Постанова

від 27.02.2008 по справі 40/507

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 27.02.2008                                                                                          

№ 40/507

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Зубець Л.П.

          Лосєва  А.М.

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від позивача -ОСОБА_1- дов. №2 від

12.02.2007р.;

 від відповідача -Чайка Ю.М. - дов. б/н від

14.01.2008р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу атного підприємства "Абсолют"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

17.12.2007

 у справі № 40/507 (Трофименко Т.Ю.)

 за позовом                               Приватного

підприємства "Абсолют"

 до                                                   Товариства

з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія

"Міськбудінвест"

 про                                                 

розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста

Києва з позовом про розірвання договору інвестування будівництва житла

№127/І-12 від 09.12.2002р., укладеного між сторонами.

Рішенням

Господарського суду міста Києва №40/507 від 28.02.2005р. позовні вимоги було

задоволено повністю, розірвано договір інвестування будівництва житла №127/1-12

від 09.12.2002р. та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача

85,00 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Позивач

звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою від 04.05.2007р. про

прийняття додаткового рішення у справі №40/507, в якому просив вирішити питання

щодо стягнення (відшкодування) з відповідача витрат, понесених позивачем на

оплату юридичних послуг, у розмірі 55 000 грн.

Обґрунтовуючи

свою заяву позивач, зокрема, посилався на те, що після набрання законної сили

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №40/507 від 28.02.2005р. між

позивачем (Приватним підприємством “Абсолют” та Суб'єктом підприємницької

діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 був підписаний акт виконаних робіт від

04.07.2005р. на суму 55 000,00 грн. та здійснено оплату наданих послуг, що

підтверджується платіжними дорученнями №730 від 15.07.2005р. та №731 від

18.07.2005р. На думку позивача, вказані витрати відносяться до судових витрат в

розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, а тому,

зважаючи на задоволення позову, мають бути відшкодовані позивачу за рахунок

відповідача.

Ухвалою

Господарського суду міста Києва від 17.12.2007р. позивачу було відмовлено в задоволенні

заяви про прийняття додаткового рішення у справі №40/507.

Не

погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, позивач звернувся до Київського

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд

скасувати Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2007р. та

задовольнити заяву позивача про прийняття додаткового рішення у справі №40/507.

Вимоги

та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що при винесенні

оскаржуваної Ухвали судом першої інстанції були порушені норми матеріального і

процесуального права, а саме ст. ст. 22, 611, 612, 623, 653 Цивільного кодексу

України, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 24, 42,

59 Конституції України, що призвело до безпідставної, на думку позивача,

відмови в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення у справі.

Ухвалою

Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2008р. апеляційну скаргу

позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому

засіданні 27.02.2008р.

22.02.2008р.

до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського

суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу вих.№95 від

18.02.2008р.

Представник

позивача у судовому засіданні 27.02.2008р. надав суду пояснення, в яких

зазначив про те, що підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить

суд її задовольнити, скасувати Ухвалу Господарського суду міста Києва від

17.12.2007р. та задовольнити заяву про прийняття додаткового рішення у справі

№40/507.

Представник

відповідача у судовому засіданні 27.02.2008р. надав суду пояснення, в яких

зазначив, що заперечує проти апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві

на апеляційну скаргу, просить суд відмовити в її задоволенні та залишити без

змін оскаржувану Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2007р. як

таку, що прийнята з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають

значення для справи, а також з дотриманням норм як матеріального, так і

процесуального права. 

Розглянувши

доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення

представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі

встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої

інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Приймаючи

оскаржувану позивачем Ухвалу від 17.12.2007р., місцевий господарський суд

виходив з того, що при прийнятті рішення у справі №40/507 Господарський суд

міста Києва вирішив питання про розподіл господарських витрат, сплачених на

момент прийняття судового рішення, у відповідності до норм Розділу VI

Господарського процесуального кодексу України, тому правові підстави для

задоволення заяви позивача про прийняття додаткового рішення у справі щодо

стягнення (відшкодування) з відповідача витрат у розмірі 55 000 грн., понесених

позивачем на оплату юридичних послуг вже після прийняття Господарським судом

міста Києва Рішення у справі №40/507 від 28.02.2005р., у суду відсутні.

