Постанова

від 29.09.2011 по справі 50/338

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "29" вересня 2011 р.                                                                                    

Справа № 50/338  

                        Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Державного агентства резерву України (сучасна назва  Державного комітету України з державного матеріального резерву)

на  ухвалу

Київського апеляційного господарського суду від 11.07.11

у справі

№50/338

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський завод "Оріон"

до

Державного комітету України з державного матеріального резерву

про

стягнення 26 371,98 грн

                  У судовому засіданні 22.09.11 оголошувалась перерва до 29.09.11.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача: ОСОБА_1 – за дов. від 02.06.11.

          Відкритим акціонерним товариством "Тернопільський завод "Оріон" у травні 2010 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву 26 371,98 грн –боргу, який виник у зв‘язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 08.11.06 № 5/60.  

          Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.11, ухваленим суддею Головатюк Л.Д., позовні вимоги задоволено.

          Не погоджуючись з цим рішенням, Державний комітет України з державного матеріального резерву оскаржив його в апеляційному порядку.

          Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Новікова М.М., Мартюк А.І., Зубець Л.П., ухвалою  від 11.07.11, апеляційну скаргу відповідача повернув без розгляду на підставі пункту 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України через ненадання доказів сплати

Доповідач: Добролюбова Т.В.

державного мита. При цьому, апеляційний суд виходив з того, що пункт 40 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" не звільняє Державний комітет України з державного матеріального резерву від сплати державного мита за подання апеляційних скарг.

          Державне агентство  резерву України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу від 11.07.11 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги  скаржник вказує на порушення апеляційним судом пункту 40 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та неврахування того, що у разі звільнення заявника  від сплати державного мита за його зверненням до суду, тим самим його звільнено і від сплати державного мита на будь –якій стадії розгляду справи.                    Від Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський завод "Оріон" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

          Вищий  господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,  перевіривши  правильність застосування апеляційним судом  приписів процесуального законодавства,  відзначає  наступне.                                                            Частиною 2 статті 11113 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розгляд касаційної скарги на ухвалу апеляційного господарського суду  проводиться у порядку, передбаченому для розгляду касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.11 апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на рішення від 18.02.11 у справі повернуто заявникові без розгляду на підставі  пункту 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що до апеляційної скарги не додано доказів, підтверджуючих сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі. Статтею 97 Господарського процесуального кодексу України визначені випадки, коли апеляційна скарга не прийматися апеляційним судом до розгляду. Відповідно до пункту 3 цієї статті апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі. Відповідно до частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується  в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Розмір державного мита та порядок його сплати встановлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Статтею 4 названого Декрету визначені випадки коли окремі органи, здійснюючі надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати державного мита. При цьому, наведена норма окремо визначає осіб, котрі звільняються від сплати мита лише при подачі позову –позивачів і осіб, котрі звільняються від сплати мита як позивачі, так і відповідачі (дивись пункт 15 статті 4 Декрету). Зі змісту апеляційної скарги убачається, що Державний комітет України з державного матеріального резерву як на підставу звільнення його від сплати державного мита посилався на пункт 40 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, за приписами якого від сплати державного мита звільняється Державний комітет України з державного матеріального резерву, установи та організації системи державного резерву –за позовами щодо виконання зобов'язань, котрі випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв". Тобто, цією нормою передбачено звільнення органів системи державного резерву від сплати державного мита у разі їх звернення з позовними заявами. Як убачається з матеріалів справи, заявником апеляційної скарги був Державний комітет України з державного матеріального резерву, котрий є відповідачем у даній справі, тому ухвала апеляційної інстанції відповідає приписам чинного законодавства. За таких обставин не вбачається правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та  керуючись статтями  1115, 1117,  1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України –

           П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Київського  апеляційного господарського суду від 11.07.11 у справі № 50/338  залишити без змін.

          Касаційну скаргу Державного агентства  резерву України залишити без задоволення.

Головуючий                                                                                         Т.Добролюбова

Судді                                                                                                      Т.Гоголь

                          В.Швець