Постанова

від 29.09.2011 по справі 1/84н/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.09.2011 р.           справа №1/84н/2011

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

головуючого:

Калантай М.В.    

суддів:

Дучал Н.М.

М’ясищева А.М.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:

ОСОБА_1. –дов. від 28.03.11.

від відповідача:

ОСОБА_2. –дов. від 23.09.11.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Алмазнянської міської ради м. Алмазна

на рішення

господарського суду

Луганської області

від

22.07.2011 року

у справі

№1/84н/2011                                           

за позовом:

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Екологічна ініціатива" смт. Калинове

Алмазнянської міської ради м. Алмазна

про

визнання недійсним рішення та визнання права постійного користування земельними ділянками

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.07.2011 року у справі №1/84н/2011 (суддя Зюбанова Н.М.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Екологічна ініціатива" смт. Калинове Попаснянського району Луганської області до  Алмазнянської міської ради Луганської області м. Алмазна про визнання недійсним рішення від 27.01.2006 року в частині припинення права користування земельними ділянками та визнання права постійного користування земельними ділянками.

Визнано недійсним рішення сорок третьої сесії четвертого скликання

Алмазнянської міської ради Луганської області від 27.01.2006 року "Про припинення права користування земельними ділянками та надання у користування земельних ділянок"  в частині припинення права постійного користування наданими Товариству з обмеженою відповідальністю "Екологічна ініціатива" смт. Калинове Попаснянського району Луганської області, вул. Фрунзе, б. 23, ідент. код 20286872/  земельними ділянками :

- 0,6928га  землі по вул. Терешкової, 29, в межах згідно з планом землекористування

для стоянки автотранспорту;          

- 0,3020га землі по вул. Труда, в межах згідно з планом землекористуванні для

обслуговування гаражу;

- 0,3350га землі по вул. Терешкової, 29, в межах згідно з планом землекористування

для розміщення адміністративно-побутової будівлі позивача;          

- 1,2038га землі по вул. Терешкової, в межах згідно з планом землекористування для

обслуговування стадіону;

- 0,0480га землі по вул. Терешкової, 29, в межах згідно з планом землекористування

для обслуговування будівлі офісу;

- 8,0021га (0,9043+7,0978) землі  по вул. Труда,1,  в межах згідно з планом

землекористування для обслуговування залізничного цеху;          

- 0,6257га землі по вул. Труда, 1, в межах згідно з планом землекористування для

обслуговування ливарного цеху;                      

- 0,6210га землі по вул. Терешкової, 50, в межах згідно з планом землекористування

для обслуговування будівель та споруд цілісного майнового комплексу;          

- 0,0809га землі по вул. Ілліча, 2, в межах згідно з планом землекористування для

обслуговування нежитлового приміщення.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологічна ініціатива"

смт. Калинове Попаснянського району Луганської області право постійного  користування земельними  ділянками  на  підставі  Державних  актів  на  право постійного користування землею серії ЛГ 1320000060 від 15.09.1993 року, серії ІІ-ЛГ № 005015 від 10.04.2001 року та серії ІІ-ЛГ № 005479 від 16.05.2001 року.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач, Алмазнянська міська рада м. Алмазна, звернувся з апеляційною скаргою про скасування даного рішення, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення –скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Екологічна ініціатива", проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до приписів чинного законодавства, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Позивач наполягає на безпідставності мотивів, з яких подана апеляційна скарга, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, що прибули в судове засідання, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила наступне.

На підставі Державних актів на право постійного користування землею  серії   ЛГ 1320000060   від    15.09.1993 року, серії ІІ-ЛГ №005479 від 16.05.2001 року та  серії  ЛГ №005015 від 10.04.2001 року  позивач набув статусу постійного користувача землею, а саме: відповідно   до   Державного   акта   серії   ЛГ    1320000060   від    15.09.1993 року,

зареєстрованого в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 60 (із

наступними змінами) :

- 0,6928га  землі по вул. Терешкової, 29, в межах згідно з планом землекористування

для стоянки автотранспорту;          

- 0,3020га землі по вул. Труда, в межах згідно з планом землекористуванні для

обслуговування гаражу;

- 0,3350га землі по вул. Терешкової, 29, в межах згідно з планом землекористування

для розміщення адміністративно-побутової будівлі позивача;          

- 1,2038га землі по вул. Терешкової, в межах згідно з планом землекористування для

обслуговування стадіону;

- 0,0480га землі по вул. Терешкової, 29, в межах згідно з планом землекористування

для обслуговування будівлі офісу позивача;

-8,0021га (0,9043+7,0978) землі  по вул. Труда,1,  в межах згідно з планом

землекористування для обслуговування залізничного цеху;          

- 0,6257га землі по вул. Труда, 1, в межах згідно з планом землекористування для

обслуговування ливарного цеху;                      

- 0,6210га землі по вул. Терешкової, 50, в межах згідно з планом землекористування

для обслуговування будівель та споруд цілісного майнового комплексу;          

- 0,0809га землі по вул. Ілліча, 2, в межах згідно з планом землекористування для

обслуговування нежитлового приміщення.

