –пені, інфляційні нарахування у розмірі 2 553, 35 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят три грн. 35 коп.)  грн., 3 % річних у розмірі 934, 87 (дев'ятсот тридцять чотири грн. 87 коп.) грн., 321, 33 (триста двадцять одна грн. 33 коп.) грн. –державного мита та 211, 87 (двісті одинадцять грн. 87 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

         Суддя                                                                                                      Пригунова А.Б.   

                                                                      Повне рішення складено: 19.09.2011 р.