Рішення

від 19.06.2008 по справі 36/332

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/332

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  36/332

19.06.08

За позовом            Закритого акціонерного товариства «Компанія Росток»

До                     Приватного підприємства «Схід-Інвест»

Про                       стягнення 2 264,51 грн.

Суддя   Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача              не з'явився

Від відповідача          не з'явився

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Компанія Росток»про стягнення з Приватного підприємства «Схід-Інвест»2 264,51 грн., із яких: 1 850,29 грн. –основний борг, 210,94 грн. –інфляційна складова боргу, 31,15 грн. –3% річних,  172,13 грн. –пеня за прострочку платежу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору № 104 від 26.06.2007р., не сплатив позивачу оренду плату, компенсацію витрат на утримання орендованих приміщень, компенсацію податку на землю,  амортизацію будівель  за липень 2007 року, у зв'язку  з чим виникла заборгованість в сумі 1 850 грн. 29 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2008р. розгляд справи призначено на 09.06.2008р.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 19.06.2008р.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 19.06.2008р., не з'явилися, відповідач письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 16.05.2008р. та від 09.06.2008р., не виконав.

Відповідач та позивач належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, в договорі оренди приміщень № 104 від 26.06.2007р., витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/650 від 11.02.2008р., доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників позивача та відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, доказів належного виконання умов договору оренди в частині сплати орендної плати від відповідача не надходило.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Компанія Росток»(далі позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «Схід-Інвест»(далі відповідач, орендар) був укладений договір оренди приміщень № 104.

Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язався передати відповідачу в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Київ, бульвар Лепсе, 4, загальною площею 23,0 кв.м.

На виконання умов даного договору позивач передав відповідачу обумовлене договором нежиле приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 02.07.2007р., підписаним представниками сторін.

Строк дії даного договору сторони визначили з 02.07.2006р. і до 30.06.2008р. (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору орендодавець зобов'язаний сплачувати орендну плату із розрахунку 65,00 грн. за 1 кв.м. на місяць (без урахування ПДВ), і крім того ПДВ у встановленому законом розмірі.

Також пунктом 7.1 договору передбачено, що крім орендної плати орендар щомісяця сплачує:

-          компенсацію податку на землю;

-          компенсацію амортизаційних відрахувань на передані в оренду приміщення й устаткування;

-          компенсацію витрат орендодавця на страхування приміщення, наданого в оренду по договору;

-          компенсацію по податку на майно.

Згідно з п. 7.4 договору орендар сплачує витрати на обслуговування орендованих приміщень у сумі 3,00 грн. за 1 кв.м. на місяць (без урахування ПДВ), і крім того ПДВ у встановленому законом розмірі.

Відповідно до п. 7.7 договору оплата за договором оренди приміщень провадиться обов'язково щомісяця. Орендар робить передоплату за енергоресурси, по орендній платі, платі за землю, амортизаційним відрахуванням, податку на майно, витратам на обслуговування орендованих приміщень та інших, передбачених договором платежів, до 25 числа попереднього місяця з перерахунком по фактичним даним при наступному платежі.

Сторони обумовили (п. 9.9 договору), що договір може бути розірваний, зокрема, за рішенням однієї з сторін з передачею за актом приміщень і устаткування в справному стані, а також з відшкодуванням вартості не проведеного поточного ремонту.  

31 липня 2007 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою прийняли обопільну згоду про дострокове розірвання договору оренди № 104 від 26.06.2007р.

За актом здачі-прийому від 31.07.2007р., підписаним представниками сторін, відповідач повернув орендоване приміщення позивачу.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди в частині сплати орендної плати за липень 2007 року не виконав, виставлений йому відповідачем рахунок-фактуру № Р-00002248 від 26.06.2007р. не оплатив, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 1 736,12 грн.

Оцінюючи подані позивачем  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу  зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором оренди в частині сплати орендної плати за липень 2007 року виконав неналежним чином, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі  в розмірі 1 736,12 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору оренди № 104 від 26.06.2007р. суду не надав.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації витрат на утримання орендованих приміщень, компенсації податку на землю,  амортизацію будівель  за липень 2007 року, то в цій частині позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При укладанні договору сторони домовились (пункт 7.1 договору), що крім орендної плати орендар щомісяця сплачує компенсацію податку на землю, компенсацію амортизаційних відрахувань на передані в оренду приміщення й устаткування, компенсацію витрат орендодавця на страхування приміщення, наданого в оренду по договору.

Позивачем на надано суду доказів сплати ним самим витрат на утримання орендованих приміщень, компенсації податку на землю,  амортизацію будівель за липень 2007 року, хоча такі докази були витребувані ухвалою суду від 09.06.2008р. Оскільки поняття компенсації передбачає відшкодування вже зроблених витрат, а позивачем доказів сплати зазначених витрат суду не надано, то у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача компенсації витрат на утримання орендованих приміщень, компенсації податку на землю,  амортизацію будівель  за липень 2007 року, а також стягнення нарахованих позивачем на зазначені витрати пені, витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, 3% річних.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

В пункті 8.2 договору передбачено, що за порушення термінів платежів за енергоресурси, інших платежів по договору орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу по сплаті орендної плати, з нього, на підставі п. 8.2 договору, підлягає стягненню пеня в сумі 161,52 грн., відповідно до розрахунку, зробленого з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно приписів ст. 625  Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора   зобов'язаний  сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи норми ст. 625 ЦК України, Господарський суд міста Києва приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 29,24 грн. та витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, в сумі 197,90 грн.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 1 736,12 грн., пені в сумі 161,52 грн., 3% річних в сумі 29,24 грн., витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, в сумі 197,90 грн.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Схід-Інвест»(01103, м. Київ, Залізничне шосе, 1, код ЄДРПОУ 32492644) на користь Закритого акціонерного товариства «Компанія Росток» (03067, м. Київ, вул. Івана Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 00227560) 1 736 (одну тисячу сімсот тридцять шість) грн. 12 коп. основного боргу, 161 (сто шістдесят одну) грн. 52 коп. пені, 29 (двадцять дев'ять) грн. 24 коп. 3% річних, 197 (сто дев'яносто сім) грн. 90 коп. витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                        Трофименко Т.Ю.