Постанова

від 22.09.2011 по справі 3/5009/2741/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/5009/2741/11

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.09.2011 р.           справа №3/5009/2741/11

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівБойченка К.І., Манжур В.В.

від позивача:не з»явився

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ФАЕР БОЛ», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду

Запорізької області

від18.07.2011 року

у справі№3/5009/2741/11  (суддя Соловйов В.М. )

за позовомПублічного акціонерного товариства «ЄННІ ФУДЗ»,                м. Одеса

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ФАЕР БОЛ», м. Запоріжжя

про

стягнення суми в розмірі 50 563,97грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Відкрите акціонерне товариство «ОдесХарчоКомбінат», м. Одеса звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ФАЕР БОЛ», м. Запоріжжя про стягнення суми в розмірі 50 563,97грн.

В процесі розгляду справи найменування позивача - Відкрите акціонерне товариство «ОдесХарчоКомбінат», м. Одеса було змінено на Публічне акціонерне товариство «ЄННІ ФУДЗ», м. Одеса відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №388961.

Рішенням господарського суду Запорізької  області від 18.07.11р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ЄННІ ФУДЗ», м. Одеса задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ФАЕР БОЛ», м. Запоріжжя основний борг в розмірі 42 267,06грн., пеню в розмірі 2 225,26грн., інфляційних в розмірі 1 266,75грн., 3% річних в розмірі 430,70грн. Припинено провадження по справі  в частині стягнення основного боргу в розмірі 4 374,20грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «ФАЕР БОЛ», м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд  рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.11р. скасувати в частині стягнення інфляційних та 3% річних.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ЄННІ ФУДЗ», м. Одеса та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «ФАЕР БОЛ», м. Запоріжжя не з”явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали,  ухвалою суд про порушення апеляційного провадження від 12.08.2011р. з урахуванням виправлення явка сторін не була визнана обов»язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.          

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «ОдесХарчоКомбінат», м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «ФАЕР БОЛ», м. Запоріжжя був укладений договір про діяльність в якості дистриб»ютора №96/10-Д (далі по тексту –договір), відповідно до п. 2.1 договору дистриб»ютор за згодою з комбінатом отримує передбачений даним договором комплекс права та обов»язків з продажу в регіоні продукції в узгодженому сторонами обсязі, маркетингової, рекламної діяльності з метою розширення ринків збиту продукції комбінату.

За умовами п. 4.2 договору, при проведенні поставки продукції на умовах відстрочки платежу, дистриб»ютор здійснює розрахунки з комбінатом у строки, обумовлені в Додатку №1 до даного договору згідно документам на відвантаження.

Договір набирає чинність з 20.10.2010р. та діє до 31.12.2011р. включно, а у відношенні платежів - до повного виконання дистриб»ютором своїх обов»язків з оплати отриманої продукції    ( п. 12.2 договору) і підписаний з боку відповідача з протоколом розбіжностей, скріплений печатками обох підприємств.

В додатку №1  до договору  сторонами були визначені умови поставки та строк оплати – протягом 30 календарних днів з моменту прийняття товару на складі дистриб»ютора.

На виконання умов договору, позивачем здійснено відповідачу поставку товару у жовтні-листопаді 2010р. на суму 51 842,26грн., що підтверджується  видатковими накладними №6847 від 25.10.2010р., №6920 від 03.11.2010р., №7015 від 17.11.2010р., які підписані обома сторонами без розбіжностей і скріплені печатками обох сторін.

Відповідачем  зобов»язання з оплати прийнятого ним товару виконані частково в розмірі 5000грн., а також здійснено повернення товару на суму 201грн., тому рахується борг в розмірі 46641,26грн., в зв»язку з чим  позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення боргу в розмірі 46 641,26грн., пені в розмірі 2 225,26грн., інфляційних в розмірі 1 266,75грн., 3% річних в розмірі 430,70грн.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.  

За договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, поставка товару за видатковими накладними, які підписані  обома сторонами без розбіжностей і зауважень, була здійснена відповідно до умов  укладеного між сторонами договору №96/10-д від 20.10.2010р., на який є посилання у накладних і який є підставою даного позову.

В додатку №1  до договору  сторонами були визначені умови поставки та строк оплати – протягом 30 календарних днів з моменту прийняття товару на складі дистриб»ютора, який не виконаний останнім.

Крім того, суду першої інстанції та апеляційної інстанції не надані  належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо неналежної поставки товару, щодо відмови відповідача від поставленого товару, а також щодо прийняття товару у встановленому порядку на відповідальне зберігання відповідно до ст. ст. 666, 688, 690 Цивільного кодексу України.

В процесі розгляді справи сторони надали видаткову накладну №РН-0000064 від 01.07.2011р., відповідно до якої відповідачем здійснено повернення товару на суму 4 374,20грн., тому суд першої інстанції правомірно припинив провадження по справі в частині стягнення боргу в розмірі 4 374,20грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В зв»язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, встановлений договором щодо оплати отриманого та використаного ним у господарській діяльності товару, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ФАЕР БОЛ», м. Запоріжжя суму основного боргу  в розмірі  42 267,06грн.

Позивачем нараховані інфляційні в розмірі 1 266,75грн. за листопад 2010р. –березень 2011р. та 3% річних в розмірі 430,70грн. з 03.12.2010р. по 21.03.2011р.  на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних здійснений позивачем судова колегія вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ФАЕР БОЛ»,  м. Запоріжжя інфляційні в розмірі 1 266,75грн., як  збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України та 3% річних в розмірі 430,70грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

В зв»язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов»язань за договором, позивачем нарахована пеня в розмірі 2 225,26грн. за період з 03.12.2010р. по 21.03.2011р. відповідно до п. 8.2 договору, яким встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати за отриману продукцію, за умови відстрочки платежу, дистриб»ютор  оплачує комбінату пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який оплачується пеня у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань  за кожний день прострочки.

Позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожною видатковою накладною з урахуванням часткової оплати.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем судова колегія вважає, що він   відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, тому судом першої інстанції правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ФАЕР БОЛ», м. Запоріжжя пеню в розмірі 2 225,26грн.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Посилання скаржника на відсутність правових підстав для стягнення інфляційних та 3% річних є безпідставним, оскільки інфляційні та 3% річних стягуються відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України при наявності прострочки оплати основного зобов»язання, незалежно від стягнення пені.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.2011 року у справі №3/5009/2741/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання  апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ФАЕР БОЛ»,                        м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.2011 року у справі №3/5009/2741/11 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.2011 року у справі №3/5009/2741/11   –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                  Л.Ф. Чернота                              

Судді                                                                                                       К.І. Бойченко

                                                                                                                             В.В. Манжур

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Запоріз. обл.