Рішення

від 09.09.2011 по справі 51/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/258

09.09.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛМ"

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар"     

про стягнення заборгованості в сумі 2 767,24 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

від позивача: Цюра В.В.  

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЛМ" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар" про стягнення основної заборгованості за договором б/н від 05.02.2007 р. та договором № 77 від 27.04.2007 р. в розмірі 2 767,24 грн. Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за проданий товар відповідно до умов вищезазначених договорів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник позивача подав додаткові пояснення, у яких зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЛМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенар" було укладено договір б/н від 05.02.2007 р. та договір № 77 від 27.04.2007 р.  На виконання зобов'язань, передбачених договорами від 05.02.2007 р. та від 27.04.2007 р. позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 22 424,89 грн. Однак, відповідач здійснив оплату товару частково, на загальну суму 19 657,65 грн. у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар"  перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЛМ"  виникла заборгованість у розмірі 2 767,24 грн.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою у судове засідання  представників сторін та невиконанням ними вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. строк вирішення спору в даній справі продовжено на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 09.09.2011 р. представник позивача підтримав заявлені ним вимоги.

        Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не

повідомив.

          Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв; заявлені позовні вимоги не заперечив.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 08.07.2011 р. судом направлено на зазначену у позовній заяві адресу відповідача: 04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 12, що підтверджується відміткою відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні вказаної ухвали.

Однак, конверти, що направлялися судом, на зазначену в позовній заяві поштову адресу відповідача, були повернуті до Господарського суду міста Києва з приміткою пошти "за зазначеною адресою не значиться".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2011 р. позивача зобов'язано надати суду довідки (витяг, виписки) від органу статистики або державного реєстратора про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на серпень 2011 року.

Частиною 2  ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та  фізичних осіб-підприємців станом на 10.08.2011 р. вбачається наступне місцезнаходження  відповідача: 04071, м. Київ, вул. Нижній вал, буд. 35.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р., від 10.08.2011 р. та від 31.08.2011 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичну адресу відповідача, що підтверджується відмітками відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні вказаних ухвал.

Конверти, що направлялися судом, на зазначену в позовній заяві та у витязі Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичну адресу відповідача, були повернуті до Господарського суду міста Києва з приміткою пошти "не розшукано".

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

          При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходили.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 09.09.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

05.02.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЛМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенар" укладено договір б/н, за умовами якого позивач зобов'язався продавати  товар, а відповідач зобов'язався купувати товар відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

27.04.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЛМ"  та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенар" укладено договір № 77, за умовами якого позивач зобов'язався продавати  товар, а відповідач зобов'язався купувати товар відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

           Пунктом 2.1.1. договорів від 05.02.2007 р. та  від 27.04.2007 р.  обумовлено, що позивач зобов'язується надати можливість отримати товар відповідачу, у відповідності до замовлення, протягом 48 годин.

Відповідно до п. 2.1.3. договорів від 05.02.2007 р. та  від 27.04.2007 р. позивач зобов'язується надати відповідачу необхідну документацію: рахунок-фактуру, товарну накладну, податкову накладну, сертифікати якості.

Згідно з 2.2.4.  договорів від 05.02.2007 р. та  від 27.04.2007 р. відповідач зобов'язується сплатити за товар за наступною формулою: оплата 21 день.

Пунктом 7.1. договорів від 05.02.2007 р. та  від 27.04.2007 р. сторони погодили, що діючий договір складений в двох екземплярах і вступає в силу з моменту його підписання.

Відповідно до п. 7.2. договору від 05.02.2007 р. договір діє до 31.12.2008 р.

Відповідно до п. 7.2. договору № 77 від 27.04.2007 р. договір діє до 31.12.2007 р.

Судом встановлено, що позивачем на виконання зобов'язання, передбачених договорами від 05.02.2007 р. та від 27.04.2007 р.  у період з листопада 2007 р. до жовтня 2008 р. була здійснена поставка товару відповідачу на загальну суму 22 424,89 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, підписаними уповноваженими особами сторін  та скріпленими печатками підприємств (копії - у матеріалах справи).

Однак відповідач свої зобов'язання за договорами від 05.02.2007 р. та від 27.04.2007 р. виконав частково, перерахувавши на банківський рахунок  позивача грошові кошти на загальну суму 19 657,65 грн., що підтверджується довідкою банку № 46 від 19.07.2011 р.

Таким чином, поставка товару відповідачу здійснена позивачем у період дії договорів від 05.02.2007 р. та від 27.04.2007 р.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 55 від 28.12.2010 р. в якій вимагав оплатити заборгованість у розмірі 2 767,24 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 05.02.2007 р. та договір від 27.04.2007 р. є договорами купівлі-продажу.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар"   утворилась заборгованість в розмірі 2 767,24 грн.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договорами від 05.02.2007 р. та від 27.04.2007 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договорам за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 2 767,24 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договорами  від 05.02.2007 р. та від 27.04.2007 р.  не здійснив.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно договору від 05.02.2007 р. та договору від 27.04.2007 р. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2 767,24 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 767,24 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар"  (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 35,  ідентифікаційний код –22939108) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛМ" (65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 28,  ідентифікаційний код –33313347) 2 767,24 (дві тисячі сімсот шістдесят сім грн. 24 коп.) грн. –заборгованості, 102,00 (сто дві грн. 00 коп.) грн. –державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) –витрат інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

        3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                                 Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 27.09.2011 р.