Постанова

від 11.08.2011 по справі 1/256

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.08.2011 р.           справа №1/256

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

  Запорощенко М.Д.

  Богатиря К.В., Донця О.Є.

За участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача:

від третьої особи:

ОСОБА_1., за довіреністю

ОСОБА_2, за довіреністю

не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус Вівенді" м.Кремінна

на рішення господарського суду

Луганської  області

від

24.05.2011 року

у справі

№ 1/256 ( суддя Зюбанова Н.М.)

за позовом

Національного банку України м.Київ в особі  Управління Національного банку України в Харківській області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус Вівенді" м.Кремінна

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на  стороні відповідача

Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" м.Харків

Про

Звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 53628082,84грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням  господарського суду Луганської області  від 24.05.2011р.  у справі № 1/256 позов задоволений повністю.  Звернуто стягнення на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю  "Модус Вівенді", м. Кремінна Луганської області,  пл. Красна, б. 4, ідент. код 24201915, а саме: –будівлю гуртожитку, літ. А-5, площею 3491,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Кремінна Луганської області, пл. Красна, буд. 4, згідно договору іпотеки від 05.01.2010 у рахунок сплати 50000000 грн. 00 коп. боргу по кредиту, 3569972 грн. 01 коп. прострочених відсотків за користування кредитом та 58110 грн. 84 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків на користь Національного банку України в особі  Управління НБУ в Харківській області,  м. Харків, пл. Театральна, б. 1, ідент. код 09351445. Встановлено спосіб  реалізації предмета іпотеки через проведення прилюдних торгів з укладанням договору купівлі-продажу.

Рішення суду першої інстанції мотивується тим, що право позивача на звернення стягнення на майно відповідача ґрунтується на нормах цивільного права та Закону України "Про Іпотеку". Судом встановлено , що позичальником зобов'язання перед банком за кредитним договором не виконані належним чином , що підтверджено матеріалами справи.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус Вівенді" с.Кремінна, не погоджуючись з рішенням господарського суду  звернувся  до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою  про скасування  вищевказаного рішення . Вважає , що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що предметом іпотеки є 5-и поверховий  гуртожиток, загальною площею –3491,2 кв.м., житловою площею –2818,3кв.м., розташований за адресою: Луганська обл., м.Кремінна, пл.. Красна, 4. Станом на поточну дату майже вся житлова площа  гуртожитку з 2-го по 5-й поверх заселена  мешканцями, які  зареєстровані в цих житлових приміщеннях. Серед зареєстрованих в гуртожитку мешканців є неповнолітні діти. Таким чином , скаржник вважає , що вирішення спору у справі № 1/256 безпосередньо стосується прав та обов’язків зареєстрованих  в гуртожитку мешканців. Крім того , посилається на те , що при розгляді даної справи судом першої інстанції  не було досліджено обставини щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки . Також , заявник вважає , що відхилення судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 1/256 не мало належних процесуально-правових підстав, а спричинена цим неможливість  участі представника відповідача у судовому розгляді справи № 1/256 призвели до унеможливлення встановлення фактичних обставин , що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач , Національний банк України м.Київ в особі  Управління Національного банку України в Харківській області , у відзиві № 17-010/5228 від 25.06.11р. на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує , вважає їх необґрунтованими , а рішення суду першої інстанції законним. При цьому , зауважує на тому , що позовна заява не містить  вимоги та не має на меті виселення мешканців з будівлі гуртожитку або зміни в процесі реалізації нерухомого майна , що є предметом іпотеки, його цільового призначення , а отже , вважає, що рішення суду першої інстанції безпосередньо не впливає  на права та обов’язки зареєстрованих мешканців гуртожитку.  Щодо посилань скаржника на не визначення судом початкової ціни об’єкту нерухомості , позивач зазначив , що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами , що діють на день визначення вартості майна.

10.08.11р. Відповідачем заявлено клопотання № 107 від 09.08.11р. про призначення експертизи у справі № 1/256 з метою визначення вартості предмету іпотеки.

Дане клопотання судовою колегією відхилено як необґрунтоване .

Третя особа, Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" м.Харків, відзиву на апеляційну скаргу  не надало . представник третьої особи в нинішнє судове засідання не з'явився. Поважних причин нез’явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином.  

Зважаючи на нез’явлення в судове засідання представника третьої особи  , достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, що були присутні в судовому засіданні,  судова колегія встановила наступне.

06.11.08р. між Національним банком України  в особі Управління НБУ в Харківській області  та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком /третьою особою/ було укладено кредитний договір № 15 за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 50000000 грн. 00 коп. зі строком погашення до 26.08.09р. на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором (п. 2.3.1 кредитного договору).

05.01.10р. між Національним банком України  в особі Управління НБУ в Харківській області  та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору № 15 від 06.11.08, за умовами п. 1.1 якого кредитор здійснив пролонгацію строку дії договору та повернення кредиту до 26.08.10, виклавши п. 2.3.1 у новій редакції.

