Постанова

від 15.09.2011 по справі 38/97

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2011                                                                                           № 38/97

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:            Авдеєва  П.В.

          Куксова В.В.

за участю представників:

від  позивача:  ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю, Гулько Р.Д.- голова правління;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2»

на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2011 року

у справі   № 38/97 (суддя: Власов Ю.Л.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2»

про стягнення  166 309,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

              У березні 2011 року Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2» про стягнення 166 309,00 грн., з яких 154 902,51 грн. – боргу за спожиту теплову енергію, 4 755,53 грн. – інфляційних, 1 879,18 грн. – 3% річних, 4 771,78 грн. – пені в розмірі.

     В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 034-0071 від 01.10.1999р. відповідач за надані послуги розрахувався частково, у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість.

          Позивач до суду першої інстанції подав заяву від 11.05.2011р. про зміну найменування позивача Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи А01 № 769840 від 13.04.2011р., довідкою ЄДРПОУ АБ № 150424  від 14.04.2011р. та новою редакцією статуту товариства (а.с.187-193).

        Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2011р. позов задоволено частково, а саме стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 72 759 (сімдесят дві тисячі сімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 76  коп., 3% річних в сумі 1 879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев’ять) грн. 18 коп., пеню в сумі 4 771 (чотири тисячі сімсот сімдесят одна) грн. 78 коп.,  державне мито в сумі 794 (сімсот дев’яносто чотири) грн. 10 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 113 (сто тринадцять) грн. 28 коп. В іншій частині у позові відмовлено.

            Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Житлово-будівельний кооператив «Політехнік-2» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, які мають суттєве значення для справи, та прийняти нове, в якому визнати суму заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 32 663,57 грн.

          В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем при визначенні вартості теплової енергії у січні 2011 року неправомірно були застосовані тарифи.

        Крім того, апелянт посилається на те, що договором № 034-0071 від 01.10.1999р. на постачання теплової енергії у гарячій воді ніяких штрафних санкцій, крім пені, не передбачено.

      Також, апелянт стверджує, що в нього відсутні відомості про кількість тепла спожитого будинком для потреб гарячого водопостачання.

        Відповідачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011р.– без змін.

В судовому засідання суду апеляційної інстанції 15.09.2011р. відповідачем подано клопотання, в якому він просить суд змінити резолютивну частину апеляційної скарги, а саме: просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011р. та постановити нове рішення про відмову в позові, у зв’язку з обставинами викладеними в основній частині апеляційної скарги та у зв’язку з погашенням як заборгованості так і своєчасною сплатою поточних рахунків.

Проте, доказів оплати до суду апеляційної інстанції відповідач не надав.

      Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

       Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.1999р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») та Житлово-будівельним кооперативом «Політехнік-2» був укладений договір №034-0071 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

         Відповідно до п.2.2.1. договору позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та  вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.  

      Пунктом 2.3.1. договору  встановлено, що відповідач зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

          У п.2 додатку №4 до договору сторони передбачили, що відповідач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на  початок розрахункового періоду.

      Як зазначено у п. 3. додатку №4 до договору, сплату за вказаними в п. 2 додатку документами, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

          Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору у період з 01.09.2009р. по 01.02.2011р. позивач надавав, а відповідач приймав та оплачував теплову енергію, проте робив це не повністю та несвоєчасно, що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії (а.с. 45-55) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію.

         Встановлено, що 08.02.2011р. та 23.02.2011р. відповідач частково здійснив оплату за надану теплову енергію в сумі 86 898,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 10 та № 16 відповідно (а.с. 87-88).

          Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію складає 68 004,23 грн.

    За приписами ст.526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Положення даної статті кореспондується з положенням ст. 193 ГК України.

         Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          В силу ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

         Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію, а саме в сумі 68 004,23 грн., у зв’язку з частковою сплатою.

       Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивачем при визначенні вартості теплової енергії у січні 2011 року неправомірно були застосовані тарифи, з огляду на наступне.

В силу ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" (із змінами і доповненнями,- внесеними Законом України від 07.10.2010 № 2592-УІ) до повноважень Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією. А до створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", дія даного Указу не поширюється на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України в частині встановлення цін і тарифів. А отже, дані рішення не підлягають реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Крім цього, підтвердження даної інформації є лист-відповідь Міністерства юстиції України №6348-6-32-11/101 від 14.06.2011р. (а.с. 221).

 Посилання апелянта на те, що в нього відсутні відомості про кількість тепла спожитого будинком для потреб гарячого водопостачання, судова колегія відхиляє як необґрунтовані, оскільки відповідно до додатку 1 до Договору сторонами встановлено обсяги споживання передбачені технічними характеристиками для певного будинку.

Фактично обсяг поставленої продукції відповідачу позивач визначає з отриманих відомостей спожитої теплової енергії. Виходячи з наданих відомостей обліку поданих відповідачем позивач розраховує кількість спожитих Гкал та їх вартість, яку ї зазначає у табуляграмах та платіжних вимогах дорученнях.

          Згідно з ч.ч. 1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

         Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

        Як передбачено ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

       Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

      Пунктом 3.5. додатку №4  до договору сторони передбачили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3 цього додатку), позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

       Таким чином, відповідачу нарахована пеня в сумі 4 771,78  грн., за період прострочення зобов’язання з серпня 2010р. по січень 2011р.

      Враховуючи зазначене вище, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4 771,78  грн., за період прострочення зобов’язання з серпня 2010р. по січень 2011р.

       За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

         За вказаних обставин судова колегія вважає правомірним задоволення місцевим господарським судом вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 72 759,76 грн. та 3% річних в сумі 1 879,18 грн. та відхиляє посилання апелянта на те, що договором № 034-0071 від 01.10.1999р. на постачання теплової енергії у гарячій воді інших штрафних санкцій, крім пені, не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

        Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.    

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

   1.Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2» на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2011 року у справі № 38/97 залишити без задоволення.

  2. Рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2011 року у справі № 38/97 залишити без змін.

        3.  Матеріали справи № 38/97 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Коршун Н.М.

Судді                                                                                          Авдеєв  П.В.

                                                                                          Куксов В.В.