Постанова

від 21.04.2008 по справі 3/492

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

місто

Київ

11

год. 24 хв.

 21.04.2008 р.                                                                                                    

№ 3/492 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є.,

суддів Арсірія Р. О. та Келеберди В. І. 

при секретарі Серпутько Т. С.

За

результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За

позовом                         

ОСОБА_1

до  

Департаменту

державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (відділ примусового

виконання рішень), начальника ОСОБА_2., Головного державного виконавця

ОСОБА_3.  та Міністерства юстиції

України Директора Департаменту державної виконавчої служби -ОСОБА_4

 про

 визнання незаконною постанови та

зобов'язання вчинити дії    

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1.  13 грудня 2007 року звернувся з

адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби

Міністерства юстиції України (відділ примусового виконання рішень), начальника

ОСОБА_2., Головного державного виконавця ОСОБА_3.  та директора Департаменту державної

виконавчої служби -ОСОБА_4про визнання неправомірними дій Головного державного

виконавця Міністерства юстиції України - ОСОБА_3. при здійсненні примусового

виконання постанови Оболонського районного суду міста Києва від 17 серпня 2006

року; визнання незаконною та скасування постанови Головного державного

виконавця Міністерства юстиції України -ОСОБА_3. від 28 листопада 2007 року про

закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови

Оболонського районного суду міста Києва; зобов'язання Міністерства юстиції

України та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції

України виконати свої обов'язки по контролю за законністю виконання виконавчого

провадження, щодо примусового виконання постанови Оболонського районного суду

міста Києва від 17 серпня 2006 року, відповідно до статті 8 Закону України «Про

виконавче провадження».

Позовні

вимоги мотивовані тим, що 22 грудня 2006 року набрала чинності постанова

Оболонського районного суду міста Києва. 29 січня 2007 року Головний державний

виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної

виконавчої служби -ОСОБА_3. на підставі заяви Позивача своєю постановою відкрив

виконавче провадження про примусове виконання постанови суду. 28 листопада 2007

року закінчене виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду з

посиланням на пункт 11 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче

провадження».  Позивач вважає постанову

державного виконавця незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки,

законних підстав для повернення виконавчого документа у державного виконавця не

було і немає. 

Представник

Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на

попередньому судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та

надав суду письмові заперечення по суті заявлених позовних вимог, а також

наполягав на пропуску строку звернення до суду.

Розглянувши

подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши їхні пояснення,

всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні

вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду

справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

приходить до наступних висновків:

Відповідно

до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний

позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду,

встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно

до вимог статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»(надалі також

-«Закон») передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження може

бути оскаржена сторонами до начальника відповідного відділу державної

виконавчої служби або до суду у 10-денний строк.

Відповідно

до вимог частини 1 статті 100 КАС України, пропущення строку звернення до

адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного

позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В

клопотанні, поданому Відповідачем, останній просить відмовити у задоволені позовної

заяви ОСОБА_1 на тій підставі, що позивачем пропущено встановлений чинним

законодавством 10-денний строк на оскарження постанови про закінчення

виконавчого провадження.

Як

підтверджується матеріалами справи, оскаржувану постанову було відправлено на адресу

Позивача 1 грудня 2007 року. З відповіді Київської міської дирекції

Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»вбачається, що

рекомендований лист №33117207 було вручено ОСОБА_1. під розпис 7 грудня 2007

року.

Таким

чином, Позивачем було подано позовну заяву з дотримання передбаченого чинним

законодавством 10-денного строку на оскарження.

Пунктом

11 статті 37 Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у

випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової

особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною 3

статті 76 цього Закону.

Відповідно

до частини 3 статті 76 Закону, якщо виконати рішення без участі боржника

неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші

заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ

постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу

державної виконавчої служби, повертається до суду чи іншого органу, що видав

виконавчий документ.

Згідно

з вимогами частини 3 статті 87 Закону, у разі повторного невиконання рішення

боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає

штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення

боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну

відповідальність боржника відповідно до закону.

