Рішення

від 12.10.2006 по справі 2/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Кіровоградської

області

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "12" жовтня 2006 р.

Справа №  2/276

 Господарський суд Кіровоградської області в

складі судді ДеревінськоїЛ.В., розглянувши справу № 2/276 за позовом Приватного

підприємця ОСОБА_1м. Балта Одеської області

до сільськогосподарського

виробничого кооперативу ” Престиж ” с. Казавчин Гайворонського району

Кіровоградської області

про стягнення  39881 грн. 39 коп.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача - участі не брав, про

час і місце розгляду спору повідомлений належним чином

від відповідача -  участі не брав, про час і місце розгляду

спору повідомлений належним чином

Позивачем подано позов про

стягнення 39881  грн. 39 коп., в т.ч.

36249 грн. 50 коп. боргу за одержаний та не оплачений товар, 2544 грн. 41 коп.

штрафних санкцій за несвоєчасно проведені розрахунки, 1087 грн. 48 коп. 3 %

річних з простроченої суми.

Заявою від 10.10.2006р.позивач

зменшив позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та просить стягнути 39339

грн. 14коп. в т.ч. боргу в сумі 36249 грн. 50 коп.,  2544 грн. 41 коп. штрафних санкцій та 545

грн. 23 коп. 3 % річних. Заяву прийнято судом.

Відповідач позов визнав в повному

обсязі.

Розглянувши наявні матеріали

справи,  господарський суд, -

                                      В С Т А Н

О В И В :

На підставі укладених між сторонами

договорів купівлі-продажу запасних частин до сільськогосподарських машин

НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по накладних та довіреностях відповідача  / а.с.13-32/ відповідач одержав у власність

товар на загальну суму 36249 грн. 50 коп.

Відповідно до умов договорів оплата

одержаних запасних частин повинна бути проведена до  1.10.2003р.

При розгляді спору господарський

суд керується п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу

України, який передбачає, що Цивільний кодекс України застосовується до

цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних

відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України,

положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або

продовжують існувати після набрання ним чинності. Відповідно до п.10 правила ЦК

України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих

випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності  ЦК України, крім випадків, коли в договорах,

укладених до 01.01.04, була встановлена інша відповідальність за такі

порушення.

Згідно ст. 655 ЦК України за

договором купівлі-продажу одна сторона / продавець/ передає або зобов'язується

передати майно / товар/ у власність другій стороні / покупцеві/, по покупець

приймає або зобов'язується прийняти майно / товар/  і сплатити за нього певну грошову суму.                         

Відповідно до ст.526 ЦК України

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що

звичайно ставляться.

Доказів оплати позивачеві боргу в

сумі 36249 грн. 50 коп., наявність якого визнано відповідачем та підтверджено

актом звірення розрахунків від 

1.07.2006р., відповідачем суду не подано.

Отже позовні вимоги про стягнення

36249 грн. 50 коп. боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу

України  передбачений обов'язок боржника,

який прострочив виконання грошового зобов'язання, відшкодувати кредиторові борг

з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення  а також 3 % річних з простроченої суми.

Відповідно до обґрунтованого

розрахунку позивача, наданого суду 12.10.2006р, 3 проценти річних з

простроченої суми за  період з

17.02.2006р. по 17.08.2006р. становлять 545 грн. 23 коп. і підлягають стягненню

з відповідача на користь ,

Відповідно до ст. 549 ЦК України та

враховуючи умови п. 5 договорів  від

12.06.2003р. та 20.06.2003р. відповідач за несвоєчасне виконання грошового

зобов'язання повинен сплатити позивачеві пеню 

за кожен день прострочки.

Позивач просить стягнути пеню в

сумі 2544 грн. 41 коп., нараховану за період з 1.10.2003р. по 17.08.2006р. за

183 дні., не зазначаючи періоду / дати / строку нарахування.

Позов в цій частині не підлягає

задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України  нарахування штрафних санкцій  за прострочення виконання зобов'Язання, якщо

інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від

дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Частиною 1 ст. 231 ГК України

передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язання може бути визначений

розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Законом України  “Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань ” передбачено, що розмір пені обчислюється від

суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки

Національного Банку України,  що діяла у

період, за який нараховується пеня.

Статтею 258 ЦК України передбачений

строк позовної давності на стягнення пені в один рік.   

Частиною 3, 4 статті 267 Цивільного

кодексу України визначено, позовна давність застосовується судом лише за заявою

сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності,

про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у

позові.

Разом з тим, суд застосовує ч. 2

ст. 5 Цивільного кодексу України де зазначено, що акт цивільного законодавства

не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує

цивільну відповідальність.

З врахуванням викладеного,

враховуючи  строк виконання грошового

зобов'Язання - до 1.10.2003р., дату      

звернення з позовом до суду - 18.08.2006р. та вимоги діючого

законодавства, нарахування пені повинно бути припиненим  1.04.2004р., а строк  позовної давності на стягнення пені на момент

звернення з позовом до суду, сплив.

Отже позовні вимоги  про стягнення 2544 грн. 41 коп. пені є

необґрунтованими і в їх задоволенні необхідно відмовити в зв'язку з пропуском

строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 Господарського

процесуального кодексу України, витрати по оплаті державного мита та витрати по

оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись

ст. 526, 549, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 231, 232,258,267 ГК

України, ст. 49,  82, 84,85, 116,117  Господарського процесуального кодексу

України, господарський суд,

                                          В И Р

І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського

виробничого кооперативу “ Престиж” с. Козавчин Гайворонського району

Кіровоградської області / р.р. 260033652 в АППБ “Аваль” м. Кіровограда МФО

323538 код 31541198/ на користь приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 /р/р

НОМЕР_3 в АКБ “Імексбанк” м. Балта МФО НОМЕР_4 код НОМЕР_5/  боргу в сумі 36249 грн. 50 коп., 545 грн. 23

коп. 3 % річних, 367 грн.94 коп. державного мита, 108 грн.86 коп. витрат по

інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Наказ видати позивачеві, після набрання

судовим рішенням законної сили  для

пред'явлення до виконання.

В задоволенні позовних вимог про

стягнення 2544 грн. 41 коп. пені відмовити

Рішення може бути оскаржено до

Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

Суддя

Л. В. Деревінська