Рішення

від 16.09.2011 по справі 15/17-2923-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-2923-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       "16" вересня 2011 р.Справа  № 15/17-2923-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача  –   Соболєва О.К.

від відповідача –Гук В.С., Лук'янова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемент” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ” про стягнення 1 093 517,17 грн., -

                                                             ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 09.09.2011 р. оголошувалась перерва до 16.09.2011 р в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Цемент” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ” про стягнення заборгованості в сумі 1 083 046,85 грн., у т.ч.:

-          заборгованості за договором №2-0064/09 від 19.08.2009 р. в розмірі 703 474,68 грн., з них: основний борг в сумі 542 930,79 грн., пеня в сумі 54 419,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 81 982,55 грн.;

-          заборгованості за договором № 2-0010/10 від 11.01.2010 р. в розмірі 379 572,17 грн., з них: основний борг у розмірі 293360,38 грн., пеня в сумі 29 183,33 грн., інфляційні втрати в сумі 44 297,42 грн. та 3% річних в сумі 12 731,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.          

19 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Цемент” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ” (покупець) був укладений договір № 2-0064/09, згідно якого продавець на протязі 2009 року зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Поставка товару здійснюється у залежності від виду поставок: на базисних умовах ЕХW (франко-склад продавця: м. Одеса, вул. Хуторська, 70) згідно Правил „Інкотермс-2000” при поставці товару автотранспортом покупця та на базисних умовах DDР (м. Одеса, вул. Новікова, 5) згідно Правил „Інкотермс-2000” при поставці товару автотранспортом продавця.

Як вказує позивач, 19 серпня 2009 року було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р., згідно якої пункт 2.1. глави 2 договору в частині вартості товару було доповнено та викладено в новій редакції відповідно п.п. 1.1-1.4 додаткової угоди № 1 від 19.08.2009 р.

Відповідно п.п. 5.1-5.3 договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. покупець здійснює повний розрахунок з продавцем за кожну конкретну партію товару на протязі п'ятнадцяти днів з дати фактичної відвантаження товару. У випадку прострочення термінів оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості відвантаженого, але не оплаченого товару за кожний день прострочення.

Так, позивач стверджує, що він як продавець виконав умови п.п. 1.1-1.3, п.п. 3.1-3.3, п. 4.1 вищевказаного договору, зокрема згідно з карткою рахунку 3.6.1 від 22.06.2011 р. за 2009 рік було відвантажено товар на загальну суму 3 587 401,00 грн.

Однак, за ствердженнями позивача, відповідач як покупець у строк, визначений п. 5.2 договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р., здійснив оплату отриманого товару не в повному обсязі. Так, згідно картки рахунку: 3.6.1 від 22.06.2011 р. за 2009 р. та довідки АБ „Південний” від 24.03.2011 р. борг покупця перед продавцем на 31.12.2009 року становить 542 930,79 грн. У зв'язку з непогашенням відповідачем вказаного боргу позивач вважає, що відповідачем були порушені умови договору № 2-0064/09 від 19.08.2009р. та норми чинного законодавства, що в свою чергу тягне за собою відповідні наслідки, передбачені законом і договором.

Зокрема, на думку позивача, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. та п. 5.3 договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. З огляду на вказане та враховуючи те, що станом на дату пред'явлення позову оплата товару відповідачем не здійснена, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 54 419,51 грн.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем здійснено розрахунок суми боргу  за договором № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. з урахуванням індексу інфляції, яка складає 624913,34 грн., тобто сума інфляції становить 81 982, 55 грн., а також позивачем здійснено  розрахунок 3% річних з простроченої суми за договором № 2-0064/09 від 19.08.2009 р., що становить 24 141,83 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що загальна сума боргу за договором № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. становить 703 474,68 грн.

До того ж 11 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Цемент” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ” (покупець) був укладений договір № 2-0010/10, згідно якого продавець на протязі 2010 року зобов'язується продати та поставити, а інша сторона - покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Поставка товару здійснюється у залежності від виду поставок: на базисних умовах ЕХW (франко-склад продавця: м. Одеса, вул. Хуторська, 70), згідно Правил „Інкотермс- 2000” при поставці товару автотранспортом покупця, та на базисних умовах DDР (м. Одеса, вул. Новікова, 5) згідно Правил „Інкотермс- 2000” при поставці товару автотранспортом продавця.

11 січня 2010 року було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 2-0010/10 від 11.01.2010 р., згідно якої пункт 2.1. глави 2 договору в частині вартості товару було доповнено та викладено у новій редакції відповідно п.п. 1-1.3 додаткової угоди № 1 від 11.01.2010 р.

За умовами договору № 2-0010/10 від 11.01.2010 р. покупець здійснює повний розрахунок з продавцем за кожну конкретну партію товару на протязі чотирнадцяти банківських днів з моменту відвантаження товару, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. У випадку прострочення термінів оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості відвантаженого, але не оплаченого товару за кожний день прострочення.

Так, позивач вказує, що виконав усі умови п.п. 1.1-1.3, п.п. 3.1-4.1 договору № 2-0010/10 від 11.01.2010 р., а саме згідно товарних накладних за 2010 рік було відвантажено всього 4 131 тон 768 кг товару на загальну суму 2786 868,76 грн., у т.ч.: в січні - 11 тон 180 кг, у лютому - 113 тон 100 кг, у березні - 742 тон 600 кг, у квітні - 127 тон 240 кг, у травні - 12 тон 920 кг, у червні - 98 тон 400 кг, у липні - 626 тон 680 кг, у серпні - 700 тон 660 кг, у вересні - 446 тон 960 кг, у жовтні - 567 тон 288 кг, у листопаді - 556 тон 340 кг, у грудні - 128 тон 400 кг.

Однак, за ствердженнями позивача, покупець у строк, визначений п. 5.2 договору № 2-0010/10 від 11.01.2010 р., не оплатив отриманий товар. Так,  згідно картки рахунку: 3.6.1 від 19.04.2011 р. на 07.12.2010 р. та довідки АБ „Південний” від 24.03.2011 р. борг покупця перед продавцем за 2010 рік становить 293 360, 38 грн.

При цьому, як зазначає позивач, відповідачем була здійснена лише одна оплата у розмірі 30 000,00 грн. 21.06.2011 р., що підтверджується довідкою по рахунку Акціонерного банку „Південний” від 24.06.2011 р. та актом звірки від 22.06.2011 р.

Відповідно до акту звірки від 22.06.2011р. та довідки простроченої дебіторської заборгованості (3.6.1.1) від 24.06.2011 р. сума боргу за договором № 2-0010/10 від 11.01.2010 р. за 2010 рік складає 293 360, 38 грн.

З метою позасудового врегулювання даного питання, позивач звертався до відповідача з листом від 29.12.2010 р., в якому сповіщав про суму заборгованості та просив у найближчий термін погасити суму боргу. На вказаний лист відповідач надав відповідь  листом від 30.12.2010 р., згідно якого відповідач визнав за собою суму боргу та пояснив, що у ТОВ „Укрексімпродукт-ОТГМ” тяжке фінансове становище у зв'язку з простроченням виплат замовниками, а також заявив про те, що ним здійснюються усі можливі заходи для вирішення щодо сплати заборгованості перед позивачем.

Крім того, 21.02.2011 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 2 до договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р., відповідно до якої заборгованість ТОВ „Укрексімпродукт-ОТГМ” за поставлений товар перед ТОВ „Цемент” складає у розмірі 818 604,64  грн., яку сторони домовились реструктурувати наступним чином:

- до 15 березня 2011 р. ТОВ „Укрексімпродукт-ОТГМ” зобов'язується погасити заборгованість у розмірі 270 000,64 грн.;

- до 30 квітня 2011 р. ТОВ „Укрексімпродукт-ОТГМ” зобов'язується погасити заборгованість у розмірі 274 302,00 грн.;

- до 31 травня 2011 р. ТОВ „Укрексімпродукт-ОТГМ” зобов'язується погасити заборгованість у розмірі 274 302,00 грн.

Між тим, як стверджує позивач, заборгованість не була погашена відповідачем, тим самим відповідачем були порушені умови договору № 2-0010/10 від 11.01.2010 р. і додаткової угоди № 2 від 21.02.2011р. до договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. та норми  чинного законодавства України. У зв'язку з цим за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. та договору № 2-0010/10 від 11.01.2010 р. позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що складає 29 183,33 грн.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем здійснено розрахунок суми боргу  за договором № 2-0010/10 від 11.01.2010 р. з урахуванням індексу інфляції, яка складає 337657,80 грн., тобто сума інфляції становить 44297,42 грн., а також позивачем здійснено розрахунок 3% річних з простроченої суми, що становить 12 731,04 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що загальна сума боргу за договором № 2-0010/10 від 11.01.2010 р. становить 379 572,17 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-2923-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивачем були подані до суду доповнення до позовної заяви з уточненнями позовних вимог (а.с. 76-82 т.6), згідно яких позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу за договором № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. у розмірі 841291,17 грн., пеню в сумі 84 474,85 грн., інфляційні втрати в сумі 131241,42 грн. та 3% річних в сумі 36 509,73 грн., всього 1 093 517,17 грн. При цьому позивач вказав на наступне.

Згідно умов п.п. 1.1-1.3, п.п. 3.1-3.3, п. 4.1 договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. позивачем  як продавцем на підставі поданих відповідачем (покупцем) заявок на поставку товару у кількості  5 694 тон  було фактично відвантажено товару за 2009 рік у кількості 5 437 тон на загальну суму 3 585 331,00 грн., що підтверджується товарними накладними на відвантаження  товару  на  автотранспорт  та накладними на відвантаження і отримання товару покупцем, які мають двосторонні підписи та печатки сторін.

Однак відповідач (покупець) у строк, визначений п. 5.2 договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. здійснив оплату за отриманий товар не в повному обсязі. Так, згідно довідки АБ „Південний” від 24.03.2011р. товар було оплачено частково, у зв'язку з чим станом на 31.12.2009 року у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 542 930,79 грн.

Крім того, як вказує позивач, згідно з товарними накладними за 2010 рік та на підставі поданих відповідачем (покупцем) заявок на поставку товару у кількості 4609 тон відповідно до п. 3.1. договору позивачем фактично було відвантажено товару у кількості 4 542 тон на загальну суму 2 764 578,76 грн., що підтверджується товарними накладними на відвантаження товару на автотранспорт та накладними на відвантаження і отримання товару покупцем, які мають двосторонні підписи та печатки між покупцем та продавцем.

Однак, відповідач (покупець) у строк, визначений п. 5.2 договору № 2-0010/10 від  11.01.2010 р. здійснив оплату за отриманий товар не в повному обсязі. Так, згідно довідки АБ „Південний” від 24.06.2011 р. товар було оплачено частково, у зв'язку з чим сума боргу, що утворилась у відповідача перед позивачем за 2010 рік, становить 328 360,38 грн.

11.01.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію на суму 871291,17 грн. та акти звірки взаєморозрахунків. Проте, 21.06.2011 р. відповідачем була здійснена лише оплата у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується довідкою по рахунку Акціонерного банку „Південний” від 24.06.2011 р.          

Відтак, загальна сума боргу відповідача перед позивачем склала 841291,17 грн.

Разом з тим позивач зазначає, що відповідач в заявках на відвантаження товару, які надійшли у 2010 р. до позивача, не змінив номеру договору, за яким здійснювалися  відвантаження товару відповідачу, тому всі заявки були надані на відвантаження товару за договором № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. Оскільки заявки на відвантаження товару були надані  за договором № 2-0064/09 від 19.08.2009 р., то відповідно борг у розмірі 841 291,17 грн. утворився у відповідача за договором № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. При цьому позивач вказує, що відповідно до п. 7.1 вказаного договору він діє до моменту його повного виконання.

До того ж оскільки заборгованість не була погашена відповідачем, чим були порушені умови договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. і норми  чинного законодавства України, позивачем відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. та вказаного договору нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що складає 84 474,85 грн.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем здійснено розрахунок суми боргу  за договором № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. з урахуванням індексу інфляції та заявлено до стягнення суму інфляції в розмірі 131 241,42 грн., а також 3% річних в розмірі 36 509,73 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву (а.с. 128-132 т. 6).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

19 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Цемент” (продавець) в особі заступника генерального директора Мигела Машаду та фінансового директора Жоао Моура, діючих на підставі статуту товариства та протоколів загальних зборів ТОВ „Цемент, з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ” (покупець) в особі директора Глєбова Сергія Вікторовича, з другого боку, був укладений договір № 2-0064/09, згідно якого позивач як продавець на протязі 2009 року зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: портландцемент марки 400 (ПЦ ІІ/А-Ш-400) навалом, сульфатостійкий шлакопортландцемент марки 400 (СС ШПЦ 400-Д60) навалом; портландцемент марки 500 (ПЦ ІІ/А-Ш-500) навалом.

11 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Цемент” (покупець) в особі технічного директора Мигела Машаду та фінансового директора Жоао Моура, діючих на підставі статуту товариства, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ” в особі директора Глебова Сергія Вікторовича, діючого на підставі статуту товариства, був укладений договір № 2-0010/10, згідно якого позивач як продавець на протязі 2010 року зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: портландцемент марки 400 (ПЦ ІІ/А-Ш-400) навалом, сульфатостійкий шлакопортландцемент марки 400 (СС ШПЦ 400-Д60) навалом; портландцемент марки 500 (ПЦ ІІ/А-Ш-500) навалом.

Згідно п. 1.2 вказаних договорів поставка товару здійснюється у залежності від виду поставок: на базисних умовах ЕХW (франко-склад продавця: м. Одеса, вул. Хуторська, 70) згідно Правил „Інкотермс-2000” при поставці товару автотранспортом покупця та на базисних умовах DDР (м. Одеса, вул. Новікова, 5) згідно Правил „Інкотермс-2000” при поставці товару автотранспортом продавця.

Відповідно до п. 2.1 вказаних договорів ціна однієї метричної тони товару формується по прайсовим цінам на момент відвантаження товару з урахуванням ПДВ 20% і вартості послуг логістики, що сплачуються покупцем додатково і визначаються додатковими угодами, що є невід'ємною  частиною цього договору. Оплата за товар здійснюється на підстав виставлених рахунків продавця (п. 2.3 договору).

В силу п. 3.1 договорів підставою для відвантаження товару є письмова заявка покупця та відсутність прострочених платежів за раніше відвантажені партії товару з урахуванням відстрочки платежу згідно п. 5.2 договору.    

Продавець відвантажує товар впродовж 3-х днів з моменту отримання заявки покупця (п. 3.2 договорів).

Відвантаження товару навалом в автоцементовози за правилами, прийнятими для даного виду товару в Україні (п. 3.3 договорів).

У відповідності з п. 4.1 договорів товар вважається остаточно зданим продавцем і остаточно прийнятим покупцем:

а) відносно кількості –за вагою, вказаною у транспортному документі (накладній (ТТН));

б) відносно якості –згідно сертифікату відповідності, виданому заводом-виробником (продавцем).

Згідно п. 5.1 договорів засобом платежу згідно умов цього договору є гривня України.

При цьому покупець здійснює повний розрахунок з продавцем за кожну конкретну партію товару на протязі п'ятнадцяти днів з дати фактичного відвантаження товару (п. 5.2 договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р.).  

19 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Цемент” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ” (покупець) було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р., згідно якої пункт 2.1. глави 2 договору в частині вартості товару було доповнено та викладено в новій редакції відповідно п.п. 1.1-1.4 додаткової угоди № 1 від 19.08.2009 р.

Також 11 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Цемент” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ” (покупець) було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 2-0010/10 від 11.01.2010 р., згідно якої пункт 2.1. глави 2 договору в частині вартості товару було доповнено та викладено в новій редакції відповідно п.п. 1.1-1.3 додаткової угоди № 1 від 11.01.2010 р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, вищевказані договори поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання їх сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вказує позивач та з'ясовано судом, за 2009 рік позивачем (продавцем) на підставі поданих відповідачем (покупцем) заявок на поставку товару у кількості 5 694 тон  було фактично відвантажено товару у кількості 5437 тон на загальну суму 3 585 331,00 грн., що підтверджується товарними накладними на відвантаження товару на автотранспорт та накладними на відвантаження і отримання товару покупцем за 2009 рік, копії яких містяться в матеріалах справи (т.с. 3, 4, 5, 6), на які позивачем було складено реєстр (а.с. 86-93 т. 6). У вказаному реєстрі вказано номери і дата накладних, найменування продукції, кількість замовленої продукції, фактично відвантажену продукцію, ціну, суму, а також довіреності від покупця на отримання товару.

