Постанова

від 06.10.2011 по справі 5016/533/2011(13/40)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5016/533/2011(13/40)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" жовтня 2011 р. Справа № 5016/533/2011(13/40)

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                                Андрєєвої Е.І.

Суддів:                                        Лавренюк О.Т.,

                                           Ліпчанської Н.В.

При секретарі                               Скоробагатько О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Браницький Д.Ю.,

від відповідача –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 08.07.2011р.

у справі № 5016/533/2011(13/40)

за позовом Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва

до Приватного підприємства „ВАЛЬОР”

про розірвання договору та стягнення,

встановив:

02.03.2011р. Відкрите акціонерне товариство енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства „ВАЛЬОР” про розірвання договору від 14.12.2006р. та стягнення з Приватного підприємства „ВАЛЬОР” сплачених за договором коштів в сумі 198000,00 грн., пені в сумі 143152,00 грн., штрафу 7% в сумі 13860,00 грн., інфляційних в сумі  33264,00 грн. та 3% річних в сумі 11163,95 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.07.2011р. (суддя Коваль С.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПП „ВАЛЬОР” на користь Відкрите акціонерне товариство енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” 21926,46 грн. пені, штрафу 7% в сумі 13860,00 грн., 400,63 грн. держмита та 23,18 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство „Миколаївобленерго”, яке є правонаступником  Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго”, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення змінити: розірвати договір від 14.12.2006р. та стягнути з відповідача сплачені за договором 198000,00 грн., 108108,00 грн. пені, штрафу 7% в сумі 13860,00 грн., інфляційних в сумі  33264,00 грн., 3% річних в сумі 11163,95 грн. та судові витрати. Обґрунтовуючи скаргу, посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги,  юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного.

Як свідчать матеріали справи та, що встановлено місцевим судом, 14.12.2006р. між Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальною компанією „Миколаївобленерго” (нині - Публічне акціонерне товариство „Миколаївобленерго”) (Замовник, позивач) та Приватним підприємством „ВАЛЬОР” (Виконавець, відповідач) було укладено договір на виконання робіт, відповідно до розділу 1 якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по оформленню, виготовленню та узгодженню правових документів (проектної документації) на передачу у довгострокову оренду земельних ділянок під Розподільчими пунктами і Трансформаторними підстанціями в кількості 60 (шістдесяти) штук, які належать позивачу та знаходяться на території м. Миколаєва, з подальшим затвердженням їх Миколаївською міською радою.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору Замовник зобов'язався до початку робіт передати Виконавцю документацію необхідну для проведення робіт, а також видати Виконавцю доручення на проведення необхідних дій від особи Замовника; оплатити роботу Виконавця у розміру та в строки, вказані в даному договорі.

Пунктом 3 договору визначено конкретний перелік робіт, обов'язок щодо виконання яких взяв на себе Виконавець, та строк виконання даних робіт.

За п.4.1 договору за виконання робіт, передбачених цим договором, Замовник сплачує Виконавцю 198000 грн. (з ПДВ).

Пунктом 4.2 договору сторони визначили порядок оплати - 100% передплати вартості  робіт.

Додатковою угодою №1 до договору сторони узгодили строки виконання  зобов'язань за договором, а саме, згідно з п.1 Виконавець зобов'язався у строк до 10.02.2009р. передати до Миколаївської міської ради на затвердження документацію з землеустрою щодо користування на умовах довгострокової оренди  земельних ділянок для обслуговування РП і ТП в кількості 60 штук, зазначених у договорі від 14.12.2006р., та не пізніше 10.02.2009р. надати Замовнику докази передачі документів, передбачених цим пунктом.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №1 Виконавець зобов'язався в строк до 10.04.2009р. передати Замовнику рішення Миколаївської міської ради про передачу у довгострокову оренду 60 земельних ділянок, зазначених у договорі від 14.12.2006р. та затверджену в установленому порядку Миколаївської міською радою документацію з землеустрою на ці земельні ділянки.

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 встановлено, що за прострочення термінів та обсягу виконання зобов'язання, вказаного в п.1 цієї додаткової угоди, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,3% за кожний день прострочення від суми отриманого авансу за договором.

Згідно з п.4 Додаткової угоди №1 за прострочення термінів та обсягу виконання зобов'язання, вказаного в п.2 цієї додаткової угоди, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,3% за кожний день прострочення від суми отриманого авансу за договором, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми авансу.

Пославшись на невиконання Виконавцем зобов'язань за договором від 14.12.2006р., Замовник листом № 01/12-8159/1 від 24.12.2010р. повідомив Виконавця про відмову від договору та запропонував його розірвати.

Пославшись на те, що станом на 27.12.2010р. Виконавець не в повному обсязі виконав свої обов'язки за вищевказаним договором, а саме: не надано екземпляр проектної документації для її передачі в архів Управління Держкомзему у м. Миколаєві, що робить неможливим отримання витягів з нормативно-грошової оцінки, довідок про присвоєння кадастрових номерів, та як наслідок –унеможливлює укладення з Миколаївською міською радою договорів оренди відповідних земельних ділянок на території м. Миколаєва під існуючими ТП та РП Замовника, Замовник направив на адресу Виконавця претензію № 01/12-8225 від 28.12.2010р., в якій просив Виконавця надати екземпляр проектної документації для передачі останньої в архів Управління Держкомзему у м. Миколаєві або повернути сплачену Замовником вартість робіт, які не надані Виконавцем.

