Рішення

від 08.07.2008 по справі 6/139-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/139-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.08р.

Справа № 6/139-08

За позовом  Приватного підприємства "Націонал", м. Дніпропетровськ 

до  Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 

про визнання недійсним договору

Суддя  Коваленко О.О.

Представники:

  Від позивача: Черноморець І.В., довіреність б/н від 10.06.2008 р.   Від відповідача: Пащук В.В., довіреність № 69 від 01.01.2008 р. 

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява Приватного підприємства „Націонал”, м. Дніпро-петровськ, який є правонаступником Приватного малого підприємства „Націонал”, м. Дніпропетровськ–далі по тексту–позивача до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ–далі по тексту–відповідача про визнання договору № ПР/ТРК/03-08/НЮ-778 д.ч. від 07.03.2003р. уступки вимоги –недійсним, укладеного між позивачем та відповідачем.

Додатково позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 580,22 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Відповідач вимоги суду виконав, у судове засідання з`явився, проти позовних вимог по змивача у відзиві на позов та в судовому засіданні  заперечує в повному обсязі посилаючись на те, що:

- посилання позивача на ст.ст.1,14,15 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в позовній заяві не є підставою для визнання договору уступки недійсним. Оспорюваний договір за змістом не суперечить вимогам закону, за своєю формою відповідає вимогам цивільного законодавства, що діяло на момент укладення угоди;

- вважає, що слід з'ясувати: чи ввійшли до складу майнових вимог ДП „Придніпровська залізниця”, включена до реєстру вимог кредиторів ДВП ДХК „Шахтарськантрацит” сума 158 021,52 грн., що є предметом договору про уступку права вимоги; чи звертався позивач із заявою до суду про визнання його кредитором ДВП ДХК „Шахтарськантрацит” чи то з окремою позовною заявою до боржника про стягнення суми боргу, що є предметом спірної угоди; чи здійснювались з боку позивача заходи щодо внесення змін в реєстр кредиторів ДВП ДХК „Шахтарськантрацит”;

- позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання договору уступки недійсним;

- позовна вимога позивача щодо покладення на відповідача витрат на оплату державного мита за подання позову у розмірі 1 580,22 грн. є необґрунтованою, так як відповідно до п. „б” ч.2 ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито”, державне мито із позовних заяв немайнового характеру, зокрема про визнання недійсними договорів, сплачуються в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн., тобто позивач неправомірно вимагає покладення, в разі задоволення позову, на відповідача надлишково сплаченого державного мита у розмірі 1 495,22 грн.  

12.06.2008р. на підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.06.2008р. для надання сторонами письмових доказів в обґрунтування своїх позовних вимог і своїх заперечень.  

26.06.2008р. на підставі ст.75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами на вимоги суду в судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про уступку права вимоги № ПР/ТРК/03-08/НЮ-778 д.ч., відповідно умов якого п.1 відповідач зобов'язався передати позивачу право вимоги заборгованості Державного вуглезбутового підприємства Державної холдингової компанії „Шахтарськантрацит” в розмірі 158 021,52 грн., яку позивач згідно п.4 договору зобов'язався зарахувати відповідачу як частину оплати по договору № ПР/ТРК 02-15/НЮ-1481 від 03.10.2002р. на постачання вугілля, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами в судове засідання для огляду та не заперечується повноважними представниками сторін в судовому засіданні.

В порушення п.5 умов вищеназваного договору відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав,  що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами в судове засідання для огляду та чинним законодавством України.

Відповідно до вимог ст.198 чинного на час укладання договору Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року допускається уступка права вимоги виключно дійсної вимоги. При цьому первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

25.02.2002р. ухвалою господарського суду Донецької області по справі № 33/33Б було порушено справу про банкрутство Державного вуглезбутового підприємства Державної холдингової компанії „Шахтарськантрацит” за заявою кредитора - Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ.

02.12.2002р. ухвалою по справі № 33/33Б затверджено реєстр кредиторів, серед яких конкурсному кредитору ДП «Придніпровська залізниця»були визнані грошові вимоги на суму 902 856,91 грн. Тобто на момент укладання договору вимога ДП «Придніпровська залізниця»вже була розглянута та визнано конкурсним кредитором. Таким чином, відповідач передав вже реалізоване право, тому договір на підставі ст.48 ЦК УРСР є таким, що не відповідає вимогам закону, що і стало підставою для звернення до суду з позовною заявою, у якій позивач просить суд визнати договір № ПР/ТРК/03-08/НЮ-778 д.ч. від 07.03.2003р. уступки вимоги - недійсним.

Додатково позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 580,22 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами на вимоги суду у судове засідання, та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання договору № ПР/ТРК/03-08/НЮ-778 д.ч. від 07.03.2003р. уступки вимоги, укладеного між позивачем та відповідачем, недійсним, - слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, по суті спору не спростованими відповідачем, а отже такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»- конкурсні кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника-відносяться до конкурсних кредиторів. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі.

Статтями 14 та 15 названого Закону регламентовано порядок виявлення кредиторів, визнання їх грошових вимог та формування реєстру вимог кредиторів.

Частиною першою статті 14 названого Закону протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство зобов'язанні подати вимоги до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи що їх підтверджують.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення вказаного строку, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно абзацу 2 частини 2 ст.15 цього ж Закону господарський суд за результатами розгляду вимог конкурсних кредиторів, приймає ухвалу, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Статтею 519 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати і  після набрання ним чинності.

Оскільки уступка права вимоги в процесі здійснювалася на стадії банкрутства оспорювана угода не може бути визнана дійсною, так як оспорюваний договір суперечить вимогам чинного законодавства України, а саме вимогам статті 48 Цивільного кодексу УРСР згідно з якою угода, що не відповідає вимогам закону, є недійсною.

З зазначених підстав договір уступки вимоги суперечить вимогам чинного законодавства України, а саме змісту ст.203 ЦК України, оскільки наслідки невідповідності угоди вимогам закону (його недійсність), передбачені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-ІУ, який набрав чинності з 01.01.2004 р.

Додаткові вимоги позивача, про стягнення з відповідача на  користь позивача 1 580,22 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, не спростованими відповідачем і тому підлягають задоволенню.

Щодо заперечення відповідача, чи ввійшли до складу майнових вимог ДП „Придніпровська залізниця”, включена до реєстру вимог кредиторів ДВП ДХК „Шахтарськантрацит” сума 158 021,52 грн., що є предметом договору про уступку права вимоги; чи звертався позивач із заявою до суду про визнання його кредитором ДВП ДХК „Шахтарськантрацит” чи то з окремою позовною заявою до боржника про стягнення суми боргу, що є предметом спірної угоди; чи здійснювались з боку позивача заходи щодо внесення змін в реєстр кредиторів ДВП ДХК „Шахтарськантрацит”, то дані заперечення відповідача слід визнати необґрунтованими і такими, що протирічать чинному законодавству України, так як позивач надав суду завірену копію уточненого реєстру вимог кредиторів по справі № 33/33Б станом на 12.11.2002р. про визнані грошові вимоги 15 кредиторів на суму 6 721 054,68 грн. та 179 843,40 грн. пені, в якому відсутні відомості про внесення позивача до вказаного реєстру, так як Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»жодним чином не передбачено права визнаним у справі кредиторам передавати визнані судовим рішенням вимоги до боржника іншим кредиторам і не передбачає будь-яку заміну кредиторів, у зв'язку з чим позивач не звертався і не міг звертатись із заявою до суду про визнання його кредитором Державного вуглезбутового підприємства Державної холдингової компанії „Шахтарськантрацит”.

Заперечення відповідача в тій частині, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання договору уступки недійсним, слід визнати необґрунтованими і такими, що протирічать чинному законодавству України, так як відповідно до п.3.3. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 (з наступними змінами та доповненнями) недійсні угоди як правило не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються.

Заперечення відповідача в тій частині, що державне мито за подання позову у розмірі 1 580,22 грн. є необґрунтованою, так як відповідно до п. „б” ч.2 ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито”, державне мито із позовних заяв немайнового характеру, зокрема про визнання недійсними договорів, сплачуються в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн., тобто позивач неправомірно вимагає покладення, в разі задоволення позову, на відповідача надлишково сплаченого державного мита у розмірі 1 495,22 грн. слід визнати необґрунтованим та таким, що протирічить чинному законодавству України, так як у Постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.78р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, з метою усунення недоліків, що мають місце в судовій практиці, і забезпечення однакового застосування судами законодавства про угоди, відмічається у ч.2 п.18 „позови про визнання недійсними угод оплачуються державним митом залежно від вартості відшукуваного майна або розміру грошових сум, обумовлених угодою”. Згідно договору № ПР/ТРК/03-08/НЮ-778 д.ч. від 07.03.2003р. уступки вимоги борг складає 158 021,52 грн. Таким чином, розмір державного мита за подачу позовної заяви складає 1 580,22 грн.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,203 Цивільного кодексу України, ст.ст.48,197 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст.33,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

Визнати договір № ПР/ТРК/03-08/НЮ-778 д.ч. від 07.03.2003р. уступки вимоги, -недійсним.

Стягнути з Державного підприємства „Придніпровська залізниця” (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, буд. 108, р/р 2600830130306 в Дніпропетровському центральному відділенні „Промінвестбанку”, МФО 305437, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Приватного підприємства „Націонал” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гопнер, буд. 2, р/р 26008120456001 в Петровському відділенні КБ „ПриватБанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 13465746) 1 580,22 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят гривень 22 коп.) - держмита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

 О.О. Коваленко

Рішення підписано - 01.07.2008р.