 Як вбачається з матеріалів справи, Державний акт серії ЛГ 1320000060 видано безпосередньо на ім'я позивача, а Державні акти серії ІІ-ЛГ №005015 та ІІ-ЛГ №005479 на ім'я Стаханівської виробничої дільниці ТОВ "Екіна".

Рішенням сорок третьої сесії четвертого скликання Алмазнянської міської ради Луганської області від 27.01.2006 року  "Про припинення права користування земельними ділянками та надання у користування земельних ділянок" право постійного користування позивачем вказаними земельними ділянками  було припинено.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини —це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об’єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Предметом даного позову є оскарження акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, з яким пов‘язано припинення цивільних прав позивача, оспорюване рішення не належить до правових актів управління, тому спір має приватноправовий характер та за приписами ст. ст.1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України є підвідомчим  господарському  суду.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до статті 125 цього ж кодексу (в редакції, що діяла на момент прийняття відповідачем оспорюваного рішення) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач набув статус суб‘єкта постійного користувача вказаними земельними ділянками на підставі Державних актів на право постійного користування землею  серії   ЛГ    1320000060   від    15.09.1993 року, серії ІІ-ЛГ № 005479 від 16.05.2001 року та  серії  ЛГ № 005015 від 10.04.2001 року.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема,   добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення сорок третьої сесії четвертого скликання Алмазнянської міської ради Луганської області від 27.01.2006 року "Про припинення права користування земельними ділянками та надання у користування земельних ділянок" право постійного користування позивачем вказаними земельними ділянками  було припинено на підставі п. п. "а" ст. 141 ЗК України, саме у зв‘язку з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою.

При цьому, у рішенні зазначено, що добровільною відмовою позивача від права постійного користування земельними ділянками відповідач вважає листи Стахановської виробничої дільниці ТОВ "Фірми "Екологічна ініціатива" № 29 від 23.01.2006 року та № 30 від 24.01.2006 року.

У відповідності до статті 80 Цивільного кодексу України  юридичною    особою    є організація,    створена    і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно зі статтею 92 даного кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Статтею 95 ЦК України та статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" філії, представництва та інші відокремлені підрозділи юридичної особи не вправі від свого імені укладати угоди, мати у власності майно та майнові права, набувати права та нести обов'язки, вчиняти інші юридично значимі дії.

Пунктом 2.4. Положення про Стахановську виробничу дільницю, затвердженого зборами учасників ТОВ Фірми "Екологічна ініціатива" від 30.11.2004 року, встановлено, що все майно дільниці, незалежно від джерел його надходження, є власністю Товариства.

Відповідно до п. 2.6. Положення про дільницю право укладати від імені Товариства угоди та інші правочини виникає у директора дільниці виключно на підставі довіреності, виданої товариством, а тому виключно в межах повноважень, наданих зазначеною довіреністю, дільниця може представляти та захищати інтереси позивача перед державними і іншими організаціями (п. 2.9. Положення про дільницю).

Дана норма Положення повністю відповідає змісту ч. 4 ст.95 ЦК України, відповідно до якої повноваження керівника філії, представництва (а, отже, і інших відокремлених підрозділів юридичної особи) визначаються виданою юридичною особою довіреністю, а також ст. 246 ЦК  України та ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до яких без довіреності в товаристві діють лише голова виконавчого органу та, якщо це передбачено установчими документами - інші члени виконавчого органу, повноваження інших представників юридичної особи визначаються довіреністю, виданою останньою.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи документів директор Стахановської виробничої дільниці не отримував від позивача довіреність, яка б надавала йому повноваження відмовлятися від наданого позивачеві майнового права - права постійного користування земельними ділянками, що, зокрема, вбачається із зазначених в оскаржуваному рішенні міської ради листів від 23.01.2006 року та від 24.01.2006 року, які викладені на фірмовому бланку дільниці, а не юридичної особи, скріплені печаткою дільниці, а не юридичної особи, та не містять жодних посилань на документ, який посвідчує повноваження особи - директора дільниці, що їх підписав –Борисенко С.Л., який знаходився на даній посаді до 20.02.2006 року,  що підтверджується наказом по ТОВ фірмі "Екологічна ініціатива" № 6-К про призначення на посаду.

За приписами статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Однак, заяви структурної дільниці позивача за листами від 23.01.2006 року № 29 та від 24.01.2006 року № 30, підписані її директором, не можна вважати заявою землекористувача у розумінні ст. 142 ЗК України,  тобто зазначені листи не можуть вважатись законною підставою для прийняття міською радою оспорюваного рішення.

З огляду на надані до матеріалів справи докази судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що Алмазнянська міська рада помилково  визнала дії Стахановської виробничої дільниці позивача як такі, що втілюють волевиявлення юридичної особи на припинення права землекористування.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та  інші  акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності  Конституції  або  законам  України визнаються незаконними в судовому порядку.

Оскільки відмова від права постійного користування земельною ділянкою має своїм наслідком припинення цього права, дії дільниці, оформлені листами, є правочином у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України.

За приписами ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недотримання цих вимог, згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є підставою недійсності правочину.

За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, не пересвідчившись в наявності у особи, яка подала заяву про відмову від права користування земельними ділянками, відповідних повноважень, наданих органом управління, прийняв рішення про позбавлення позивача права постійного користування земельними ділянками всупереч п. "а" ст. 141 ЗК України, а саме, за відсутності заяви позивача про добровільну відмову від такого права.

Тому господарський суд правомірно задовольнив позов в частині визнання недійсним рішення    Алмазнянської міської ради Луганської області від 27.01.2006 року "Про припинення права користування земельними ділянками та надання у користування земельних ділянок" в частині припинення права постійного користування наданими Товариству з обмеженою відповідальністю "Екологічна ініціатива" земельними ділянками.

 Щодо решти вимог, то вони також є обґрунтованими, оскільки в результаті прийняття відповідачем оспорюваного рішення позивача неправомірно позбавлено майнового права - права постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому в результаті визнання недійсним рішення Алмазнянської міської ради від 27.01.2006 року в оскаржуваній частині має відновитися право постійного користування позивачем вищенаведеними земельними ділянками.

Крім того, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р.  № 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" раніше видані Державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Враховуючи, що позивач із заявою про добровільну відмову від земельних ділянок до відповідача не звертався, раніше видані позивачеві Державні акти на право постійного користування землею серії ЛГ 1320000060 від 15.09.93, серії ІІ-ЛГ № 005015 від 10.04.01, серії Н-ЛГ № 005479 від 16.05.01 мають вважатися чинними.

Але, оскільки відповідач не визнає права позивача на постійне користування відповідними земельними ділянками, керуючись в своїй діяльності прийнятим ним рішенням, що підтверджується листом від 06.01.11 № 01-1719, захист порушених прав позивача  вимагає й окремого визнання права, що оспорюється  відповідачем.

Згідно з п.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 2 цієї ж статті закріплена низка способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, до яких, зокрема, належить і такий спосіб захисту як визнання правочину недійсним, а також визнання права.

Статтею ст. 152 ЗК України передбачено, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, тощо.

Посилання відповідача на рішення Алмазнянської міської ради Луганської області від 21.07.06 "Про припинення права користування земельними ділянками та надання у користування земельних ділянок підприємствам" як підставу для тверджень про відсутність предмету спору по даній справі судом не приймаються, оскільки у зазначеному рішенні йдеться про припинення права користування відповідними земельними ділянками, які були надані в оренду, а не постійне користування.

За таких обставин господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення вимог в частині визнання за позивачем  права постійного користування  земельними ділянками  на  підставі  Державних  актів  на  право постійного користування землею серії ЛГ 1320000060 від 15.09.1993 року, серії ІІ-ЛГ № 005015 від 10.04.2001 року та серії ІІ-ЛГ №005479 від 16.05.2001року.  

У відповідності до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки є необґрунтованими та спростовуються наданими до матеріалів справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                    П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

Апеляційну скаргу Алмазнянської міської ради м. Алмазна на рішення господарського суду Луганської області від 22.07.2011 року у справі №1/84н/2011 –залишити без задоволення.        

Рішення господарського суду Луганської області від 22.07.2011 року у справі №1/84н/2011 –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку в касаційну інстанцію.

Повний текст постанови підписаний  29.09.11.

Головуючий                                                                                                М.В.Калантай

Суддя                                                                                                           Н.М.Дучал

Суддя                                                                                                           А.М.М’ясищев

Надруковано  6 прим.:

1 прим. –у справу;

2 прим. - сторонам;

1 прим. –ГСЛО;

2 прим. –ДАГС.