Рішення

від 05.05.2008 по справі 6/82-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000,

м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У

К Р А Ї Н И

05.05.2008                                                             

  Справа №  6/82-08

Господарський суд

Херсонської області у складі судді

 Пригузи П.Д. при секретарі

Андреєвець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за

позовом Приватного

підприємця ОСОБА_1, Ідентифікаційний НОМЕР_1, АДРЕСА_1,

до Державної податкової інспекції у м.

Херсоні, ЄДРПОУ 21296163, вул. І.Кулика, 143-А, м. Херсон,  

про стягнення 14820,68 грн.

за участю

представників

сторін: 

від позивача: ОСОБА_1;

від

відповідача: Шевченко К.В., дов. № 15415/9/10-105 від 28.12.07 р.;

в с т а н о в и в:

Позивач

звернувся із позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (ДПІ), в

якому просить:  Визнати договір, що

укладений усно, між ДПІ у м. Херсоні та ним, ПП ОСОБА_1, на виконання роботи по

ліквідації ТОВ «Замок»дійсним; Визнати заборгованість ДПІ у м. Херсоні перед

позивачем в сумі 14820,68 грн. та Стягнути з ДПІ у м. Херсоні на користь

позивача 14820,68 грн.

Свої

вимоги позивач мотивує тим, що Відповідно до ліцензії НОМЕР_1, виданої

Міністерством економіки України 16.01.06p., він здійснює діяльність

арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Господарський

суд Херсонської області ухвалою від 06.05.06 р. порушив справу за № 6/99-Б-06

про банкрутство ТОВ «Замок»(код ЄДРПОУ -31760261), якого було визнано банкрутом

постановою суду від 20.06.06 р., відкрито ліквідаційну процедуру та призначено

його (позивача) ліквідатором банкрута.

Позивач

вказує, що ним у ліквідаційній процедурі активів (майно та грошові кошти)

банкрута не встановлено, а тому був підготовлений звіт і ліквідаційний баланс

банкрута, який затверджено ухвалою суду від 07.09.07 р., а підприємство банкрут

- ліквідовано.

          Посилаючись на п.10 та п.12 ст.3-1

Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом», далі Закон про банкрутство, позивач просить стягнути з ДПІ  оплату наданих послуг, відшкодувати за

рахунок ДПІ його витрати в загальній сумі 14820.68грн., оскільки ДПІ є єдиним

кредитором у справі та за ініціативою ДПІ було порушено справу про банкрутство.

Позивач

вважає, що між ним і ДПІ укладено усний цивільно-правовий договір, за яким було

досягнуто домовленості з усіх істотних умов, але відповідач відмовляється

виконати умови договору та сплатити йому кошти. Посилаючись на п.8 ст. 181 ГК

України, позивач вважає, що ним здійснено фактичні дії щодо виконання договору

з ДПІ та вважає, що правовідносини між ним і ДПІ підпадають під дію п.2 ст. 218

ЦК України, згідно якої, якщо правочин, для якого законом встановлена його

недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і

одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема

шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний

судом дійсним.

Позивач

вважає, що затвердження представником ДПІ звіту ліквідатора та ліквідаційного

балансу банкрута, що підтверджується протоколом зборів кредиторів №3 від

20.07.07р. та подача клопотання до суду про затвердження звіту ліквідатора є

підтвердженням факту прийняття виконаної роботи ліквідатора, а тому вважає, що

ДПІ зобов'язана провести за свій рахунок оплату послуг ліквідатора та

компенсацію його витрат на ліквідаційну процедуру.

Відповідач

надав відзив на позов у якому не визнає вимог, та зазначає, що згідно протоколу

№ 1 зборів кредиторів ТОВ „Замок" від 31.08.06р., на яких був присутній

ліквідатор ОСОБА_1, прийнято рішення щодо оплати послуг в розмірі 2-х

мінімальних заробітних плат та відшкодування здійснених ним витрат за рахунок

залучених коштів в ліквідаційній процедурі. Але у 2007 році, коли ОСОБА_1

з'ясував що йому не вдається отримати кошти від продажу майна боржника або за

рахунок інших коштів банкрута, у тому числі від його засновників, він всупереч

рішенню комітету кредиторів не обґрунтовано звернувся з вимогою до ДПІ.

ДПІ

вважає, що оскільки вона є бюджетною установою і отримує асигнування відповідно

до затвердженого кошторису, а на 2006-2008 p.p. асигнувань на оплату послуг

арбітражних керуючих в кошторисі не було передбачено, то ДПІ не має права

укладати угоди та здійснювати оплату таких послуг. Узяття  таких зобов'язань буде бюджетним

правопорушенням.