Також за 2010 рік позивачем (продавцем) на підставі поданих відповідачем (покупцем) заявок на поставку товару у кількості 4609 тон позивачем фактично було відвантажено товару у кількості 4 542 тон на загальну суму 2 764 578,76 грн., що підтверджується товарними накладними на відвантаження товару на автотранспорт та накладними на відвантаження і отримання товару покупцем, копії яких містяться в матеріалах справи (т.с. 1, 2, 6), на які позивачем було складено реєстр (а.с. 94-100 т. 6) із зазначенням номерів і дати накладних, найменування продукції, кількості замовленої продукції, фактично відвантаженої продукції, ціни, суми,  довіреностей від покупця на отримання товару.

Більш того, вищевказані накладні, які є первинними документами обліку господарських  операцій, що підтверджують факт поставки товару, підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками покупця та продавця.

Доводи відповідача про те, що надані позивачем до суду заявки на поставку товару не є належними доказами, що підтверджують замовлення товару, судом до уваги не приймаються, оскільки, за ствердженнями позивача, заявки надходили до позивача електронною поштою.        

При цьому, як вбачається з наявних в матеріалах справи заявок відповідача на відвантаження товару, які надійшли у 2010 р. до позивача, відповідачем здійснювалось замовлення на поставку товару за договором № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. В накладних на поставку товару за 2010 рік не вказано, за яким договором здійснювались поставки, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами виконувались умови договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. До того ж будь-яких інших вказівок щодо ідентифікації того, що поставка товару у 2010 році договору здійснювалась саме за договором № 2-0010/10, в накладних не містяться. При цьому слід зазначити, що з боку відповідача заявки на поставку товару за договором № 2-0010/10 від 11.01.2010 р. відсутні, тому саме з причин відсутності таких заявок з боку покупця договір не міг бути виконаний.

Не приймаються судом до уваги також посилання відповідача на те, що з 31.05.2010 р. було звільнено керівника ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ” Глєбова С.В., яким направлялись  заявки на поставку товару. Так, доказів того, що відповідач повідомив позивача як контрагента за договором про зміну керівника відповідача (особи з правом першого підпису), відповідач не надав.         

Між тим, заперечуючи проти позову, представник відповідач у судовому засіданні підтвердив факт поставки товару позивачем та отримання його відповідачем, вказуючи при цьому, що кількість поставленого товару йому не відома, оскільки бухгалтер підприємства у відпустці.

Заперечення відповідача стосовно того, що договір № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. припинився у зв'язку з закінченням його дії згідно п. 7.1 цього договору 31 грудня 2009 року, а тому поставка за ним не могла здійснюватися у 2010 році, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.  

Так, в п. 7.1 договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. зазначено, що договір діє до моменту його остаточного виконання, але у будь-якому випадку до 31.12.2009 р.    

Згідно ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Разом з тим, як з'ясовано судом, поставлений у 2009 році товар відповідачем було оплачено частково, що підтверджується довідкою АБ „Південний” по руху грошових коштів, у зв'язку з чим станом на 31.12.2009 року у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 542930,79 грн. Також за поставлений у 2010 році товар відповідач розрахувався не у повному обсязі, у зв'язку з чим сума боргу відповідача перед позивачем за 2010 рік склала 328 360,38 грн. Загальна сума боргу склала 871291,17 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом від 29.12.2010 р. (а.с. 110 т. 2), в якому просив погасити суму заборгованості в розмірі 871291,17 грн. у найближчий термін. На вказаний лист відповідач надав відповідь листом від 30.12.2010 р. (а.с. 111 т. 2), в якому відповідач визнав за собою суму боргу та пояснив, що у ТОВ „Укрексімпродукт-ОТГМ” тяжке фінансове становище у зв'язку з простроченням виплат замовників, а також запевняв, що підприємство здійснює усі можливі заходи для вирішення даного питання, а саме сплати заборгованості перед позивачем.

