Рішення

від 21.09.2011 по справі 36/225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/225

21.09.11

За позовом          Відкритого акціонерного товариства «Київський завод реле

                             та автоматики»

до                        Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІСА»

про                       стягнення  10 200,00  грн.

                                                                                                      Суддя    Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача             ОСОБА_1 –по дов. №68 від 08.08.2011р.

Від відповідача        не з»явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства “Київський завод реле та автоматики” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІСА” 10 200,00 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди нежилого приміщення №293 від 16.08.2009р. та договору про надання послуг №397/150  від 16.08.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 було порушено провадження у справі № 36/225 та призначено її до розгляду на 17.08.2011.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з”явилися.  Заяв, клопотань від позивача та відповідача на адресу суду не надходило.

            Відповідно  до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу,  розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

            Такими обставинами, зокрема є: нез”явлення в засідання  представників сторін.

            У зв’язку з неявкою в судове засідання   представників сторін, суд визнав  за доцільне розгляд справи відкласти на  07.09.2011р.

        В судовому засіданні 07.09.2011р. представником  позивача подана заява про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача  10 783 грн. 47 коп. основного боргу.   

        У зв’язку з неявкою в судове засідання 07.09.2011р. представник відповідача, розгляд справи було відкладено на 21.09.2011р.          

        Відповідач в судове засідання 21.09.2011р. повноважних представників не направив,  письмового відзиву на позов  не надав.  Заяв, клопотань  від відповідача на адресу суду не надходило. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що визначена за матеріалами справи.

        Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

        Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника  позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

         Згідно  ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

         Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

         Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

         Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

         більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

 16.08.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Київський завод реле та автоматики»(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю  «ЕЛСА»(далі відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №293 (надалі –“Договір”).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення (далі –об’єкт), загальною площею 100 кв.м., в ангарі №3 за адресою: 03680, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 6, без права переходу до фінансового лізингу для забезпечення функціонування виробничих приміщень орендаря.

За змістом п. 2.1 Договору строк дії Договору з 16.08.2008 р. по 31.08.2009 р.

Згідно із п. 3.2 Договору вступ орендаря у користування майном настає після підписання сторонами акту приймання-передачі. Акт прийому –передачі підписаний між сторонами 31.03.2009р.

Пунктом 4.1 Договору сторонами погоджено, що розмір орендної плати складає  2 400 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.3 Договору після підписання Акту прийому-передачі, орендар сплачує орендодавцю, в 5-ти денний строк попередню плату згідно Договору оренди п. 4.1., і надалі щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця, за комунальні та інші послуги згідно Договору про надання послуг, за минулий місяць до 10 числа поточного місяця.

За змістом Договору про надання послуг №397/150 від 16.08.2008 р. сторони домовились, що виконавець надає користувачеві послуги, а користувач своєчасно сплачує означені нижче послуги в повному обсязі, а саме поняття “послуги” сторони розуміють, як відшкодування, компенсація та оплата частини витрат виконавця, які пов’язані з використанням користувачем частини площ, ресурсів та майна виконавця на його території.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по сплаті орендних платежів за Договором оренди нежитлового приміщення №293 від 16.08.2008 р. та інших платежів за договором про надання послуг №397/150 від 16.08.2008 р., в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 10  783,47 грн.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 4.3 Договору оренди нежитлового приміщення №293 від 16.08.2008 р. строк виконання грошового зобов’язання відповідача по сплаті грошових зобов’язань  за Договором на момент подачі позовної заяви настав.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі в сумі  8 306, 64 грн. та заборгованість по  наданню послуг позивачем в сумі  2 479,83 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача  10 783,47 грн. (2 479,83 грн. + 8 306,64 грн.) на підставі Договорів.

Відповідачем наявність заборгованості не спростована, доказів її погашення не надано.

З огляду на викладене, розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, перевищує заявлений позивачем  до стягнення в цій частині розмір, а тому з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення (18 280,78 грн.).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача  заборгованості у розмірі 10 783,47 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІСА»(03680, м. Київ, вул. Тургенівська, 38, ідентифікаційний код 32455388) на користь Відкритого акціонерного товариства “Київський завод реле та автоматики” (03680, м. Київ, бул. Лепсе, буд. 6; ідентифікаційний код 00214853) заборгованість у розмірі 10 783 грн. 47 коп., державне мито у розмірі 107 грн. 83 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп. Видати наказ.

               Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

              Суддя                                                                        Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

22.09.2011р.