Як

підтверджується матеріалами справи, а саме Ухвалою Оболонського районного суду

міста Києва від 4 травня 2007 року, суд ухвалив клопотання Головного державного

виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства

юстиції України про притягнення до кримінальної відповідальності направити для

до оформлення. Судом зазначено, що у клопотанні не вказано, відносно яких саме

посадових осіб Київської міської ради необхідно вирішити питання про

притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

Доказів

на підтвердження того, що Головним державним виконавцем було вчинено дії щодо

до оформлення вищевказаного клопотання суду не надано.

13

червня 2007 року державний виконавець звернувся з аналогічним клопотанням вже

до Шевченківського районного суду міста Києва.

Як

випливає з матеріалів справи, 28 листопада 2007 року державним виконавцем у зв'язку

із застосуванням до боржника штрафних санкцій та інших заходів, передбачених

статтею 87 Закону, винесено постанову про закінчення виконавчого

провадження. 

Згідно

з статтею 38 Закону, завершене виконавче провадження не може бути розпочате

знову.

Як

вбачається з відповіді постійної комісії Київради з питань земельних відносин

від 24 січня 2008 року № 29/281-94 на адресу Позивача, проект рішення Київради

«Про передачу громадянину ОСОБА_1, члену садівницького товариства «ДВРЗ»,

земельної ділянки для ведення колективного садівництва на АДРЕСА_1»(№9419)

розглянуто на засіданні постійної комісії Київради з питань земельних відносин

30 жовтня 2007 року та ухвалено підтримати зазначений проект рішення Київради.

Відповідно

до вимог статті 33 Закону, за наявності обставин, що ускладнюють виконання

рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною

ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися

до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку

виконання, а також встановлення чи про зміну способу і порядку виконання.

Таким

чином, Закон передбачає відстрочку або розстрочку виконання рішень судів.

Сторонами не надано суду доказів на підтвердження того, що державним виконавцем

було вчинено дії визначені частиною 1 статті 33 Закону спрямовані на

гарантування дотримання вимог статті 11 «Про судоустрій України»про

обов'язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.  

В той

же час, державним виконавцем було прийнято рішення про закінчення виконавчого

провадження. Згідно з статтею 38 Закону, завершене виконавче провадження не

може бути розпочате знову.

Статтею

8 Закону передбачено, що контроль за законністю виконавчого провадження

здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої

служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній

республіці Крим, управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі -

через відповідні відділи державної виконавчої служби. Таким чином, правильність

виконання рішення державним виконавцем перевіряється на підставі дотримання ним

визначеного нормами Закону процесуального порядку вчинення виконавчих дій і

застосування встановлених законом і рішенням суду та іншого органу заходів

примусового виконання,дотримання гарантій захисту прав громадян і юридичних

осіб у виконавчому провадженні.

Пунктом

2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено,

що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних

повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені), зокрема, з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), а також

добросовісно.

          Відповідно до вимог статті 19

Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,

їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно

з положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення.

Таким

чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень

чинного законодавства України та матеріалів справи, Окружний адміністративний

суд міста Києва дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача

є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          На підставі вищевикладеного,

керуючись статтями 69-71, 94, 99,  100,

160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний

адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

                    1. Адміністративний позов

задовольнити повністю.

2. Визнати

неправомірними дій Головного державного виконавця Міністерства юстиції України

-ОСОБА_3. при здійсненні примусового виконання постанови Оболонського районного

суду міста Києва від 17 серпня 2006 року;

3.

Визнати незаконною та скасувати постанову Головного державного виконавця

Міністерства юстиції України -ОСОБА_3. від 28 листопада 2007 року про

закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови

Оболонського районного суду міста Києва;

4.

Зобов'язати Міністерство юстиції України та Департамент державної виконавчої

служби Міністерства юстиції України виконати свої обов'язки по контролю за

законністю виконання виконавчого провадження, щодо примусового виконання

постанови Оболонського районного суду міста Києва від 17 серпня 2006 року,

відповідно до статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».

          Постанова відповідно до частини 1

статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого

цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду

апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі

за правилами, встановленими статтями 

185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання

через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням

протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

        Головуюча суддя                                                                                  

Н. Є. Блажівська

       Судді                                                                                                                Р.

О. Арсірій

В. І. Келеберда