Рішення

від 19.09.2011 по справі 36/246

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/246

19.09.11

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Панта»»

до                        Приватного підприємства «Альянс –Україна»

про                       стягнення  10 579,32 грн.

                                                                                                      Суддя    Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача             ОСОБА_1. –по дов. №б/н від 07.06.2011р

Від відповідача         не з»явився

Обставини справи:

           На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Панта»  про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс -Україна»10 579,32  грн. із яких: 8 108,10  грн. основний борг по орендній платі,  1829, 15 грн. заборгованість по комунальним послугам,  374, 50 грн. пені за прострочку платежу,  267, 57 грн. –інфляційні.

         Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2011р. порушено провадження у справі № 36/246, розгляд справи призначено на 22.08.2011р.

        Позовні вимоги мотивовані тим, що  відповідач в порушення умов договору №59/10 від 15.09.2010р. не сплатив позивачу орендну плату  за січень 2011р. –квітень 2011р., у зв’язку –з чим виник борг в сумі 8108, 10 грн.  Крім того відповідачем не оплачені рахунки на  відшкодування комунальних послуг за період з листопада 2010р. по березень 2011р., у зв’язку з чим вини борг в сумі 1829,15 грн.

        Відповідач  в судове засідання 22.08.2011р.  повноважних представників не направив.  Заяв, клопотань  від  позивача на адресу суду не надходило.

        Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд  відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу,  розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

        Такими обставинами, зокрема є: нез’явлення в засідання представників сторін.

        Оскільки представник відповідача   в судове засідання не з’явився, суд визнав за доцільне розгляду справи відкласти на 19.09.2011р.

         Відповідач  письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання 19.09.2011р. не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду.  

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення,  оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Ухвалу суду про відкладення розгляду справи представник відповідача отримав 29.08.2011р.   Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

         Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

         Згідно  ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

         Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

         Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

         Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

         Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

 15 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Панта ” (далі –позивач) та Приватним підприємством “Альянс -Україна” (далі - відповідач) було укладено Договір оренди №59/10.

 Відповідно до умов до умов Договору (п.1.1.), позивач передає в оренду відповідачу, а відповідач  приймає в  строкове платне користування нежитлове приміщення –кімнату №801, загальною площею 16,5 кв.м., що розташоване на 8 поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Марини Раскової, 13.

Приміщення надавалось для розміщення офісу (п.1.2 договору).

         20.09.2010р. між сторонами був підписаний акт прийому - передачі  приміщення.

        Строк оренди сторони визначили з дня підписання акт прийому –передачі  об’єкту та триває до 31.12.2011р. (п. 8.1 договору).

        Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 3.2 договору щомісячна орендна плата за користування об’єктом оренди встановлюється в розмірі : 1930, 05 грн. , крім того ПДВ 386,10 грн., а всього з ПДВ 2316,60 грн.

Орендна плата сплачується орендарем ( відповідачем)  орендодавцю (позивачу) щомісячно у безготівковій формі на підставі рахунку –фактури не пізніше 10 числа поточного (розрахункового) місяця, в якому орендарем здійснюється користування об’єктом оренди. Орендна плата нараховується з дня передачі об’єкту оренди в орендне (п.3.3 договору).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач, в порушення умов Договору, взяті на себе зобов’язання в частині своєчасної та повної сплати орендної плати належним чином не виконував. У зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати за період -  січень  2011р. –квітень 2011р.  складає  8108,10 грн.

Крім того, п. 3.6 договору  відповідач на підставі  окремо виставлених рахунків щомісячно зобов’язаний компенсувати  позивачу  витрати за користування: електроенергією, опаленням (тепловою енергією) та водопостачанням. Розрахунок витрат, що підлягають компенсації, наводяться в додатку №2 до договору.

Компенсація витрат позивача, вказана в п.3.6 договору, здійснюється відповідачем не пізніше п»яти календарних днів з дня виставлення відповідного рахунку позивачем. Орендар (відповідач)  зобов’язаний самостійно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, отримати у позивача оформлений рахунок –фактуру (п.3.7 договору).

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору не компенсував  комунальні витрати  за період  з листопада 2010р. по березень 2011р. у зв’язку з чим вини борг в сумі 1829,15 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент винесення рішення, відповідач свої зобов’язання щодо сплати орендної плати за  період -  січень  2011р. –квітень 2011р.  не виконав у зв»язку  з чим виник борг в сумі 8108,10 грн. та  не виконав обов’язку по компенсації наданих   комунальних  послуг  за період  з листопада 2010р. по березень 2011р. у зв’язку з чим вини борг в сумі 1829,15 грн.

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо сплати орендних платежів, в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованості щодо сплати орендної плати за  період -  січень  2011р. –квітень 2011р.  в сумі 8108,10 грн. та  компенсації наданих   комунальних  послуг  за період  з листопада 2010р. по березень 2011р. в сумі 1829,15 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач суму основного боргу не сплатив в повному обсязі є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 267,57 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 9.4 Договору, за невиконання/неналежне виконання грошових зобов’язань за договором відповідач сплачує на користь  позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 374,50  грн.  є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 626, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги задовольнити повністю.

          Стягнути з  Приватного підприємства «Альянс - Україна»(код ЄДРПОУ  31521460,  02166, Київ, вул. Курчатова, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Панта” (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 13, к. 703, код ЄДРПОУ 35453949) 8 108 грн. 10 коп. заборгованості по орендній платі,  1829 грн. 15 коп.  заборгованості по відшкодуванню комунальних платежів, 374 грн. 50 коп. пені за прострочку платежу, 267 грн. 57 коп. –інфляційні, 105 грн. 79 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

              Суддя                                                                        Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

20.09.2011р.