05.01.10р. між Національним банком України  в особі Управління НБУ в Харківській області (позивачем), Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (третьою особою) та майновим поручителем ТОВ "Модус Вівенді" (відповідачем), був укладений договір іпотеки ,  зареєстрований у встановленому порядку у реєстрі за № 3, за яким предметом іпотеки згідно п. 1.1  є будівля гуртожитку, літ. А-5, площею 3491,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Кремінна Луганської області, пл. Красна, буд. 4, та належить ТОВ "Модус Вівенді" на праві власності.

За умовами п. 1.2 кредитного договору № 15 у редакції додаткового договору № 2 від 25.06.10 Національним банком України  в особі Управління в Харківській області  та Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" визначено, що з метою забезпечення виконання зобов‘язань за кредитним договором № 15 від 06.11.08 в заставу кредитору надається, зокрема  нерухоме майно майнового поручителя ТОВ "Модус Вівенді" загальною оціночною вартістю 18000000 грн. 00 коп.

У зв’язку з невиконанням позивальником взятих на себе за договором № 15 та додатковими угодами до нього зобов’язань , у Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" м.Харків перед Національним банком України  в особі Управління НБУ в Харківській області  та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком  виникла заборгованість яка  становить 53628082 грн. 74 коп., в тому числі: залишок по кредиту –50000000 грн. 00 коп., прострочені відсотки за користування кредитом –3569972 грн. 01 коп., пеня за несвоєчасне повернення процентів  –58110 грн. 84 коп.

05.08.10р. Управління НБУ в Харківській області  звернулося до ліквідатора Публічного акціонерного товариства "ЗЕМБАНК" з вимогою про виконання умов кредитного договору № 15 від 06.11.08р.(т. 1 а.с. 21).

09.08.10р. Управління НБУ в Харківській області  звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус Вівенді" с.Кремінна з Повідомленням № 05-192/7613 від 05.08.10р. ( т. 1 а.с. 19)  про порушення умов кредитного договору та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі  незадоволення вимог Банку . Повідомлення було  отримано  уповноваженим ТОВ "Модус Вівенді" 09.08.10р. (т. 1 а.с. 20).

Позивач, Національний банк України  в особі Управління НБУ в Харківській області , звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус Вівенді" с.Кремінна , за участю третьої особи , Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" м.Харків про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням  господарського суду Луганської області  від 24.05.2011р.  у справі № 1/256 позов задоволений повністю.  Звернуто стягнення на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю  "Модус Вівенді", м. Кремінна Луганської області,  пл. Красна, б. 4, ідент. код 24201915, а саме: –будівлю гуртожитку, літ. А-5, площею 3491,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Кремінна Луганської області, пл. Красна, буд. 4, згідно договору іпотеки від 05.01.2010 у рахунок сплати 50000000 грн. 00 коп. боргу по кредиту, 3569972 грн. 01 коп. прострочених відсотків за користування кредитом та 58110 грн. 84 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків на користь Національного банку України в особі  Управління НБУ в Харківській області,  м. Харків, пл. Театральна, б. 1, ідент. код 09351445. Встановлено спосіб  реалізації предмета іпотеки через проведення прилюдних торгів з укладанням договору купівлі-продажу.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в засіданні суду , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч.1 ст.11 ЦК України), тобто  між сторонами склалися цивільні правовідносини, врегульовані положеннями  Цивільного кодексу України.

Підставою позову позивачем визначено невиконання  третьою особою , Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" м.Харків, взятих за  кредитним договором № 15  від 06.11.2008року ( з урахуванням умов додаткових угод) своїх зобов’язань та , як слід, виникнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою між позивачем та третьою особою  було укладено кредитний договір, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.  

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу  України  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зазначена правова норма кореспондується із ч.ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України , відповідно до яких господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З пояснень та матеріалів справи вбачається , що  сторони досягли усіх істотних умов передбачених законом для даного виду кредитного договору: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії , спірний  Договір є підписаним всіма сторонами, завірений печатками та містить всі необхідні для даного виду правочинів істотні умови, тому є укладеним.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору .  

Згідно ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень ч.3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок .

За приписами ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України відповідно до кредитного договору на позичальника покладається обов’язок повернути отриманий від фінансової установи кредит та сплатити за нього проценти.

Як це вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного провадження, Позивач свої зобов’язання за Договором кредиту виконав у повному обсягу. Надання кредиту підтверджується відповідними документами, що наявні в   матеріалах справи.

Факт отримання кредитних коштів  третьою особою  не заперечується.  

Матеріалами справи також підтверджено , що заборгованість за кредитним договором № 15 від 06.11.10р. склала 53628082 грн. 74 коп., в тому числі: залишок по кредиту –50000000 грн. 00 коп., прострочені відсотки за користування кредитом –3569972 грн. 01 коп., пеня за несвоєчасне повернення процентів  –58110 грн. 84 коп.

Тобто , як це вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження  третя особа , Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" м.Харків,  не виконало взяті на себе зобов’язання за Кредитним Договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, у тому числі –заставою, видом якої за ст.575 Цивільного кодексу України є іпотека.

За приписами ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є зокрема договір.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як про це вже було позначено вище , відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, у тому числі –заставою, видом якої за ст.575 Цивільного кодексу України є іпотека.

За приписами ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є зокрема договір.

