Рішення

від 27.09.2011 по справі 18/2193/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/2193/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        27.09.2011 р.                                                                      Справа № 18/2193/11

за позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю "Дафора Україна", вул. Фрунзе, буд. 2, кімн. 414, м. Полтава, 36014

до  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атол", вул. Комарова, буд. 3, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область

про стягнення 958210,16 грн.

                                                   Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: Копоть В.О.,

від відповідача:  Ручій В. В.

Розглядається позовна заява про стягнення 958210,16 грн., у тому числі 626204,58 грн. заборгованості з орендної плати за договором суборенди обладнання № 6 від 10.09.2007р., 74910,49 грн. - пені, 204039,03 грн. - інфляційних, 53056,06 грн. –3% річних.

Відповідач у відзиві заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення 2549,45 грн. заборгованості за актом виконаних робіт від 31.03.2008р., та відмовити у позові в частині інфляційних і річних, нарахованих на цю суму; також відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення 74910,49 грн. пені. В іншій частині позовні вимоги відповідачем не оспорюються (т.2 а.с.31-32).

Позивачем подано заяву про додаткове відшкодування за рахунок відповідача судових витрат по цій справі в сумі 40000,00 грн. на правову допомогу (т.2 а.с.22-23).

В судовому засіданні 27.09.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ТОВ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дафора Україна” (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Атол” (відповідачем) був укладений договір суборенди обладнання № 6 від 10 вересня 2007 року (далі –Договір; т.1 а.с.12-25).

Відповідно до умов п. 2.1 Договору позивач (суборендодавець) зобов'язувався передавати відповідачеві (суборендарю) в строкове платне користування бурове обладнання необхідне для здійснення технологічних операцій при будівництві нафтових, газових та газоконденсантних свердловин, а відповідач зобов'язався прийняти дане обладнання та своєчасно оплачувати позивачеві плату за користування обладнанням.

Найменування, кількість та вартість обладнання, розмір орендної плати визначаються додаткам до Договору, що є невід'ємною його частиною (пункти 3.1 та 3.3 ст. 3 Договору).

В додатках № 1 (зі змінами), № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 сторони узгодили найменування обладнання, що передається в оренду, його кількість та розмір орендної плати (т. 1 а.с. 16-25).

Згідно з актами прийому-передачі матеріальних цінностей № 1 від 15 вересня 2007 року, № 2 від 8 жовтня 2007 року, № 3 від 8 жовтня 2007 року, № 4 від 19 жовтня 2007 року, визначене договором обладнання було передано позивачем відповідачу (т. 1 а.с. 31-34).

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Договору, орендна плата починає нараховуватись з моменту підписання акту-прийому-передачі орендованого обладнання.

        На підставі п. 6.5 ст. 6 Договору орендна плата за користування орендованим майном вноситься Відповідачем протягом п'яти банківських днів від дня підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

          Відповідно до двостороннє підписаних актів виконаних робіт від 31.03.2008р.,  від 31.08.2008р., від 30.08.2008р., від 15.09.2008р., від 30.09.2008р., від 30.09.2008р.,від 30.09.2008р., від 31.10.2008р., від 31.10.2008р. від 22.12.2009р. відповідач мав сплатити позивачу 668050,69 грн. згідно договору № 6 від 10.09.2007р. за суборенду обладнання (т.1 а.с.35-44).

З визначеної суми відповідачем було сплачено 41846,11 грн. за актом виконаних робіт № ОУ-0000027 від 31.03.2008 року, що підтверджується випискою банку від 04.06.2008р. (т.1 а.с.84). Решту заборгованості відповідач не погасив.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 626204,58 грн. Зазначене також  не заперечується відповідачем.

За ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язання  не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Погодження власників обладнання на передачу його в суборенду визначено в контракті на оренду обладнання № 3 від 09.11.2007р., договорі № D5881/30.07.2007 та угоді про передачу в суборенду  від 01.09.2007р., контракті на оренду обладнання для спуску обсадних колон № 2 від 09.11.2007р., контракту № 130/01.10.2007р. (т.1 а.с.95-142).

Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності перерривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст.  264 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач   у відзиві заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення 2549,45 грн. заборгованості за актом виконаних робіт від 31.03.2008р., та  прохав відмовити у позові в частині стягнення даної суми боргу, а також інфляційних і річних, нарахованих на цю суму (т.2 а.с.31).

Як зазначалось вище, строк оплати за домовленістю сторін складав 5 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (п. 6.5 Договору) .

Тобто, оплата за даним актом повинна бути проведена до 07.04.2008р.

04.06.2008р. відповідач сплатив 41846,11 грн. за платіжним документом №726, що підтверджується випискою банку від 04.06.2008р. (т.1 а.с.84). Часткова сплата боргу свідчить про визнання відповідачем даного обов'язку.

З огляду на положення ч. 1, ч. 3 ст. 264 ЦК України строк позовної давності за вимогами про стягнення даної заборгованості закінчився  04.06.2011р.

Позивач з вимогою про стягнення даної суми боргу звернувся 01.08.2011р., що підтверджується вхідним штемпелем канцелярії суду на позовній заяві.

Отже, на дату подачі позову закінчився трирічний строк позовної давності по вимогам про стягнення 2549,45 грн. заборгованості за актом виконаних робіт від 31.03.2008р.

Доказів поважності причин пропуску позовної давності позивач суду не надав.

Наданий акт звірки розрахунків № 1 від 31.05.2010 р. не є належним доказом вчинення відповідачем дій по визнанню боргу, оскільки даний акт від імені відповідача підписаний невідомою особою без зазначення прізвища цієї особи, позивачем не надано доказів наявності права у цієї особи на вчинення дій по визнанню заборгованості від імені відповідача (доручення, тощо).

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у позові в частині стягнення 2549,45 грн. заборгованості за актом виконаних робіт від 31.03.2008р. слід відмовити в зв'язку з закінченням строку позовної давності.

Позовні вимоги в частині стягнення 623655,13 грн. основного боргу  за актами від 31.08.2008р., від 30.08.2008р., від 15.09.2008р., від 30.09.2008р., від 30.09.2008р.,від 30.09.2008р., від 31.10.2008р., від 31.10.2008р. від 22.12.2009р. підтверджуються матеріалами справи, є правомірними та підлягають задоволенню.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цій підставі позивачем заявлено до стягнення 204039,03 грн. інфляційних та 53056,06 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи, що по вимозі про стягнення 2549,45 грн. заборгованості за актом виконаних робіт від 31.03.2008р. минув строк позовної давності, спливла позовна давність і по вимогам про стягнення річних, нарахованих на цю суму.

При перевірці правильності розрахунку судом встановлено, що визначена позивачем сума інфляційних не перевищують розрахункової суми інфляційних, нарахованих на суму 623655,13 грн. основного боргу  (розрахунок суду  - залучено до справи).

Позовні вимоги в частині стягнення 52802,93 грн. річних за період 06.09.2008р. –30.07.2011р. та  204039,03 грн. інфляційних за період 06.09.2008р. –30.07.2011р., нарахованих на суму 623655,13 грн. основного боргу  за актами від 31.08.2008р., від 30.08.2008р., від 15.09.2008р., від 30.09.2008р., від 30.09.2008р., від 30.09.2008р., від 31.10.2008р., від 31.10.2008р. від 22.12.2009р. є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 9.3 ст.9 Договору, суборендар несе відповідальність за порушення строків внесення орендної плати більш ніж на 30 календарних днів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

На цій підставі позивачем заявлено до стягнення 74910,49 грн. пені, нарахованої протягом шести місяців з дати виникнення заборгованості з 08.05.2008р.  по 29.07.2010р. поетапно  (уточнення розрахунку пені –т.2 а.с.2).

Статтею 223 Господарського кодексу України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється позовна давність тривалістю в один рік.  

Отже, 29.07.2011р. закінчився строк позовної давності по вимогам про стягнення пені. Позивач дану позовну заяву подав до суду  01.08.2011р., тобто після спливу позовної давності по вимогам про стягнення пені.

Відповідач   у відзиві заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення 74910,49 грн. пені (т.2 а.с.32).

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у позові в частині стягнення 74910,49 грн. пені слід відмовити в зв'язку з закінченням строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в частині державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача  пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Клопотання позивача про покладення на відповідача судових витрат в розмірі 40000,00 грн. на правову допомогу судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В підтвердження понесення витрат на надання правової допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги від 25.07.2011р., укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоліант», платіжне доручення №475 від 01.09.2011р. про сплату 40000,00 грн. на користь ТОВ «Фоліант»за юридичні послуги (т.2 а.с.26-30).

Зазначені докази свідчать про оплату позивачем юридичних послуг  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоліант», доказів понесення витрат саме на послуги адвоката, доказів сплати гонорару адвокатові позивачем суду не надано.

Витрати на оплату юридичних послуг до відшкодування судом не приймаються, оскільки за змістом ст. 44 ГПК України до судових витрат віднесено витрати, пов'язані з оплатою послуг  саме адвоката.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атол" (вул. Комарова, буд. 3, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, ідентифікаційний код 30296771) на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю "Дафора Україна" (вул. Фрунзе, буд. 2, кімн. 414, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 35107588) 623655грн. 13 коп. основного боргу, 204039грн.  03 коп. інфляційних, 52802грн. 93 коп. річних, 8804грн. 97 коп. державного  мита, 217грн. 12 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

                    Суддя                                                                                   Безрук Т.М.

Повне рішення складено та  підписано 03.10.2011р.

< Текст >