ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 36/283
21.09.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІКОМ
КОНСАЛТИНГ”
До Публічного акціонерного товариства “ЕНЕРГОБАНК”
Про стягнення 5 757 053,71 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Бєлов Г.Є - директор
Від відповідача ОСОБА_1. –по дов. №7 від 11.01.2011р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду м. Києва переданий позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІКОМ КОНСАЛТИНГ” про стягнення з Публічного акціонерного товариства “ЕНЕРГОБАНК” 5 757 053,71 грн., із яких: 2 317 577, 94 грн. основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 439 475, 77 грн. –пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2011 р. порушено провадження у справі №36/ 283, розгляд справи призначено на 07.09.2011р.
В судове засідання 07.09.2011 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від про порушення провадження у справі не виконав.
В судовому засіданні представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 2 563 211,48 грн. основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 55 761, 88 грн. -3% річних, 139 531,43 грн. –пені.
Враховуючи неявку відповідача, суд визнав за необхідне на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкласти на 21.09.2011р.
В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження по даній справі до вирішення Господарським судом м. Києва справи №41/388 за позовом Публічного акціонерного товариства “ЕНЕРГОБАНК” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Піком Консалтинг”, Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Екотехнологія” про визнання недійсним рішення засновника Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Екотехнологія” про вступ (вхід) до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Піком Консалтинг”, надання майнового вкладу у вигляді нерухомого майна та визнання недійсним рішення загальних зборів товариства № 2 від 09.12.2009 року.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Суд розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представників сторін вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Частина 1 коментованої статті встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:
а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;
б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Екотехнологія”. Клопотання мотивоване тим, що підставою набуття позивачем права власності на об»єкт оренди, а отже і підставою для звернення з позовом про стягнення орендної плати, є факт передавання Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Екотехнологія” об’єкту оренди в статутний фонд позивача.
Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.
Розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представників сторін, суд вважає що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. Представником позивача в клопотанні не зазначено як рішення господарського суду з даного спору може вплинути на права та обов’язки особи, яку позивач просить залучити до участі у справі щодо однієї з сторін.
В судовому засіданні 21.09.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача письмового відзиву на позов не надав, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.
12 липня 2008р. між Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю “Екотехнологія” та Публічним акціонерним товариством «Енергоюбанк»( далі відповідач) був укладений договір оренди нежитлових приміщень.
У відповідності до умов Договору (п.1.1) орендодавець (Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю “Екотехнологія”) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове та платне користування нежилі приміщення загальною площею 481, 3 кв.м., що становлять 33/100 частки нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, №119.
На підставі акту прийому –передачі від 12.07.2008р. орендодавець передав, а відповідач прийняв в користування обумовлені договором приміщення.
Строк оренди складає 120 місяців з моменту набуття чинності цим договором (п.4.1 договору).
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
В п. 3.1 договору орендна плата за об’єкт оренди складає 203,79 грн. за один квадратний метр на місяць. За користування орендованим майном площею 481,3 кв.м. відповідач сплачує щомісячно орендну орендодавцеві у розмірі 98 084,13 грн. , в тому числі ПДВ 16 347, 35 грн.
Орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше п»ятого числа кожного поточного місяця незалежно від факту отримання рахунків від орендодавця (п.3.2 договору).
Розмір орендної плати протягом строку оренди змінюється з 1 січня кожного поточного року з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, а саме: орендна плата через 1 (один) рік збільшується на відсоток офіційно встановленого індексу інфляції та залишається такою на протязі 12 місяців. орендна плата на наступні 12 місяців оренди збільшується по відношенню до розміру орендної плати за попередні 12 місяців оренди на відсоток офіційно встановленого індексу інфляції за попередній рік і т.д. (п.3.5 договору).