Як вбачається з матеріалів справи , та про це вже було позначено вище 05.01.10р., якості забезпечення зобов’язань за кредитним договором № 15 від 06.11.08р.,  між Національним банком України  в особі Управління НБУ в Харківській області (позивачем), Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (третьою особою) та майновим поручителем ТОВ "Модус Вівенді" (відповідачем), був укладений договір іпотеки ,  зареєстрований у встановленому порядку у реєстрі за № 3, за яким предметом іпотеки згідно п. 1.1  є будівля гуртожитку, літ. А-5, площею 3491,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Кремінна Луганської області, пл. Красна, буд. 4, та належить ТОВ "Модус Вівенді" на праві власності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.11 по справі    № 34/503 та господарським судом м. Києва у рішенні від 08.12.10 при розгляді даної справи встановлено, що  05.01.10 між сторонами у справі  укладено договір іпотеки, який є підставою позову у справі № 1/256. Постановою касаційної інстанції від 29.03.11 вказані судові рішення по справі № 34/503 залишені без змін.

Таким чином , судова колегія вважає правомірним в даному випадку застосування судом першої інстанції приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень  ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Аналогічні положення встановлені щодо іпотеки як виду застави нерухомого майна і в абз.3 ст. 1 Закону України „Про іпотеку”, приписи якого підлягають переважному застосуванню у розглядуваній справі як спеціальні з огляду на предмет застави, визначений у іпотечному договору від 05.01.10р. зареєстрованого у встановленому порядку у реєстрі за № 3.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку ” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За приписами  ч. 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку ” звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, у тому числі –на підставі рішення суду .

Відповідно до положень ст. 20 Закону України „Про заставу ” заставодержатель набуває звернення на предмет застави в разі якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель  набуває  право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави   заставодержатель  має  право задовольнити в повному обсязі свою вимогу,  що визначена на момент фактичного задоволення,  включаючи  сплату  процентів,  неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених  у зв'язку  із  пред'явленням  вимоги,  якщо  інше  не встановлено договором ( ст. 589 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на  предмет  застави  здійснюється  за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель  набуває  право звернення  стягнення  на предмет застави в разі,  коли  зобов'язання  не  буде  виконано  у встановлений  строк  (термін),  якщо інше не встановлено договором або законом. У  разі   часткового  виконання  боржником  зобов'язання, забезпеченого  заставою,  право  звернення  на   предмет   застави зберігається в первісному обсязі. Якщо  предметом  застави  є  дві або більше речей (два або більше прав),  стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель  зверне  стягнення  на  одну річ (одне право),  але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі,  він зберігає  право  застави  на  інші  речі (права),  які є предметом застави.

Відповідно до ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ” звернення стягнення на  предмет  забезпечувального  обтяження здійснюється  на  підставі  рішення суду в порядку,  встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів  звернення  стягнення   на предмет  забезпечувального  обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який  ініціює  звернення  стягнення   на   предмет забезпечувального  обтяження,  зобов'язаний  до  початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному  реєстрі  відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.  

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один  із  таких позасудових    способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з  іншою особою-покупцем або на публічних торгах ( ст. 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” ).

За приписами ст. 41 Закону України "Про іпотек" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження”, з дотриманням вимог цього Закону.

Боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними (ст. 42 Закону України "Про іпотеку").

Оскільки ні відповідачем , ні третьою особою  не надано доказів належного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором № 15  від 06.11.2008року ( з урахуванням умов додаткових угод) , Банк ( Позивач)  набув право звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором.

З такого,  вірним є висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо посилань скаржника на те , що вирішення спору у справі № 1/256 безпосередньо стосується прав та обов’язків зареєстрованих  в гуртожитку мешканців, судова колегія вважає їх необґрунтованими , оскільки означені скаржником мешканці гуртожитку не є сторонами ні за кредитним договором , ні за договором іпотеки, а тому  виконання та наслідки невиконання означених договорів , ніяким чином не стосується їх прав та законних інтересів. Крім того , як про це вірно позначено Позивачем у запереченнях на апеляційну скаргу -  позовна заява не містить  вимоги та не має на меті виселення мешканців з будівлі гуртожитку або зміни в процесі реалізації нерухомого майна , що є предметом іпотеки, його цільового призначення.

Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права , що виражені у  відхиленні судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 1/256, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Вивчивши матеріали справи , судова колегія не встановила  порушень судом першої інстанції норм процесуального права  які б , в розумінні приписів ст. 104 Господарського процесуального кодексу України , можуть бути визнані підставою скасування судового рішення.

З урахуванням вищенаведеного , судова колегія вважає посилання та доводи скаржника необґрунтованими та не доведеними належним чином.

На підставі викладеного, судова  колегія дійшла висновку, що  рішення господарського суду  відповідає  чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга не можуть бути  підставами для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус Вівенді" с.Кремінна на рішення господарського суду Луганської  області від 24.05.2011 року у справі № 1/256 –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської  області від 24.05.2011 року у справі № 1/256   –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 10.08.11р.

Головуючий суддя                                                                             М.Д.Запорощенко

Судді                                                                                                    К.В. Богатир

                                                                                                               О.Є. Донець