Пославшись на те, що до 10.04.2009р. ПП „ВАЛЬОР” не виконав умови додаткової угоди та п.6.1. договору, ВАТ „Миколаївобленерго” звернулось до господарського суду з позовом про розірвання договору від 14.12.2006р. та стягнення з ПП „ВАЛЬОР” сплачених за договором коштів в сумі 198000,00 грн., пені в сумі 143152,00 грн., штрафу 7% в сумі 13860,00 грн., інфляційних в сумі  33264,00 грн. та 3% річних в сумі 11163,95 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині розірвання договору від 14.12.2006р., місцевий суд виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 651 та ч. 2 ст. 652 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Однак, як правильно зазначив місцевий суд, в момент укладання спірного договору сторони передбачили п.5.2., яким чітко зазначено, що строк виконання робіт продовжується у зв'язку із незалежних від сторін причин - перевищення строків розгляду відповідної документації відповідними інстанціями.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов висновку, що у позовній заяві позивачем не наведене належне обґрунтування та не надано доказів наявності одночасно усіх чотирьох вищезазначених умов, а тому суд правомірно відмовив у задоволенні даної вимоги.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення 198 000,00 грн. суми передплати за невиконання робіт, місцевий суд виходив з того, що матеріали справи свідчать про виконання відповідачем своїх обов'язків, які визначені спірним договором, а тому правомірно відмовив у задоволенні даних позовних вимог.

Як правильно зазначив місцевий суд, свідченням того, що відповідач виконав відповідний обсяг робіт, міститься у претензії позивача до відповідача за № 01/12-8225 від 28.12.2010 р. (а.с.57 т.1), з якої вбачається, що відповідач станом на 27.12.2010р. не в повному обсязі виконав перелік робіт за спірним договором, а саме - позивачу не надано екземпляр проектної документації для її передачі в архів Управління Держкомзему у м. Миколаєві. До того ж, у даній претензії ніяких зауважень щодо неотримання відповідних рішень відповідачу не пред'являлося.

Крім того, як правильно встановив місцевий суд, в матеріалах справи наявні відповідні рішення ради, які було отримано Ємцем С.О. 06.07.2009р., про що свідчить особистий підпис на відповідних рішеннях.

Судом правомірно не прийнято до уваги посилання позивача на те, що ці рішення було отримано невідомою особою, яка ніякого відношення до позивача не має, оскільки як було з'ясовано у судовому засіданні місцевого суду та підтверджено сторонами у засіданнях апеляційної інстанції, Ємець Сергій Олексійович був працівником позивача на посаді провідного інженера відділу майнових питань з 21.07.2008р. по 11.05.2010р. ( а.с.27 т.2).

Крім того, в матеріалах справи наявна відповідь начальника управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради (а.с.59 т.1) про те, що в архіві управління знаходяться на збереженні оригінали витягів з рішень № 35/50 та 35/51 від 19.06.2009р. та представником позивача було отримано вказані витяги. Також в матеріалах справи ( а.с.60-63,т.1) наявні акти приймання - передачі документації (проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу) до Державного фонду документації із землеустрою.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення пені, штрафу, збитків від інфляції та річних, місцевий суд виходив з того, що Додатковою угодою № 1, яка є невід'ємною частиною договору від 14.12.2006р., передбачено строки виконання робіт, у разі порушення яких з боку відповідача наступає відповідальність у вигляді пені та штрафу 7 % від суми отриманого авансу.

Як свідчать матеріали справи, про що зазначено місцевим судом, відповідачем були простроченні відповідні строки виконання робіт, тому в даному випадку наступила відповідальність, передбачена додатковою угодою № 1.

Враховуючи вищезазначене та перевіривши наданий позивачем розрахунок, місцевий суд правомірно задовольнив вимоги про стягнення суми штрафу 7 % у розмірі 13 860 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, оскільки відповідно до приписів Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Враховуючи вищезазначене, за розрахунком суду, здійсненого відповідно до програми „Законодавство” версія 2.8.1, сума пені, яка підлягає до стягнення, склала 21 926,46 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення 33264,00 грн. - суми збитків від інфляції та 11163,95 грн. - 3% річних, місцевий суд виходив з того, що відповідно до ст.625 ЦК України боржник не  звільняється   від   відповідальності   за  неможливість   виконання   ним   грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як правильно зазначив місцевий суд, дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Однак, грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. В даному випадку відповідач повинен був у відповідні строки виконати певні роботи, а не сплатити грошову суму.

Враховуючи вищезазначене, місцевий суд визнав дані вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З даними висновками суду першої інстанції повністю погоджується апеляційна інстанція.

Оскаржуючи рішення, апелянт не погодився з частковим задоволенням позовних вимог, вважає, що судом зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, а також судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Однак з даними посиланнями апелянта судова колегія погодитись не може, оскільки місцевим судом повно, всебічно та об'єктивно встановлені всі обставини справи, дана належна оцінка доказам та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, про що зазначено у постанові вище, а тому підстави для скасування або зміни рішення суду відсутні.

Керуючись  ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 08.07.2011р. у справі № 5016/533/2011(13/40) залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго”  –без задоволення.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію.

Головуючий суддя                                                                 Е.І.Андрєєва

Судді:                                                                                    О.Т. Лавренюк

                                                                                   Н.В.Ліпчанська

Постанова підписана 10.10.2011р.