Рішення

від 28.09.2011 по справі 13/297

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/297

28.09.11

За позовом  Приватного підприємства "Анастасія Т"

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000"    

про стягнення заборгованості,  

                                                                                                           Суддя  Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача      ОСОБА_1. дов б/н від 01.09.11

від відповідача  не з’явився

В судовому засіданні 28.09.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України  оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Анастасія Т" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" про стягнення заборгованості в розмірі 12 375,84 грн.

Позов мотивований наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача перед позивачем у зв’язку з неповною сплатою відповідачем поставленого позивачем товару за Договором поставки № б/н від  01.01.206 року.

21.07.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 13/297.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

01.01.2006 року між Приватним підприємством "Анастасія Т" (надалі –позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (надалі –відповідач, покупець) було укладено договір поставки № б/н від 01.01.2006 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити товар, а покупець прийняти його та оплатити вартість товару на протязі 14 календарних днів з дати отримання товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що свідчить момент передачі товару.

На виконання умов Договору, за замовленнями відповідача позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 14 237,45 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковими накладними № А-31049 від 15.04.2010 року, № А-31050 від 15.05.2010 року, № А-31539 від 07.05.2010 року, № А-31540 від 07.05.2010 року, № А-32935 від 12.07.2010 року, № А-32936 від 12.07.2010 року (належним чином засвідчені копії видаткових накладних долучені до матеріалів справи).

Проте, відповідач свої зобов’язання щодо оплати поставленого позивачем товару виконав не в повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 417,28 грн.

Крім того відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 2 090,11 грн. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних на повернення долучені до матеріалів справи).  

Таким чином у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 11 730,66 грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення  з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи викладене та зважаючи на те, що факт поставки позивачем продукції  відповідачу документально підтверджено, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлену, але частково неоплачену відповідачем продукцію в розмірі 11 730,66 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем передбачених Договором зобов’язань,  позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 322,59 грн. 3 % річних та 1 339,98 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат по періодах з застосуванням індексів інфляції у 2010-2011 році за даними Державного комітету статистики України та 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 1 339,98 грн. інфляційних втрат та 322,59 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 11 730,66 грн.  суми основного боргу, 1 339,98 грн. інфляційних втрат та 322,59 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (02160, м. Київ, пр.. Возз’єднання, 1, код ЄДРПОУ 31168778) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Приватного підприємства "Анастасія Т" (03151, м. Київ, вул.. Волинська, 60, кім. 252, код ЄДРПОУ 30404955) 11 730 (одинадцять тисяч сімсот тридцять),66 грн. суми основного боргу, 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев’ять),98 грн. інфляційних втрат, 322 (триста двадцять дві),59 грн. 3 % річних, 123 (сто двадцять три),76 грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                              І.Д. Курдельчук

дата складення 29.09.2011