48/312
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 48/312
19.09.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Веста"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"
простягнення 479 975,81 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:Тромса Є.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста" (надалі –ТОВ "Веста") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (надалі –ТОВ "Євро Лізинг") про стягнення 479 975,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок розірвання договору фінансового лізингу №413 від 09.08.2007 р. позивачем повернуто відповідачу предмет лізингу, у зв'язку з чим позивач вимагає повернення сплаченої відповідачу вартості транспортного засобу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.08.2011 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. розгляд справи відкладено до 05.09.2011 р. у зв'язку із заявленим відповідачем клопотанням та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.
В судовому засіданні 05.09.2011 р. оголошено перерву до 19.09.2011 р.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази не подав, на адресу суду направив телеграму, в якій повідомив про неможливість бути присутнім в судовому засіданні 19.09.2011 р. та заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
Судом у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки, по-перше, позивачем не надано доказів на підтвердження викладених у телеграмі обставин, а, по-друге, положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють права позивача направити в судове засідання уповноваженого представника.
В судове засідання представник відповідача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи, проти задоволення позовних вимог заперечував.
Оскільки про час та місце судового засідання позивач був належним чином повідомлений, а його пояснення були заслухані судом в попередніх судових засіданнях, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
09.08.2007 р. між ТОВ "Веста" (лізингоодержувач) та ТОВ "Євро Лізинг" (лізингодавець) укладено договір фінансового лізингу №413 (надалі –"Договір").
Відповідно до п. 2.1 Договору лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на ТЗ.
Згідно з п. 4.5 Договору після надання ТЗ лізингоодержувачеві на дату надання сторони підписують акт приймання-передачі ТЗ.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (додаток 3 до Договору).
Відповідно до п. 5.2 Договору лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ; комісію лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору.
Згідно з п. 8.4.1 Договору лізингодавець може припинити дію Договору (стосовно одного, декількох або всіх задіяних ТЗ) і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, передбачених цим договором та додатками до нього, на строк понад 30 днів.
Пунктом 12.4 Договору передбачено умови переходу права власності на ТЗ: право власності на предмет фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів на дату переходу права власності на ТЗ та залишкової вартості згідно з цим Договором, але не раніше 12 місяців від дати надання ТЗ.
Згідно з п. 13.2 Договору у випадку дострокового припинення дії цього договору лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення повідомлення лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим договором та додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання Договору та сплатити на вимогу лізингодавця неустойку.
Відповідно до п. 13.4 Договору в разі дострокового припинення дії договору лізингоодержувач повертає ТЗ в місці передачі разом з обладнанням та іншими елементами, які були надані лізингоодержувачеві.
На виконання умов Договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування визначений Договором предмет лізингу, що підтверджується видатковими накладними № РА-1000455 від 01.10.2007 р. на суму 653 790,46 грн. та №РА-1000620 від
05.12.2007 р. на суму 289 406,10 грн.
28.10.2010 р. на підставі п.п. 8.4.1 та 13.4 Договору сторонами підписано акт про вилучення транспортного засобу від 28.10.2010 р. та акт приймання-передачі ТЗ, відповідно до яких позивачем передано (повернуто) транспортний засіб відповідачу.
Спір у справі виник у зв'язку із неповерненням позивачу сплаченої вартості предмету лізингу
Вказаний договір є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".
Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Передача відповідачем предмету лізингу підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Пунктом 8.4.1 Договору сторони погодили, що лізингодавець може припинити дію Договору (стосовно одного, декількох або всіх задіяних ТЗ) і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, передбачених цим договором та додатками до нього, на строк понад 30 днів.
28.10.2010 р. на підставі п.п. 8.4.1 та 13.4 Договору сторонами підписано акт про вилучення транспортного засобу від 28.10.2010 р. та акт приймання-передачі ТЗ, відповідно до яких позивачем передано (повернуто) транспортний засіб відповідачу.
Як вбачається зі змісту пункту 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Відповідно до п. 13.4 Договору в разі дострокового припинення дії договору лізингоодержувач повертає ТЗ в місці передачі разом з обладнанням та іншими елементами, які були надані лізингоодержувачеві.
Таким чином, Договір припинено 28.10.2010 р., а транспортний засіб, що був предметом Договору, повернуто відповідачу.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача відшкодування вартості транспортного засобу у розмірі 479 975,81 грн. у зв'язку із розірванням Договору та поверненням предмету лізингу відповідачу.
Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд відзначає, що норми чинного законодавства не передбачають права лізингоодержувача вимагати повернення лізингових платежів, сплачених лізингодавцю, у разі розірвання договору фінансового лізингу (з підстав невиконання лізингоодержувачем своїх обов'язків), проте сторони не позбавлені можливості передбачити відповідні умови в Договорі.
В той же час, Договір також не містить узгоджених сторонами положень, які б надавали лізингоодержувачу право вимагати повернення лізингових платежів у разі розірвання Договору у зв'язку із порушенням його умов лізингоодержувачем.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Підстави для застосування положень ст.ст. 620, 665 Цивільного кодексу України до даного спору відсутні, оскільки наведені норми передбачають обов'язок повернення коштів продавцем як наслідок невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов'язань, в той час як в даному випадку відповідач не порушив своїх зобов'язань, а тому відсутні підстави для застосування до нього негативних наслідків.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не наведено підстав з якими положення чинного законодавства або Договору передбачають право лізингоодержувача вимагати повернення лізингових платежів, сплачених лізингодавцю, у разі розірвання договору фінансового лізингу у зв'язку із порушенням лізингоодержувачем його умов, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Дата підписання повного тексту рішення –26.09.2011 р.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 19.09.2011 |
Оприлюднено | 10.10.2011 |
Номер документу | 18475147 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Бойко Р.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні