Рішення

від 27.09.2011 по справі 18/2084/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/2084/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        27.09.2011 р.                                                                      Справа № 18/2084/11

за позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю "СТВ-Центр", вул. Шевченка, буд. 121 А, м. Полтава, 36014

до  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Піраміда", вул. Фрунзе, буд. 60а, м. Полтава, 36002

про стягнення 22551,12 грн.

                                             Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: Несміян В.Є., Вергелес Р.А.,

від відповідача:  не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 22551,12 грн., з них: 20166,70 грн. основного боргу за товар, поставлений за договором поставки № 22 від 13.03.2009р. 1321,91 грн. пені, 255,85 грн. - 3% річних, 806,66 грн. - інфляційних.

Відповідач  у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що договір поставки №22 був укладений 13.03.2009р. без визначення строку його дії, отже відповідно до ч.1 ст.267 ГК України строк дії цього договору становить на 1 рік; спірні поставки здійснювалися поза межами дії договору; вимоги в порядку ст.530 ЦК України від позивача не надходило; відповідачем не  видавалась довіреність на отримання товарно-матерільних цінностей.

В судовому засіданні 27.09.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

13 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “СТВ-Центр” (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Піраміда” (відповідачем) укладено договір поставки №22 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору позивач (постачальник) зобов'язався поставити, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар  на умовах договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору плата за партію товару може  здійснюватися  по узгодженню  сторін з платежу на 7 календарних днів від дати поставки.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання Договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 21166, 70 грн. за накладними № 02996 від 08.02.2011 р. на суму 16847,60 грн., № 03381 від 11.02.2011 р. на суму 4319,10 грн., що також підтверджено відповідачем у акті звірки розрахунків від 08.04.2011 року.

06.07.2011р. відповідач сплатив 1000,00 грн. за товар, одержаний по накладній № 03381 від 11.02.2011р., що підтверджується випискою банку з рахунку за 06.07.2011р.

За ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються   відповідні   положення   Цивільного кодексу України  про  договори   купівлі-продажу.  

          Згідно ст.  692  Цивільного кодексу  України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих  документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний  сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до   ст.62  Закону  України  “Про  господарські   товариства”  діяти   від  імені  товариства  з обмеженою відповідальністю без  доручення   має право генеральний директор цього товариства.

Відповідно до п.2 Інструкції про  порядок  реєстрації  виданих,  повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів  України від 16 травня 1996 р.  N 99 та зареєстрованої в Міністерстві  юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318 (далі –Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива,  інструмент,  товари,  основні  засоби  та  інші товарно-матеріальні цінності,   а   також   нематеріальні  активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або   передаються   безплатно   тільки   за   довіреністю одержувачів.

Пунктом 13 Інструкції визначено, що  довіреність,  незалежно від строку її дії,  залишається у постачальника при першому  відпуску  цінностей. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають  довіреність  разом  з  документами   на   відпуск останньої партії   цінностей   працівникам,   на   яких  покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

              При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками  може  здійснюватися  без довіреності, якщо  одержувач  цінностей  за  підписом  керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності,   повідомив   постачальника   про  зразок печатки (штампу),  якою матеріально відповідальна особа,  що  буде приймати  цінності,  завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Позивачем не надано довіреності, за якою відповідач уповноважував свого представника на одержання вказаного у накладній № 02996 від 08.02.2011р. товару.

За статтею 241 ЦК України  правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття  його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Доказів наступного схвалення відповідачем  правочину з поставки товару за накладною № 02996 від 08.02.2011р. позивач суду  не надав.

Відповідач факт одержання даного товару не підтвердив.

Акт звірки від 08.04.2011р. не є належним доказом визнання відповідачем поставки товару за вказаною накладною, оскільки даний акт не містить відомостей по яким саме правовідносинам його було складено, в ньому не зазначено накладних, заборгованість за якими підтверджено, не вказано прізвища осіб, що підписали даний акт.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивачем не доведено факту поставки товару саме відповідачу та приймання цього товару  відповідачем за накладною № 02996 від 08.02.2011р. на загальну суму 16039,67 грн.   А отже, й не доведено факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем на вказану суму.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення  16847,60 грн. боргу з відповідача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

У позові в частині стягнення 1043,12 грн. пені, 633,90 грн. інфляційних, 201,89 грн. - 3% річних, нарахованих на заборгованість за товар, поставлений за накладною № 02996 від 08.02.2011р., теж слід відмовити, оскільки дані вимоги є похідними від вимог про стягнення основного боргу, правомірність яких не доведена позивачем.

За товар, одержаний по накладній № 03381 від 11.02.2011р., відповідач сплатив 1000,00 грн., що підтверджується випискою банку з рахунку за 06.07.2011р. В призначенні платежу відповідачем було зазначено, що дані кошти сплачуються за побутову техніку згідно накладної № 03381 від 11.02.2011р.

Таким чином, відповідач вчинив дії, що свідчать про наступне схвалення правочину з поставки товару за накладною № 03381 від 11.02.2011р. на суму 4139,10 грн. шляхом проведення часткової оплати за вказаний товар.

Заборгованість за товар, поставлений за накладною № 03381 від 11.02.2011р., становить 3319,10 грн.

Посилання відповідача на те, що дана поставка була здійснена поза межами договору є необґрунтованим, оскільки вказана накладна містить посилання  на договір.

Доказів сплати даної суми боргу відповідач суду не надав.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3319,10 грн. боргу за товар, поставлений за накладною № 03381 від 11.02.2011р., є правомірними та підлягають задоволенню.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.8.1 Договору в разі несвоєчасної оплати за товар покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

На підставі вказаної норми позивачем заявлено до стягнення 278,79 грн. пені, нарахованої на суму боргу за товар, поставлений за накладною № 03381 від 11.02.2011р.

При цьому позивачем не було враховано проведену відповідачем оплату в сумі 1000,00 грн.

Отже, за період 19.02.2011р. –20.07.2011р. сума пені в зв'язку з несплатою за товар, поставлений за накладною № 03381 від 11.02.2011р., становить 272,42 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги про стягнення пені слід відхилити за їх безпідставністю.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаної норми позивачем заявлено до 172,76 грн. інфляційних та 53,96 грн. –3 % річних, нарахованих на суму боргу за товар, поставлений за накладною № 03381 від 11.02.2011р.

При цьому позивачем не було враховано проведену відповідачем оплату в сумі 1000,00 грн.

Отже, за період 19.02.2011р. –20.07.2011р. сума інфляційних в зв'язку з несплатою за товар, поставлений за накладною № 03381 від 11.02.2011р., становить 172,76 грн., а сума 3% річних –52,72 грн. (розрахунок суду залучено до справи).

Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних слід відхилити за їх безпідставністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача  пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Піраміда" (вул. Фрунзе, буд. 60а, м. Полтава, 36002, ідентифікаційний код 22524376)  на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю "СТВ-Центр" (вул. Шевченка, буд. 121 А, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 36396489) 3319грн. 10 коп. основного боргу, 272грн. 42 коп. пені, 172грн. 76 коп. інфляційних, 52грн. 72 коп. річних, 74грн. 42 коп. державного мита, 77грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

                            Суддя                                                                             Безрук Т.М.

Повне рішення складено та  підписано 03.10.2011р.

< Текст >