Також позивачем була на адресу позивача направлена претензія № 11 від 11.01.2011 р. (а.с. 121 т. 6) що сплати боргу в сумі 871291,17 грн.

Більш того, 21.02.2011 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 2 до договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р., відповідно до якої сторони домовились реструктурувати заборгованість ТОВ „Укрексімпродукт-ОТГМ” за поставлений товар перед ТОВ „Цемент” у розмірі 818 604,64  грн. наступним чином:

- до 15 березня 2011 р. ТОВ „Укрексімпродукт-ОТГМ” зобов'язується погасити заборгованість у розмірі 270 000,64 грн.;

- до 30 квітня 2011 р. ТОВ „Укрексімпродукт-ОТГМ” зобов'язується погасити заборгованість у розмірі 274 302,00 грн.;

- до 31 травня 2011 р. ТОВ „Укрексімпродукт-ОТГМ” зобов'язується погасити заборгованість у розмірі 274 302,00 грн.

Проте, 21.06.2011 р. відповідачем була здійснена лише оплата у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується довідкою по рахунку Акціонерного банку „Південний” від 24.06.2011 р.                  Вищенаведене свідчить, що сума боргу відповідача за поставлений товар у 2009-2010 рр. товар перед позивачем, що склала 841291,17 грн. (871291,17 грн. –30 000,00 грн.), виникла саме за договором № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. При цьому укладення вказаної додаткової угоди № 2 від 21.02.2011 р. підтверджує факт того, що правовідносини за договором № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. були продовжені після 31.12.2009 р. Отже, цей договір № 2-0064/09 є діючим, тому підлягає виконанню з боку відповідача.     

Крім того, слід зазначити, що сума боргу в розмірі 841291,17 грн. відображена в акті звірки розрахунків від 22.06.2011 р., який не було підписано відповідачем.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до оформлених накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором поставки відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 841291,17 грн.

До того ж слід зазначити, що ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вже зазначалось свій обов'язок сплатити товар протягом 15 календарних днів з дати фактичного відвантаження товару, що передбачалось п. 5.2 договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р., відповідач не виконав, чим порушив умови договору. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару. Зокрема, з огляду на здійснення позивачем останньої поставки товару 07.12.2010 р., відповідно оплата товару мала бути здійснена не пізніше 22.12.2010 р.      

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 5.3 договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. у випадку прострочення покупцем строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості відвантаженого, але не оплаченого товару за кожний день прострочення.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як вбачається з розрахунку суми пені (а.с. 85 т. 6), позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 84 474,85 грн. за період з 13.01.2010 р. по 13.07.2010 р., виходячи з облікової ставки НБУ та суми боргу в розмірі 841291,17 грн. Між тим, оскільки загальна сума боргу склалася за наростаючим підсумком неоплаченого поставленого товару, відповідно прострочення щодо сплати цієї суми боргу розпочалося з 23.12.2010 р. (остання поставка 07.12.2010 р., строк оплати –22.12.2010 р.).  Отже, у такому випадку нарахування пені на заявлену до стягнення суму боргу може бути здійснено за період прострочення, починаючи з 23.12.2010 р., тоді як позивачем нараховано пеню за період з 13.01.2010 р. по 13.07.2010 р., що є необґрунтованим. Тому вимоги позивача про стягнення нарахованої пені в сумі 84 474,85 грн. задоволенню не підлягають.  

До того ж згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних витрат. Щодо порядку здійснення розрахунку суми інфляційних суд зазначає, що при здійсненні розрахунку інфляційних мають враховуватися рекомендації щодо порядку розрахунку інфляційних, які надані Верховним Судом України в листі від 03.04.1997 р. № 62-97 „Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.  Так, згідно вказаних рекомендацій індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць, тому сума боргу за період з 01 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 число відповідного місяця, то розрахунок інфляційних здійснюється з наступного місяця.      

