Рішення

від 06.09.2011 по справі 42/267

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

42/267

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  42/267

06.09.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване підприємство “СМР-Миколаїв” м. Миколаєва

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Києва

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване підприємство “СМР” м. Миколаєва

про визнання договору частково недійсним.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Островський С.Б.,

від відповідача Вікторова В.О.,

від третьої особи не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

у серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване підприємство “СМР-Миколаїв” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Галактика-нова” (далі-третя особа) був укладений кредитний договір № 03/КВ-08 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 14 лютого 2008 р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався відкрити третій особі невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надати кредит у розмірі 200000 євро, а та, у свою чергу –повернути кредит та сплатити за його користування проценти згідно умов договору.

Виконання третьою особою зобов'язання за вказаним договором було забезпечене іпотекою на підставі іпотечного договору від 14 лютого 2008 р. укладеного між сторонами у справі, згідно з яким позивач передав відповідачу в іпотеку належне йому нерухоме майно-квартиру № 5 по вул. Громадянській, 16 у м. Миколаєві.

Посилаючись на те, що умови п. 1.1 іпотечного договору суперечать вимогам ч.ч.1, 2 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” (далі-Закону), позивач на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України просив задовольнити позов та визнати іпотечний договір в цій частині недійсним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні, проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства.

Третя особа письмових пояснень з приводу заявлених вимог не надала, її представник у судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що між відповідачем та третьою особою був укладений кредитний договір № 03/КВ-08 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 14 лютого 2008 р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався відкрити третій особі невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надати кредит у розмірі 200000 євро, а та,у свою чергу –повернути кредит та сплатити за його користування проценти згідно умов договору.

На виконання умов розділу 3 кредитного договору 14 лютого 2008 р. між сторонами у справі був укладений іпотечний договір, згідно з яким позивач передав відповідачу в іпотеку належне йому нерухоме майно –квартиру № 5 по вул. Громадянській, 16 у м. Миколаєві в рахунок забезпечення виконання зобов'язання третьої особи за договором № 03/КВ-08 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті).

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних договорів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст.7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Умовами п. 1.1 іпотечного договору сторони погодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за вищевказаним кредитним договором (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в т.ч. стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо), за умовами якого третя особа зобов'язана відповідачу до 13 лютого 2013 р. включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит у розмірі 200000 євро, сплатити проценти за користування ним у розмірі 11% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Іпотекою за цим договором також забезпечуються вимоги іпотеко держателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, передбачених цим договором; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження,трат страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору.

З наявного у справі кредитного договору вбачається, що його умови містять чіткі критерії, які дозволяють встановити розмір забезпеченої іпотекою вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання, включаючи,зокрема, сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми.

Таким чином, спірні умови п. 1.1 іпотечного договору, які передбачають можливість збільшення розміру забезпеченої іпотекою вимоги, у т.ч. через зміни і доповнення до кредитного договору щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо, відповідають вищевказаним вимогам Закону.

Доказів невідповідності умов даного договору іншим вимогам чинного законодавства суду не надано.

За таких обставин у задоволенні позову відповідно до вимог ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

у позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване підприємство “СМР-Миколаїв” м. Миколаєва відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар