Рішення

від 20.09.2011 по справі 5020-1386/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 року справа № 5020-1386/2011

За позовом Товарист ва з обмеженою відповідальні стю «Провіжн Груп»

(ідент.й код 33744718, 01015, м. Київ , вул. Московська, буд. 43/11)

до Товарист ва з обмеженою відповідальні стю «Си Крафт Груп»

(ідент. код 20745765, м. С евастополь, вул. Радянська, бу д. 8, кВ. 15)

про стягнення 13415,82 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників :

Позивач (ТОВ "Провіжн Груп") - ОСОБА_1 - заступник генера льного директора, довіреніст ь № 1 від 01.07.2011;

Відповідач (ПП "Си Крафт Гру п") - не з' явився.

Суть спору:

Товариство з обме женою відповідальністю «Про віжн Груп»звернулося до госп одарського суду міста Севаст ополя з позовом до Товариств а з обмеженою відповідальніс тю «Си Крафт Груп»про стягне ння 13415,82 грн.

Позовні вимоги обґру нтовані порушенням з боку ві дповідача умов договору пост авки №1 від 05.02.2010 в частині своєч асної та повної оплати отрим аного товару.

Ухвалою від 06.09.2011 позовн у заяву прийнято до провадже ння суддею Погребняком О.С., сп раву призначено до розгляду у судовому засіданні 20.09.2011.

У судове засідання 20.09.2 011 відповідач явку уповноваже них представників не забезпе чив, про час та місце розгляду справи повідомлений належни м чином, про причини неявки не сповістив.

Суд звертає увагу на той ф акт, що відповідно до даних ви тягу з Єдиного державного ре єстру юридичних осіб та фізи чних осіб-підприємців, місце знаходженням Товариства з о бмеженою відповідальністю « Си Крафт Груп»є адреса: 99011, м. Се вастополь, вул. Радянська, буд . 8, кВ. 15 (а.с.32).

Поштова кореспонденція То вариства з обмеженою відпові дальністю «Си Крафт Груп», як а направлялась судом на озна чену адресу була повернута в ідправнику з відміткою пошти про неможливість вручення у зв' язку з «відсутністю оде ржувача за означеною адресою ».

В пункті 4 Інформаційного ли ста Вищого господарського су ду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про де які питання практики застосу вання норм Господарського пр оцесуального кодексу Україн и, порушені у доповідних запи сках про роботу господарськи х судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарськи х судів не віднесено установ лення фактичного місцезнахо дження юридичних осіб або мі сця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших п роцесуальних дій. Тому примі рники повідомлень про вручен ня рекомендованої кореспонд енції, повернуті органами зв 'язку з позначками "адресат ви був", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обс тавин справи можуть вважатис я належними доказами виконан ня господарським судом обов' язку щодо повідомлення учасн иків судового процесу про вч инення цим судом певних проц есуальних дій.

Згідно зі статтею 22 Господ арського процесуального код ексу України сторони зобов' язані добросовісно користув атись належними їм процесуал ьними правами. Оскільки явка в судове засідання представ ників сторін - це право, а не о бов' язок, справа може розгл ядатись без їх участі, якщо не з' явлення цих представникі в не перешкоджає вирішенню с пору.

Статтею 77 Господарськ ого процесуального кодексу У країни передбачено, що госпо дарський суд відкладає в меж ах строків, встановлених ста ттею 69 цього Кодексу розгляд с прави, коли за якихось обстав ин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні .

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогати вою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представ ників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідн ому судовому засіданні.

Оскільки явка учасників су дового процесу обов' язково ю не визнавалась, а матеріали справи достатньо характериз ують спірні правовідносини, підстави для відкладення роз гляду справи відсутні.

Позивач у судовому засідан ні виклав зміст позовних вим ог, на задоволенні позову нап олягав з підстав, викладених в ньому.

Відповідач не скориставс я правом, наданим йому статте ю 59 Господарського процесуал ьного кодексу України: не над ав господарському суду відзи в на позовну заяву та докумен ти, що підтверджують запереч ення проти позову.

Справа розглядалась за ная вними у ній матеріалами у пор ядку статті 75 Господарського процесуального кодексу Укра їни.

У судовому засіданн і 20.09.2011 представник позивача, у порядку статті 22 Господарськ ого процесуального кодексу У країни надав клопотання про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповіда ча суму заборгованості у роз мірі 7253,95 грн, суму пені у розмір і 5077,76 грн., інфляційні витрати у розмірі 829,13 грн. та 3% річних у су мі 254,98 грн, а також просив стягн ути з відповідача суму витра т на відрядження у сумі 890,62 грн ., з яких - 699,00 вартість авіакви тка та 191,62 грн. - вартість квіт ка на поїзд.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Госпо дарського процесуального ко дексу України Позивач вправі до прийняття рішення по спра ві збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання вс тановленого порядку досудов ого врегулювання спору у вип адках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або з меншити розмір позовних вимо г. До початку розгляду господ арським судом справи по суті позивач має право змінити пр едмет або підставу позову шл яхом подання письмової заяви .

Отже, збільшення суми позов них вимог є процесуальним пр авом позивача, тому суд прийм ає цю заяву до розгляду.

Крім того, у судовому засіданні 20.09.2011 представник по зивача надав заяву про вжитт я заходів до забезпечення по зову, шляхом накладення ареш ту на грошові кошти боржника , зазначивши в якості обґрунт ування те, що позивач має підс тави вважати, що у разі невжит тя таких заходів, виконання р ішення суду може бути утрудн ено чи зроблено неможливим.

Вивчивши означене клопот ання, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з ог ляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Госп одарського процесуального к одексу України господарськи й суд за заявою сторони, проку рора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініці ативи має право вжити заході в до забезпечення позову. Заб езпечення позову допускаєть ся в будь-якій стадії провадж ення у справі, якщо невжиття т аких заходів може утруднити чи зробити неможливим викона ння рішення господарського с уду.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 ві д 22.12.2006 “Про практику застосува ння судами цивільного процес уального законодавства при р озгляді заяв про забезпеченн я позову” передбачено, що роз глядаючи заяву про забезпече ння позову, суд має з урахуван ням доказів, наданих позивач ем на підтвердження своїх ви мог, пересвідчитися, зокрема , в тому, існує реальна загроза невиконання чи утруднення в иконання можливого рішення с уду.

Отже, заява про вжиття заход ів до забезпечення позову по винна бути обґрунтована з по данням належних та допустими х доказів, що підтверджують м ожливість виникнення в подал ьшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Згідно з частиною першою ст атті 33 Господарського процес уального кодексу України кож на сторона повинна довести т і обставини, на які вона посил ається в обґрунтування, зокр ема, своїх вимог. Наведене сто сується й вимоги щодо забезп ечення позову.

У вирішенні питання про заб езпечення позову господарсь кий суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів зая вника щодо необхідності вжит тя відповідних заходів з ура хуванням такого:

розумності, обґрунтованос ті і адекватності вимог заяв ника щодо забезпечення позов у;

забезпечення збалансовано сті інтересів сторін, а також інших учасників судового пр оцесу;

наявності зв'язку між конкр етним заходом до забезпеченн я позову і предметом позовно ї вимоги, зокрема, чи спроможн ий такий захід забезпечити ф актичне виконання судового р ішення в разі задоволення по зову;

імовірності утруднення ви конання або невиконання ріше ння господарського суду в ра зі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв 'язку із вжиттям таких заході в прав та охоронюваних закон ом інтересів осіб, що не є учас никами даного судового проце су.

Проте, позивач не обґрунтув ав причин подання заяви про в життя заходів до забезпеченн я позову та не додав належних та допустимих доказів, що під тверджують можливість виник нення в подальшому ускладнен ь у виконанні судового рішен ня.

Зазначені правові позиції викладені у Постанові Верхо вного Суду України №9 від 22.12.2006 « Про практику застосування су дами цивільного процесуальн ого законодавства при розгля ді заяв про забезпечення поз ову», Роз' ясненні Вищого ар бітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 «Про деякі питання пра ктики застосування заходів д о забезпечення позову», інфо рмаційних листах Вищого госп одарського суду України №01-8/2351 від 20.10.2006, №5-05/759 від 30.12.2008, №01-8/2776 від 12.12.200 6, тощо.

У судовому засіданн і 20.09.2011 представник позивача ви клав зміст позовних вимог з у рахуванням заяви про збільше ння позовних вимог, на задово ленні позову наполягав.

Розглянувши матеріа ли справи, дослідивши на дані докази, заслухавши пояс нення представника позивача , суд -

В С Т А Н О В И В:

05.02.2010 між Товариством з об меженою відповідальністю “П ровіжн Груп” (продавець) та То вариством з обмеженою відпов ідальністю «Си Крафт Груп»(п окупець) укладений договір п оставки №1 (далі - Договір) (ар к.с. 12-13), згідно з умовами якого п остачальник зобов' язався п ередати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умо вах, визначених у Договорі, зо бов' язався прийняти та опла тити сонцезахисні окуляри Polar oid та аксесуари до них (товар) за ціною, яка визначається згід но з рахунками-фактурами та н акладними (п. 2.1).

Відповідно до пункту 4.1 Дого вору оплата за товар здійсню ється шляхом перерахування п окупцем грошових коштів на б анківський поточний рахунок продавця. За окремою домовле ністю продавець приймає інші види платежів, що не супереча ть чинному законодавству Укр аїни.

Покупець зобов' язаний оп латити отриману конкретну па ртію товару протягом 120 днів. З а окремою домовленістю сторі н умови оплати можуть бути зм інені (п. 4.2).

У разі невиконання покупце м своїх обов' язків перед пр одавцем передбачаються штра фні санкції у розмірі 5% за кож ен місяць від вартості поста вленого товару (пункт 4.3 Догов ору).

Відповідно до пункту 6.2 Дого вору, він діє з 05.02.2010 по 05.02.2011.

У виконання зобов' язань з а договором позивач поставив , а відповідач прийняв товар, щ о підтверджується видаткови ми накладними №ПГ-0000008 від 05.02.2010 на суму 99343,73 грн.,

Згідно з видатковою наклад ною № ВП-0000001 від 23.06.2010 на суму 72144,84 гр н. та прибутковою накладною № ВП 0000011 від 23.07.2010 частину товару на суму 72144,84 грн. та 19944,94 грн. було пов ернуто продавцю (арк..с. 18-21).

Відповідно до акту звіренн я взаєморозрахунків за періо д з 01.01.2010 по 31.03.2011, підписаного упов новаженими представниками с торін, вартість поставленого , але неоплаченого товару скл ала 7253,95 грн.

21.05.2011 позивач звертався з пре тензією до відповідача, вима гаючи негайно сплатити суму заборгованості у розмірі 7253,95 г рн., а також штрафу за весь пер іод прострочення, 3% річних та інфляційних витрат (арк.с. 23-24).

Несплата суми заборговано сті за Договором і стала прич иною для звернення позивача до Господарського суду міста Севастополя з позовними вим огами про стягнення з відпов ідача означеної суми, а також штрафу, відсотків річних та і нфляційних витрат.

Розглянувши матеріали сп рави, дослідивши надані дока зи, заслухавши пояснення пре дставника позивача, суд вваж ає позов таким, що підлягає за доволенню виходячи з наступн ого.

Правовідносини сторін ви никли з приводу виконання го сподарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором Това ру, тому застосуванню до спір них правовідносин підлягают ь відповідні норми Господарс ького кодексу України № 436-ІV ві д 16.01.2003 (з наступними змінами і д оповненнями), Цивільного код ексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з на ступними змінами і доповненн ями), які регулюють загальні п оложення про зобов' язання, питання виконання зобов' яз ань.

Згідно зі статтею 509 Цивільн ого кодексу України зобов' я занням є правовідношення, в я кому одна сторона (боржник) зо бов' язана вчинити на корист ь другої сторони (кредитора) п евну дію (передати майно, вико нати роботу, надати послугу, с платити кошти тощо) або утрим атися від певної дії, а кредит ор має право вимагати від бор жника виконання його обов' я зку.

Відповідно до частини перш ої статті 173 Господарського ко дексу України, господарським визнається зобов'язання, що в иникає між суб'єктом господа рювання та іншим учасником (у часниками) відносин у сфері г осподарювання з підстав, пер едбачених цим Кодексом, в сил у якого один суб'єкт (зобов'яза на сторона, у тому числі боржн ик) зобов'язаний вчинити певн у дію господарського чи упра влінсько-господарського хар актеру на користь іншого суб 'єкта (виконати роботу, переда ти майно, сплатити гроші, нада ти інформацію тощо), або утрим атися від певних дій, а інший с уб'єкт (управнена сторона, у то му числі кредитор) має право в имагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

За приписами частини першо ї статті 175 Господарського код ексу України, майново-господ арськими визнаються цивільн о-правові зобов'язання, що вин икають між учасниками господ арських відносин при здійсне нні господарської діяльност і, в силу яких зобов'язана стор она повинна вчинити певну го сподарську дію на користь др угої сторони або утриматися від певної дії, а управнена ст орона має право вимагати від зобов'язаної сторони викона ння її обов'язку. Майнові зобо в'язання, які виникають між уч асниками господарських відн осин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванн ям особливостей, передбачени х цим Кодексом.

Зобов' язання виникають з підстав, встановлених статт ею 11 Цивільного кодексу Украї ни та статтею 174 Господарськог о кодексу України, зокрема, з д оговорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продав ець (постачальник), який здійс нює підприємницьку діяльніс ть, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) т овар у власність покупця для використання його у підприє мницькій діяльності або в ін ших цілях, не пов'язаних з особ истим, сімейним, домашнім або іншим подібним використання м, а покупець зобов'язується п рийняти товар і сплатити за н ього певну грошову суму.

Відповідно до частини друг ої статті 712 Цивільного кодекс у України до договору постав ки застосовуються загальні п оложення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено дог овором, законом або не виплив ає з характеру відносин стор ін.

Відповідно до статті 655 Циві льного кодексу України за до говором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає а бо зобов' язується передати майно (товар) у власність друг ій стороні (покупцеві), а покуп ець приймає або зобов' язуєт ься прийняти майно (товар) і сп латити за нього певну грошов у суму.

Згідно з частинами першою т а третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зо бов' язаний оплатити товар п ісля його прийняття або прий няття товаророзпорядчих док ументів на нього, якщо догово ром або актами цивільного за конодавства не встановлений інший строк оплати товару. У р азі прострочення оплати това ру продавець має право вимаг ати оплати товару та сплати п роцентів за користування чуж ими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 530 Цивільн ого кодексу України, якщо у зо бов'язанні встановлений стро к (термін) його виконання, то в оно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пунктів 4.1-4.2 До говору, Покупець зобов' язан ий оплатити отриману конкрет ну партію товару протягом 120 д нів, шляхом перерахування по купцем грошових коштів на ба нківський поточний рахунок п родавця.

За приписами статті 193 Госпо дарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодекс у України зобов' язання пови нні виконуватись належним чи ном відповідно до умов догов ору та вимог цих Кодексів, інш их актів цивільного законода вства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно д о звичаїв ділового обороту а бо інших вимог, що звичайно ст авляться. Одностороння відмо ва від зобов' язання або одн остороння зміна його умов не допускається, якщо інше не вс тановлено договором або зако ном.

В силу статті 629 Цивільного к одексу України договір є обо в' язковим для виконання сто ронами.

У встановлені строки відпо відач взяті на себе за Догово ром зобов' язання щодо оплат и за отриману Продукцію не ви конав.

Докази погашення відповід ачем суми заборгованості у р озмірі 7253,95 грн. за Договором ст аном на дату розгляду справи - суду не представлені.

Відповідно до статей 33, 34 Гос подарського процесуального кодексу України, кожна сторо на повинна довести ті обстав ини, на які вона посилається я к на підставу своїх вимог і за перечень. Докази подаються с торонами та іншими учасникам и судового процесу. Обставин и справи, які відповідно до за конодавства повинні бути під тверджені певними засобами д оказування, не можуть підтве рджуватись іншими засобами д оказування.

За викладених обставин, поз овні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної з аборгованості в сумі 7253,95 грн. є обґрунтованими, та такими, що підтверджені наявними у спр аві доказами, тому підлягают ь задоволенню.

Також позивач просить стяг нути з відповідача суму нара хованого штрафу в розмірі 5077,76 грн.

З цього приводу суд зазнач ає наступне.

Стаття 217 Господарського ко дексу України визначає види правових засобів відповідал ьності у сфері господарюванн я (господарські санкції) як за ходи впливу на правопорушник а у сфері господарювання, в ре зультаті застосування яких д ля нього настають несприятли ві економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: в ідшкодування збитків, штрафн і санкції, оперативно-господ арські санкції.

Відповідно до частини дру гої статті 193 Господарського к одексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, н еобхідних для належного вико нання нею зобов' язання, вра ховуючи інтереси другої стор они та забезпечення загально господарського інтересу. Пор ушення зобов' язань є підста вою для застосування господа рських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законам и або договором.

За приписами статті 549 Циві льного кодексу України, стат ті 230 Господарського кодексу У країни неустойкою (штр афом, пенею) визнається визна чена законом або договором г рошова сума, яку боржник (учас ник господарських відносин) повинен сплатити кредиторов і в разі невиконання або нена лежного виконання зобов' яз ання.

Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов ' язання або неналежно викон аного зобов' язання; пенею є неустойка, що обчислюєт ься у відсотках від суми несв оєчасно виконаного грошовог о зобов' язання за кожен ден ь прострочення виконання (ча стини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України) .

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цив ільного кодексу України, пор ушенням зобов'язання є його н евиконання або виконання з п орушенням умов, визначених з містом зобов'язання (неналеж не виконання), і, у разі його по рушення настають правові нас лідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил зді йснення господарської діяль ності, невиконання або ненал ежного виконання господарсь кого зобов' язання учасник г осподарських відносин зобов ' язаний сплатити штраф - гос подарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статт і 230 Господарського кодекс у України ).

Згідно з частиною четвер тою статті 231 Господарського к одексу України у разі, якщо ро змір штрафних санкцій законо м не визначено, санкції засто совуються в розмірі, передба ченому договором. При цьому р озмір санкцій може бути вста новлено договором у відсотко вому відношенні до суми неви конаної частини зобов' язан ня або у певній, визначеній гр ошовій сумі, або у відсотково му відношенні до суми зобов' язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратном у розмірі до вартості товарі в (робіт, послуг).

Частиною 2 статті 546 Цивільно го кодексу України передбаче но, що договором або законом м ожуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Як зазначалося вище, у ра зі невиконання покупцем сво їх обов' язків перед продавц ем передбачаються штрафні са нкції у розмірі 5% кожен місяць від вартості поставленого т овару (пункт 4.3 Договору).

Розрахунок суми штрафу зро блений позивачем за такою фо рмулою Сп= Спр* М * (П/100), де Сп - су ма нарахованої пені, Спр. - су ма простроченого платежу; Д - кількість місяців простроче ння; П - розмір пені у відсотк ах.

Сп=7253,95 * 14 * (5/100) = 5077,76 грн.

Судом перевірений розраху нок позивача та визнаний обґ рунтованим, а сума нарахован ого штрафу у розмірі 5077,76 грн . визнана такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивач просить ст ягнути з відповідача 3% річних у сумі 254,58 грн. та суму інфляцій них витрат у розмірі 829,13 грн.

За змістом положень статт і 625 Цивільного кодексу Україн и, боржник, який прострочив ви конання грошового зобов'язан ня, на вимогу кредитора зобов 'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого і ндексу інфляції за весь час п рострочення.

Аналогічне положення щод о сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Ци вільного кодексу України.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та індексу інфляції, з роблений позивачем (арк.с. 3-4), в важає його вірним, а тому позо вні вимоги в частині стягнен ня 3% річних в сумі 254,58 гр н. та індексу інфляції в розмі рі 829,13 грн. також підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунк у збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, щ о викладені в Листі Верховно го Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, в становлені Державним коміте том статистики України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підляга є стягненню сума основного б оргу у розмірі 7253,95 грн., штраф - 5077,76 грн., 3% річних - 254,98 грн., індек с інфляції - 829,13 грн. а всього 13415,82 грн.

Враховуючи, що спір вини к внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и, покладає на нього судові ви трати, а саме: державне мито в сумі 134,16 грн. та витрати на інфо рмаційно-технічне забезпече ння судового процесу в розмі рі 236,00 грн.

Позивач у позовної заяві та кож просить стягнути з відпо відача суму витрат, понесени х позивачем в ході судового р озгляду (витрати на відрядже ння).

Суд відмовляє у задоволенн і означених вимог з огляду на наступне.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбі тражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання пра ктики застосування розді лу VI Господарського процесуа льного кодексу України" зазн ачається, що відповідно до ро зділу VI ГПК судовими витратам и є пов'язані з розглядом спра ви в господарському суді вит рати, які складаються з держа вного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експер тизи (аудиту), призначеної гос подарським судом, витрат, пов 'язаних з оглядом та дослідже нням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послу г перекладача, адвоката, витр ат на інформаційно-технічне забезпечення судового проце су та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших в итрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, як і підлягають сплаті особам, в икликаним до господарського суду для дачі пояснень з пита нь, що виникають під час розгл яду справи (стаття 30 ГПК).

Витрати на проїзд осіб для участі їх у справі не пов' яз ані з розглядом справи як про цесуальною дією.

Відповідно до Наказу № 59 від 13.03.98 "Про затвердження Інструк ції про службові відрядже ння в межах України т а за кордон" службовим відряд женням вважається поїздка пр ацівника за розпорядженням к ерівника підприємства, об'єд нання, установи, організації на певний строк до іншого нас еленого пункту для виконання службового доручення поза м ісцем його постійної роботи.

Витрати на відрядження ос оби, яка перебуває в трудових відносинах з платником пода тку, включаються до складу ва лових витрат платника податк у лише за наявності документ ів, що підтверджують зв'язок т акого відрядження з основною діяльністю підприємства, а с аме: запрошень сторони, яка пр иймає і діяльність якої збіг ається з діяльністю підприєм ства, що направляє у відрядже ння; укладеного договору (кон тракту) та інших документів, я кі відрегульовують або засві дчують бажання встановити ци вільно-правові відносини; до кументів, що засвідчують уча сть відрядженої особи в пере говорах, конференціях або си мпозіумах, які проводяться з а тематикою, що стосується ос новної діяльності підприємс тва, яке відряджає працівник а, тощо.

Виходячи із системного ан алізу законодавства, яке рег улює трудові відносини, можн а прийти до висновку, що такі з атрати відшкодовуються під приємством або організацією , з якою особа перебуває у труд ових відносинах і не можуть б ути накладені на іншу юридич ну особу.

З огляду на визначене, су д не вбачає підстав для задов олення вимог позивача щодо п окладення на відповідача сум и понесених витрат.

Беручи до уваги вищевиклад ене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуаль ного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнит и частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відп овідальністю «Си Крафт Груп» (ідентифікаційний код 207 45765, м. Севастополь, вул. Ра дянська, буд. 8, кВ. 15) на ко ристь Товариства з обмеже ною відповідальністю «Прові жн Груп»(ідентифікаційни й код 33744718, 01015, м. Київ, вул. Московс ька, буд. 43/11) суму основного б оргу у розмірі 7253,95 грн., штраф - 5077,76 грн., 3% річних - 254,98 грн., індек с інфляції - 829,13 грн. а всього 13415,82 грн. (тринадцять тисяч ч отириста п'ятнадцять грн. 82 гр н.).

3. Стягнути з Това риства з обмеженою відповіда льністю «Си Крафт Груп»( ідентифікаційний код 20745765, м. Севастополь, вул. Радянс ька, буд. 8, кВ. 15) на корист ь Товариства з обмеженою в ідповідальністю «Провіжн Гр уп»(ідентифікаційний код 33744718, 01015, м. Київ, вул. Московська, б уд. 43/11) витрати по сплаті дер жавного мита в сумі 134,16 грн. (сто тридцять чотири грн. 16 ко п.), витрати на інформаційно-те хнічне забезпечення судовог о процесу в сумі 236,00 грн. (д вісті тридцять шість грн. 00 ко п.)

Видати накази після набр ання рішенням законної сили.

4. В частині вимог п озивача про стягнення понесе них ним витрат на відрядженн я - відмовити.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено ві дповідно до вимог ст. 84 Господ арського

процесуального кодексу Ук раїни і підписано 23.09.2011