Рішення

від 27.09.2011 по справі 16/106-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2011 р.                                                                  Справа № 16/106-11

 Господарський суд Київської області  у складі  судді  Христенко О.О.  розглянув

позов     Товариства з обмеженою відповідальністю «Уником-сервіс», м. Донецьк  

до           Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Фастів

про  визнання недійсним договору про надання транспортних послуг № 7 від 18.06.2010р.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 05.01.2011 р. (представник);

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність від 20.05.2010 р. (представник).

                                                                Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Уником-сервіс»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання транспортних послуг № 7 від 18.06.2010р.

     В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не має ліцензії на здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом тому Договір про надання транспортних послуг № 7 від 18.06.2010р. має бути визнаний не дійсним. Крім того позивач зазначає, що оскаржуваний договір не містить всіх істотних умов, які передбачені законом для договорів даного виду.

Ухвалою суду від 25.07.2011 р. порушено провадження у справі № 16/106-11 та призначено її розгляд на 09.08.2011 р.

       Представник позивача в судове засідання 09.08.2011р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 25.07.2011р. Витребувані документи (п. 4 ухвали від 25.07.2011р.) відповідач суду не надав.

Враховуючи неявку позивача розгляд справи було відкладено відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору на 27.09.2011 року за участю повноважних представників сторін.

09.08.2011 р. через канцелярію суду відповідач надав відзив (Вих. № суду 10929 від 09.08.2011 р.) на позовну заяву, в якому позов не визнає з підстав, викладених у відзиві, а саме, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 надає послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування на підставі ліцензії серії АВ № 295622 від 11.01.2007 року, яка видана йому головною державною інспекцією на автомобільному транспорті. Щодо наявності двох редакцій договору, відповідач зазначає, що при розгляді господарським судом Донецької області справи № 17/34 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уником-сервіс»про стягнення 42 010,00 грн. вже було встановлено судом, що підстави для визнання недійсним Договору про надання транспортних послуг № 7 від 18.06.2010р. відсутні (рішення господарського суду Донецької області від 11.05.11р. у справі № 17/34, залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.11р.). Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

       Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2011 р. проти позову заперечував повністю.

      Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

     Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 («перевізник»надалі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уником-сервіс»(«Замовник»надалі - позивач) 18.06.2010р. було укладено договір про надання транспортних послуг № 7 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, відповідач надає позивачу транспортний засіб для перевезення вантажу і зобов’язується доставити довірений йому вантаж, а позивач зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

     Згідно із п. 3.1 Договору, оплата за надання послуг по перевезенню вантажу здійснюється відповідно до заявки і згідно рахунків-фактур перевізника після надання ним послуг (закінчення рейсу) протягом 3-х банківських днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника.

Як встановлено господарським судом Донецької області та Донецьким апеляційним господарським судом у справі 17/34 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уником-сервіс»про стягнення 42 010,00 грн., відповідачем надані позивачу послуги всього на суму 48 490,00 грн., про факт надання яких свідчать акти здачі –приймання виконаних робіт (послуг), які підписані представниками обох сторін без зауважень та скріплені печатками. Позивач частково оплатив виставлені йому відповідачем рахунки у сумі 6 480,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.05.11р., яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.11р. стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Уником-сервіс»на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 42 010,00 грн. заборгованості за перевезення вантажів по Договору про надання транспортних послуг № 7 від 18.06.2010р.

Позивач просить суд визнати недійсним договір про надання транспортних послуг № 7 від 18.06.2010р.                                                                                                                   

Приписами частини 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою ст. 203 ЦК України в редакції, що діяла на дату укладення договору, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як встановлено господарським судом Донецької області між сторонами підписано та скріплено печатками акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) на підставі яких відповідачем складені та виставлені рахунки-фактури на відповідні суми.

Про схвалення спірного договору перевезення свідчить прийняття позивачем наданих послуг, що підтверджується наявними актами здачі- прийняття виконаних робіт (послуг). Отримані послуги по перевезенню позивач частково оплатив.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно частин 2 статті 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Цивільна дієздатність юридичної особи визначена статтею 92 цього Кодексу.

За змістом частини 3 вказаної статті орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Договір перевезення укладений від імені позивача керівником юридичної особи ОСОБА_4, якій згідно статуту підприємства уповноважений вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі і підписувати договори. Підпис засвідчений відбитком печатки позивача.

Відповідно до Інструкції про порядок видачі підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням дозволів на виготовлення печаток і штампів, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.99р. № 17, яка діяла на момент укладення спірного Договору, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток, а також законність користування ними покладається на керівників підприємств, установ, організацій, господарських об’єднань, суб’єктів господарської діяльності.

Зазначеним спростовується твердження позивача про те, що печаткою скористався виконроб ОСОБА_5 і помилково поставив печатку позивача на оскаржуваному Договорі.

У відповідності до статті 11 Цивільного Кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумност та справедливості.

Майново-господарські зобов'язання, у відповідності до ст. 179 Господарського Кодексу України, які виникають на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 179 Господарського Кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ГК України, з врахуванням особливостей, передбачених господарським законодавством.

   Положеннями статей 627, 628, 629 вищевказаного Кодексу визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського Кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

І саме у цих перевізних документах можуть зазначатися найменування та кількість вантажу, його пакування, умови та термін перевезення, місце та час завантаження і розвантаження, вартість перевезення.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 Договору позивач зобов’язаний надати письмову заявку перевізнику встановленої форми та узгодити її. Надати перевізнику повну інформацію про характер вантажу і попередити про особливі характеристики вантажу, що перевозиться. Надати належним чином оформлені документи на вантаж що перевозиться, відмічати в подорожніх листах фактичний час прибуття і відправлення автомобіля в пункт призначення.

У главі 20 Господарського Кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів, згідно якого за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, після чого сторони погоджують розбіжності, які виникли та договір підписується на взаємоузгоджених умовах.

Як вбачається з матеріалів справи договір про надання транспортних послуг від 18.06.2.010 року №7 підписано без протоколу розбіжностей, заперечень про невідповідність умов договору не наведено.

Наведене дає підстави вважати, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

Отже, зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором, тому підстав для визнання недійсним договору про надання транспортних послуг від 18.06.20010 року № 7 за наведеними позивачем підставами немає.

Твердження позивача про те, що відповідач не має ліцензії на здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом, судом до уваги не приймається та спростовується наданою відповідачем ліцензією серії АВ № 295622 від 11.01.2007 року, яка видана йому головною державною інспекцією на автомобільному транспорті, копія якої наявна в матеріалах справи, строк дії ліцензії до 10.01.2012 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що обставини на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, не підтверджені належними і допустимими доказами, є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та  задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача у справі.

     Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу  України, господарський суд  

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

            Суддя                                                                                              О.О.Христенко