При цьому слід зазначити, що при здійсненні розрахунку інфляційних має врахуватися сукупний індекс інфляції. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних (а.с. 85 т. 6), суд зазначає, що оскільки сума боргу змінювалась у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу, тому здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 31.12.2009 р. по 24.06.2011 р. на заявлену до стягнення суму боргу в розмірі 841291,17 грн. є невірним. До того ж слід врахувати те, що позивачем за додатковою угодою № 2 від 21.02.2011 р. до  договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р. надавалась відповідачу розстрочка щодо сплати заборгованості в розмірі 818604,64 грн., а саме: до 15 березня 2011 р. - 270 000,64 грн.; до 30 квітня 2011 р. - 274302,00 грн.; до 31 травня 2011 р. - 274 302,00 грн., тим самим позивач погодився з такою відстрочкою платежу. Тому у такому випадку суд вважає вірним нарахування інфляційних втрат по кожній розстроченій сумі після закінчення такої розстрочки. На решту частину суми боргу в розмірі 22 686,53 грн. (841291,17 грн. –818 604,64 грн.) нарахування інфляційних втрат можливо, починаючи з прострочення платежу 23.12.2010 р.     

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та рекомендацій Верховного Суду України  щодо порядку нарахування інфляційних втрат судом здійснено перерахунок інфляційних втрат позивача, що складають:

-          за період з 23.12.2010 р. по 24.06.2011 р.: 22 686,53 грн../100%*105,9% (сукупний індекс інфляції) - 22 686,53 грн. = 1338,51грн. інфляційне збільшення.;

-          за період з 16.03.2011 р. по 24.06.2011 р.: 270 000,64 грн./100%*102,5% (сукупний індекс інфляції) –270 000,64 грн. = 6750,02 грн. інфляційне збільшення;

-          за період з 01.05.2011 р. по 24.06.2011 р.: 274 302,00 грн./100%*101,2% (сукупний індекс інфляції) –274,302,00 грн. = 3291,63 грн. інфляційне збільшення.;

-          за період з 01.06.2011 р. по 24.06.2011 р.: 274 302,00 грн./100%*100,4% (сукупний індекс інфляції) –274,302,00 грн. = 1097,21 грн. інфляційне збільшення.

Отже, загальна сума інфляційних втрат позивача, що підлягає стягненню з відповідача складає 12 477,37 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні договором поставки не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, поряд з інфляційними втратами, є також способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару за договором № 2-0064/09 від 19.08.2009 р., суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок річних (а.с. 85 т. 6) за період з 13.10.2010 р. по 24.06.2011 р. на заявлену до стягнення суму боргу 841291,17 грн., суд вважає його невірним, оскільки, як вже зазначалось вище, сума боргу змінювалась у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу. Тому судом здійснено перерахунок 3% річних за відповідні періоди по аналогії з інфляційними втратами, а саме:  

-          за період з 23.12.2010 р. по 24.06.2011 р.: 22 686,53 грн../100%*3%:365* 184 дн.= 343,09 грн.;

-          за період з 16.03.2011 р. по 24.06.2011 р.: 270 000,64 грн./100%*3%:365* 101 дн.= 2241,38 грн.;

-          за період з 01.05.2011 р. по 24.06.2011 р.: 274 302,00 грн./100%*3%:365* 55 дн.= 1240,00 грн.;

-          за період з 01.06.2011 р. по 24.06.2011 р.: 274 302,00 грн./100%*3%:365* 24 дн.= 541,09 грн.

Отже, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, складає 4365,56 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 858 134,10 грн. (841291,17 грн. основного боргу + 12 477,37 грн. інфляційних втрат + 4365,56 грн. 3% річних).

При цьому слід зазначити, розмір суми заборгованості та наявність порушень умов договору № 2-0064/09 від 19.08.2009 р з боку відповідача не спростовано останнім, докази погашення відповідачем вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемент” частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемент” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ” про стягнення 1 093 517,17 грн. задовольнити частково.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ” (65082, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 5, кв.1; код ЄДРПОУ 36343400; р/р 26005003988701 в АКБ „Фінанси та Кредит” в м. Одесі; МФО 328823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемент” (65055, м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 70, р/р 26004310463701 в АБ „Південний” в м. Одесі; МФО 328209)  суму основного боргу у розмірі 841 291,17 грн., 3% річних в сумі 4365,56 грн., інфляційні втрати в сумі 12 477,37 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 8581/вісім тисяч п'ятсот вісімдесят одна/грн. 34коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 185/сто вісімдесят п'ять/грн. 20 коп.

3.          В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемент” відмовити.  

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                    Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2011 р.