Представник

відповідача підтримав правову позицію відповідача, просить у позові відмовити,

вважає, що між ДПІ та позивачем не виникало правовідносин цивільно-правового і

зобов'язального характеру.

Заслухавши

позивача та представника відповідача, дослідивши правовідносини, що виникли між

сторонами та матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню

не підлягає на підставі наступного.

За

заявою кредитора ДПІ у м. Херсоні господарський суд Херсонської області ухвалою

від 06.05.06 р. порушив справу за №6/99-Б-06 про банкрутство ТОВ «Замок»,

визнав його банкрутом постановою суду від 20.06.06р., відкрив ліквідаційну

процедуру та призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Призначення

арбітражного керуючого ОСОБА_1. ліквідатором банкрута відбулося за наявності

заяви від нього (ОСОБА_1.) про згоду на призначення ліквідатором.

При

винесенні постанови про визнання боржника банкрутом суд констатував, що

кредитор, відповідно до вимог Закону звернувся до суду на загальних підставах,

але у зв'язку із наявністю у банкрута ознак відсутнього боржника (ст.52 Закону,

боржник не має активів для погашення податкового боргу, господарську діяльність

припинив, його керівні органи відсутні за місцем державної реєстрації) за

клопотанням ініціюючого кредитора (ДПІ) господарський суд, не вводячи процедури

розпорядження майном,  увів процедуру

ліквідації банкрута. При цьому ліквідатора було зобов'язано здійснити

публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом. Зазначена публікація

відповідно до положень ст.23 Закону про банкрутство  здійснюється за кошти банкрута.

Відповідно

до змісту положень ст.52 Закону про банкрутство у справі про банкрутство

відсутнього боржника ініціюючий кредитор не зобов'язаний сплачувати за послуги,

та відшкодовувати витрати арбітражного керуючого (ліквідатора) у зв'язку з

виконанням ним своїх обов'язків. Таке правове положення кредитора є особливістю

провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника. Особливість

провадження полягає у тому, що господарський суд призначає ліквідатором

ініціюючого кредитора лише за його згодою. Якщо ініціюючий кредитор надав згоду

здійснювати ліквідаційну процедуру, то він покриває витрати на ліквідаційну

процедуру за свій рахунок. Але, у разі, якщо ініціюючий кредитор не надав згоди

здійснювати ліквідаційну процедуру, то ліквідація банкрута повинна

здійснюватися працівниками державного органу з питань банкрутства, який

забезпечує реалізацію процедури банкрутства відсутнього боржника.    

Джерелами

оплати послуг ліквідатора-арбітражного керуючого можуть бути активи відсутнього

боржника у разі припинення процедури ліквідації, передбаченої ст.52 і переходу

до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим

Законом.

Джерелами

покриття витрат ліквідатора-арбітражного керуючого можуть бути активи

банкрута-відсутнього боржника лише у разі виявлення майна відсутнього боржника,

сума виручки від продажу якого направляється на покриття витрат, пов'язаних з

провадженням у справі про банкрутство.

Тобто,

особливостями провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, на

відміну від загальних норм п.10, 12 ст.3-1 Закону про банкрутство, не

передбачено обов'язку ініціюючого кредитора проводити оплату послуг

арбітражного керуючого (ліквідатора) за період від дня винесення господарським

судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня

першого засідання комітету кредиторів, оскільки при порушенні справи про

банкрутство відсутнього боржника не призначається арбітражний керуючий

(ліквідатор) та по такій справі, при відсутності майна боржника, не створюється

комітет кредиторів.

Таким

чином, між позивачем і відповідачем не укладалося окремого договору

цивільно-правового характеру за яким ДПІ взяла би на себе зобов'язання про

сплату послуг та витрат ліквідатора. Дії представника кредитора ДПІ у справі

про банкрутство були здійснені у межах повноважень, наданих представникові лише

для виконання процесуальних обов'язків кредитора. Розгляд звіту ліквідатора та

подача представником кредитора до суду клопотання (думки кредитора) згідно

ст.32 Закону про банкрутство про затвердження звіту не перетворює процесуальну

дію сторони у справі у цивільно-правову, за якою виникають грошові

зобов'язання. Твердження позивача про виникнення усного договору між кредитором

і ліквідатором є помилковим твердженням.

Правові

підстави для визнання заборгованість ДПІ у м. Херсоні перед позивачем в сумі

14820,68 грн. та для стягнення з ДПІ на користь позивача 14820,68 грн.

-відсутні.

За

таких обставин суд відмовляє у позові в повному обсязі.

Судові

витрати покладаються на позивача.

Керуючись

ст.82-84 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

У

позові відмовити.

         Суддя                                                                                     

П.Д. Пригуза