На виконання рішення загальних зборів учасників Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Екотехнологія” між Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю “Екотехнологія” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Піком Консалтинг” був підписаний акт приймання –передачі від 09.12.20098р. відповідно до якого майно, а саме: нежилі приміщення загальною площею 481, 3 кв.м., що становлять 33/100 частки нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, №119 були передані Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Піком Консалтинг”.
Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації в 2001року було проведено заміри приміщення та видано новий технічний паспорт на будинок №119 по вул. Головній в м. Чернівці. відповідно до якого площа приміщення, що передана позивачу становить 470,50 кв.м.
09.03.2011р. Чернівецькою міською радою Виконавчим комітетом було прийнято рішення №133/4 про присвоєння поштових адрес, оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, відповідно до даного рішення міська рада вирішила оформити права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Піком Консалтинг” на адміністративне приміщення 1-а-1-1а-32 в нежитловому будинку літ. А на вул.. Головній, 119, загальною площею 470, 50 кв.м., що становить 33/100 частин будинку в зв’язку із передачею учасником до статутного фонду товариства.
Чернівецькому міському комунальному бюро технічної інвентаризації у встановленому законодавством порідку було доручено видати свідоцтво про право власності, замінити правовстановлюючі документи на об’єкти нерухомого майна, що зазначені в цьому рішення.
На виконання даного рішення Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю “Піком Консалтинг” було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно а саме: адміністративне приміщення 1-а-1-1а-32 в нежитловому будинку літ. А на вул.. Головній, 119, загальною площею 470, 50 кв.м., що становить 33/100 частин по вул.. Головній, 119, в м. Чернівці.
Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації 39.03.2010р. було проведено реєстрацію права власності на об’єкти нерухомого майна.
Відповідно до приписів ст.. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача листи (належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи) в яких позивач повідомляв відповідача про зміну власника орендованого відповідачем майна та наявність у відповідача заборгованості по договору оренди.
На зазначені листи відповідач надавав відповіді (належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи).
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач не виконав основного обов’язку Орендаря щодо внесення в повному обсязі орендної плати за період з 10 березня 2010 року та по вересень 2011 року внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 2 563 211грн., 48 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази та заперечення відповідача за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.
Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.
Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів в період з 10.03.2010р. по 30.09.2011р., що призвело до виникнення заборгованості у розмірі , 2 563 211,48 грн.
Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні сума заборгованості відповідачем погашена не була.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.
Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за Договором оренди від 12.07.2008р. нежитлового приміщення в сумі 2 563 211,48 грн. є обґрунтованими та є такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку платежу в сумі 139531,43 грн., 3% річних –55761,88 грн..
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторонами в договорі передбачена відповідальність відповідача за прострочення сплати орендної плати об’єкта, визначеної в п.3.1 договору за вимогою орендодавця у вигляді пені у розмірі 1% від простроченої суми зав кожен день прострочки.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При перевірці судом розрахунку позивача про нарахування пені судом встановлено, що позивачем нарахування пені здійснено з урахуванням Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.
Однак, при розрахунку позивачем пені на враховані положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на викладене, судом здійснено перерахунок пені з урахуванням пч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого розмір пені, що підлягає стягнення з відповідача на користь позивача становить в сумі 102 445,40 грн.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 102 445,40 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 55761,88 грн.
В зв’язку з задоволенням позову частково відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» (04071, м. Київ, вул.. Воздвиженська, 56, код ЄДРПОУ 19357762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІКОМ КОНСАЛТИНГ» (04136, м. Київ, вул.. Північно –сиренька, 1-3, код ЄДРПОУ 3662106) 2 563 211 грн. 48 коп. основного боргу, 102 445 грн. 40 коп. пені за прострочку платежу, 55761 грн. 88 коп. -3% річних, 25 158 грн. 30 коп. державного мита та 232 грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т. Ю. Трофименко
Повний текст рішення складено
22.09.2011р.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 21.09.2011 |
Оприлюднено | 04.10.2011 |
Номер документу | 18384797 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Трофименко Т.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні