Рішення

від 21.09.2011 по справі 36/332

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/332

21.09.11

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг»

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»,  3. Головне управління юстиції у Дніпропетровській області відділ Державної виконавчої служби підрозділ примусового виконання рішень

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю

Суддя Трофименко  Т.Ю.

Представники:

від позивача: не з‘явились

від відповідача: ОСОБА_3 –дов. № б/н від 01.06.2011 р.

від третьої особи-1: не з‘явились

від третьої особи-2: не з‘явились

від третьої особи-3: не з‘явились    

Обставини справи :

Фізична особа-підприємець  ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання виконавчого напису від 29.07.2011 р. № 7209, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначений виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства України.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р. порушено провадження у справі № 36/332, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.09.2011 р. за участю представників сторін та третіх осіб, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У дане судове засідання представник позивача не з’явився, вимоги хвали суду від 05.09.2011 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні  надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з тих підстав,  що виконавчий напис від 29.07.2011 р. № 7209 вчинений із дотриманням усіх норм чинного законодавства України.

Представники третіх осіб у судове засідання не з‘явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача  про час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 21.09.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника  відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2008 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(далі - лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу № 01-104/08-обл, за умовами якого  лізингодавець на підставі договору куплі-продажу  (поставки) зобов’язався набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу  у тимчасове володіння та користування  майно, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і на умовах передачі предмету лізингу, а саме: екскаватор-навантажувач 4СХ, 2008 р.в., серійний номер №НОМЕР_1  у кількості 1 шт., вартістю 515100,00грн. ,  гідромолот HM 385Q, 2008 р.в., серійний номер НОМЕР_2, вартістю 75750,00грн., а лізингоодержувач  зобов’язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно із п. 1.1 договору лізингоодержувач прийняв на себе зобов'язання сплачувати лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п. 3.1. договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов ст. 3 загальних умов фінансового лізингу.

Згідно з п. 8.1. загальних умов фінансового лізингу, лізингодавець має право вилучити предмет лізингу у разі якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в загальних умовах.

З матеріалів справи вбчається, що  лізингоодержувач порушив умови  вищезазначеного договору щодо сплати лізингових платежів, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість  в розмірі 1 052 246,99 грн., з яких:  514 222,00грн. -  невиплачена сума винагороди та 538 024, 99грн. - невиплачена сума за майно.

19.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(далі –клієнт)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг»(далі –фактор) укладений договір факторингу № 17/10, за умовами якого клієнт зобов’язався передати у власність фактору, а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату зобов’язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта  за плату та на умовах, визначених цим договором. За цим договором клієнт зобов’язався передати у власність фактору, а фактор прийняти права вимоги та право власності на майно, яке належить клієнту  та передане ним  в користування на умовах фінансового лізингу  боржникам, та в їх оплату  зобов’язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта  за плату та на умовах, визначених цим договором.

Таким чином, судом встановлено, що згідно вищезазначеного договору відбулось відступлення права вимоги за договором фінансового лізингу № 01-104/08-обл від 27.05.2008 року, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»та Фізичним особою-підприємцем  ОСОБА_1  та  за умовами вказаного договору факторингу Товариство  з обмеженою відповідальністю  «АУЗ Факторинг»набуло  прав лізингодавця за договором фінансового лізингу № 01-104/08-обл від 27.05.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг»надіслало  на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 лист, в якому  повідомляє про відступлення права вимоги за договором  фінансового лізингу № 01-104/08-обл від 27.05.2008 р., укладеним між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія», у зв’язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг»є єдиним власником всіх прав і зобов’язань  за вищезазначеним договором. Крім того, відповідач просить сплати заборгованість за вказаним договором в розмірі 935 910, 49 грн. для зарахування платежів.

Проте, позивач відповіді на вищезазначений лист не надав, заборгованість за  договором  фінансового лізингу № 01-104/08-обл від 27.05.2008 р не сплатив.

Також, 17.05.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» надіслало  на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повідомлення про вилучення предметів лізингу, де  фактор вимагає передати 03.06.2011 р. майно, що є предметом лізингу  за договором фінансового лізингу № 01-104/08-обл від 27.05.2008 р.

03.06.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг»складено акт про відмову Фізичної   особи –підприємця   ОСОБА_1  від передачі предметів лізингу, зокрема, за договором фінансового лізингу № 01-104/08-обл від 27.05.2008 р.

Зважаючи на вищевикладене та на підставі ст. 10 Закону України  «Про фінансовий лізинг»Товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» звернулось із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису  до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, яким 29.07.2011 р. вчинено виконавчий напис № 72/09 про повернення лізингоодержувачем  на користь лізингодавця об'єктів фінансового лізингу, а саме: екскаватора-навантажувача 4СХ, 2008 року випуску у кількості 1 шт., серійний номер НОМЕР_1  та гідромолота HM 385Q, 2008 року випуску, серійний номер НОМЕР_2.

03.08.2011 р. головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області  відкрито виконавче провадження № 279763371 з виконання вказаного виконавчого напису.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що спір виник у зв’язку із невідповідністю виконавчого напису № 72/09 від 29.07.2011 р., вчиненого приватним нотаріусом  Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 чинному законодавству України, у зв’язку з чим просить  визнати його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).  

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач  зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а відповідно до ч. 1 ст.16 зазначеного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу № 01-104/08-обл від 27.05.2008 р.  щодо сплати лізингових платежів  у встановлені строки не виконав.

Положеннями ст. 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).  Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.  Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).  Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до договору факторингу № 17/10 від 19.10.2010 р.  відбулось відступлення права вимоги за договором фінансового лізингу № 01-104/08-обл від 27.05.2008 року, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»та Фізичним особою-підприємцем  ОСОБА_1  та  за умовами вказаного договору факторингу Товариство  з обмеженою відповідальністю  «АУЗ Факторинг»набуло  прав лізингодавця за договором фінансового лізингу № 01-104/08-обл від 27.05.2008 року.

Статтею 87 Закону України “Про нотаріат”та пунктом 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 88 Закону України “Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно із абзацом 1 пункту 284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Пунктом 283 Інструкції встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містиш також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

При цьому абзацом 3 пункту 284 Інструкції визначено, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 для одержання виконавчого напису  за договором лізингу подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Враховуючи той факт, що зазначеним переліком для вчинення виконавчого напису для стягнення заборгованості необхідно надати документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника, а також те, що абзац 3 пункту 284 Інструкції встановлює, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною та не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за  якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, посилання позивача на те, що його заборгованість не була безспірною, судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірний виконавчий напис був вчинений третьою особою 1 правомірно, відповідно до вказаних вище норм чинного законодавства України, договору фінансового лізингу № 01-104/08-обл від 27.05.2008 р. та договору факторингу № 17/10 від 19.10.2010 р., а тому у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  про визнання виконавчого напису від 29.07.2011 р. № 7209,  таким, що не підлягає виконанню, необхідно відмовити.

Крім того, проаналізувавши положення Цивільного кодексу України щодо способів захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання та вимоги Закону України "Про нотаріат", суд прийшов до висновку, що законодавством не передбачено такого способу захисту як визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.

Тож, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 господарського процесуального кодексу України, при відмові у задоволенні позову, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

            Суддя

                                                                         Трофименко Т.Ю.

                                                      Повний текст рішення складений: 23.09.2011 р.