Рішення

від 19.09.2011 по справі 36/318

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/318

19.09.11

За позовом         Товариства  з обмеженою відповідальністю “Маяк –Вестдом”

До                        Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

Про                      стягнення   46 752,71 грн.

Суддя  Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача            ОСОБА_2  –по дов. №б/н  від 15.09.2010р.

Від відповідача       ОСОБА_1 –СПД

СУТЬ СПОРУ:

            На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги     Товариства  з обмеженою відповідальністю “Маяк –Вестдом” про  стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 46 752,71 грн., із яких: 46 052, 47 грн. заборгованість по орендній платі,  586,70 грн. –пеня, 113, 55 грн. –три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2011 було порушено провадження у справі № 36/318 та призначено її до розгляду на 05.09.2011.

Представник відповідача в судове засідання не з”явилися. Через відділ діловодство Господарського суду м. Києва  05.09.2011р. від  відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

            Відповідно  до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу,  розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

            Такими обставинами, зокрема є: нез”явлення в засідання  представників сторін.

            У зв’язку з неявкою в судове засідання   представника відповідача, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти.

         В судовому засіданні 19.09.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

         Відповідач в судовому засіданні 19.09.2011р. подала заяву про визнання позову в повному обсязі.

       Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін  , суд –

ВСТАНОВИВ:

         Згідно  ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

         Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

         Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

         Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

         Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

15 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк-Вестдом»(далі - позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач) було укладено договір оренди № 07 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Орендодавець, як власник будинку на підставі Свідоцтва про право власності на будинок адміністративно-виробничого призначення: корпус № 6 від 23.05.2008 року, серії САВ № 856131, що знаходиться по АДРЕСА_1, надає у тимчасове користування за гілату Орендарю приміщення, розміщене на другому поверсі загальною площею 22,6 кв. м. (далі - Приміщення) з метою здійснення господарської діяльності. Термін оренди встановлено з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року (п. 3.1. Договору).

01 січня 2010 року на виконання п. 2.1. Договору позивач передав а відповідач прийняв відповідно до Акту прийому-передачі визначене Договором Приміщення.

Згідно п. 4.1. Договору сторонами була погоджена загальна щомісячна орендна плата в »мірі 2 260,00 грн. (дві тисячі двісті шістдесят гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ 376,67 грн. і 22,6 кв. м. орендованої площі. Крім цього, сторони погодили

(п. 4.1.2. Договору), що орендна плата не включає в себе оплату комунальних платежів (гаряча, холодна вода, водовідведення та каналізація, електропостачання, опалення тощо), які компенсуються Орендарем окремо згідно виставлених Орендодавцем рахунків протягом 3-х банківських днів».

         Сторони в договорі погодили, що відповідач сплачує на користь позивача двомісячний платіж за перший та останній місяці користування приміщенням, в розмірі визначеному в п. 4.1. цього договору, не пізніше 11 січня 2010 року. Наступні орендні платежі відповідач  здійснює щомісячно до 10 числа поточного місяця на підставі рахунку  позивача ( п. п. 4.2.- 4.3 договору).

30 квітня 2010 року між  сторонами  була підписана Додаткову угоду І до Договору № 07 від 15.12.2009 р. відповідно до якої сторони домовились достроково з 01 травня 2010 року розірвати Договір.

         Відповідно до п.2 Додаткової угоди сторони узгодили, що заборгованість відповідача  перед  позивачем станом на 30 квітня 2010 року становить:

         з орендної плати - 46 036,55 грн

         з комунальних платежів - 1 342,00  грн.

        Загальна сума заборгованості становить 47 378,55 грн.

        Відповідно до п. 2.1 Додаткової угоди погодили графік погашення заборгованості в строк не пізніше 31 грудня 2011 року.

        В п. 3 Додаткової угоди сторони  домовились, що у разі порушення відповідачем графіку погашення заборгованості, зокрема, порушення строку оплати частки заборгованості, сплата не в повному розмірі частки заборгованості, п. 2 цієї Додаткової угоди вважається таким, що втратив свою чинність і Орендодавець використовує своє право на звернення до судових органів за захистом порушених прав.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання згідно Договору та Додаткової угоди до Договору. Відповідач, взяті на себе згідно Договору та Додаткової угоди до Договору зобов'язання не виконав, порушивши строки оплати заборгованості по Договору. Так, згідно виписок про операції відповідач оплатив лише 1 326,08 грн. в погашення заборгованості.

30.06.2011 року позивач направив на адресу відповідача лист-претензію вих. № 0147/01 з проханням оплатити заборгованість по Договору протягом семи днів з моменту отримання даного листа та повторно направив відповідачу рахунки-фактури на оплату заборгованості.  Зазначену претензію відповідач залишила без задоволення та відповіді.

Станом на момент подання позову  та розгляду справи в судовому засіданні заборгованість відповідача перед позивачем  становить 46 052,47 грн.

            За правовою природою укладений  між сторонами договір є договором найму (оренди).

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов’язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки своїх зобов’язань за договором оренди відповідач не виконав в повному обсязі, доказів сплати заборгованості суду не надав, позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 46 052, 47  грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 586,70 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу  України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату платежів по договору Орендар  (відповідач) повинен сплатити  Орендодавцю ( позивачу) пеню в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ,  від суми простроченої заборгованості за кожен календарний день затримки.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що відповідальність орендаря у вигляді пені передбачена договором, вимоги позивача про стягнення пені за прострочку платежу  по орендній платі у розмірі 586, 70 грн.  підлягають задоволенню.

           Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 Позовні вимоги в  частині  стягнення  3% річних в сумі  113, 55 грн. підлягають задоволенню   в повному обся-зі.

  Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

 Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість  заперечення проти задоволення позову.

            В зв’язку з задоволенням позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на  відповідача.

  Керуючись  ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

В И Р І Ш И В:

   Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з  Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, 04211, АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк –Вестом» (код 35590935, 04073, м. Київ, вул.проспект Московський, 8) 46 052 грн. 47 коп. заборгованості,  586 грн. 70 коп. пені за просрочку платежу,  113 грн. 55 коп. - 3% річних, 467  грн. 53 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

       Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

      Суддя                                                                        Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

21.09.2011р.