Позивач

звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про винесення

додаткового рішення щодо розподілу господарських витрат, а саме стягнення з

відповідача на користь Приватного підприємства “Абсолют” 55 000 грн. витрат на

оплату юридичних послуг. При цьому позивач, зокрема, посилався на те, що

адвокатські послуги по захисту прав і законних інтересів Приватного

підприємства “Абсолют” у справі №40/507 надавались Суб'єктом підприємницької

діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 і, відповідно до умов укладеного між ними

договору, оплата за надані адвокатські послуги була проведена після набрання рішенням

суду законної сили. Позивач також зазначив, що згідно з нормами ст. ст. 44, 49

Господарського процесуального кодексу України, сторона має право на

відшкодування з винної сторони судових витрат лише після оплати таких послуг.  

На

підтвердження обставин, викладених в заяві, позивачем було надано договір від

09.09.2004р. про надання юридичних послуг, укладеного між Приватним

підприємством “Абсолют” та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною

особою ОСОБА_1, акт виконаних робіт від 04.07.2005р. та  платіжні доручення №730 від 15.07.2005р.,

№731 від 18.07.2005р. на загальну суму 55 000,00 грн.

В ст.

88 Господарського процесуального кодексу України наведено вичерпний перелік

підстав, необхідних для  прийняття

додаткового рішення у справі, і зазначено, що господарський суд має право за

заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю

ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з

якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не

прийнято рішення;

2) не

вирішено питання про розподіл господарських витрат або про

повернення

державного мита з бюджету.  

З

матеріалів справи вбачається, що Рішенням Господарського суду міста Києва у

справі №40/507 від 28.02.2005р. присуджено до стягнення з відповідача на

користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Питання щодо отримання

позивачем послуг адвоката під час розгляду спору у справі №40/507 до винесення

Рішення суду та стягнення з відповідача витрат на вказані послуги позивачем

взагалі не порушувалось, що позивачем не заперечується, тому апеляційний суд

погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у місцевого

господарського суду були відсутні підстави для вирішення питання про розподіл

витрат на послуги адвоката, і як наслідок відсутні підстави для вирішення

питання про їх розподіл у додатковому рішенні.

Посилання

на норми права, які б передбачали обов'язок або, принаймні, право

господарського суду стягувати в додатковому рішенні судові витрати, сплачені

вже після винесення основного рішення, в апеляційній скарзі відсутні.

          Окрім того, апеляційний суд вважає за

необхідне звернути увагу на наступне. У відповідності до положень ст. 44

Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з

державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи,

призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням

речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат,

пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи

з вищенаведеного випливає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді

справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату

стороною, якій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними

фінансовими документами.

Стаття

28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави

представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх

у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво. Водночас, у

вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про

відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді

необхідно враховувати, що у відповідності до ч.3 ст. 48 Господарського

процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги

адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України “Про

адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно

зі ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, адвокатом може бути громадянин

України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або

помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу

адвоката України.

Таким

чином, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає

відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання

лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Аналогічна

позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України від

14.12.2007р. №01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні

спорів  окремих норм процесуального

права”.

З

матеріалів справи вбачається, що позивач уклав з Суб'єктом підприємницької

діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 договір про надання юридичних послуг від

09.09.2004р., на виконання якого сторонами був підписаний акт виконаних робіт

від 04.07.2005р., а платіжними дорученнями №730 від 15.07.2005р. та №731 від

18.07.2005р. позивач перерахував Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній

особі ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 55 000,00 грн.

У

відповідності до ч.1 ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення

для правильного вирішення господарського спору.

Згідно

зі ст. 34 Господарського кодексу України, господарський суд приймає тільки ті

докази, які мають значення для справи.

Відповідно

до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на

всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин

справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для

господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною

фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або

заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Належних

та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є адвокатом у розумінні

ст. 2 Закону України “Про адвокатуру” позивач суду не надав, хоча ст. 44

Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в

якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише

адвокатам, а не будь-яким представникам, в т.ч. і суб'єктам підприємницької

діяльності.

Відносно

посилання позивача на те, що умовами договору про надання юридичних послуг

передбачено здійснення оплати за надані послуги лише після набрання рішенням

суду законної сили, що й зумовило звернення із заявою про прийняття додаткового

рішення після здійснення позивачем оплати, апеляційний суд вважає за необхідне

звернути увагу на наступні обставини.

Як

підтверджено матеріалами справи, заява про прийняття додаткового  рішення була подана позивачем безпосередньо

до Відділу документального забезпечення Господарського суду міста Києва

04.05.2007р. (відбиток штампу для реєстрації вхідної кореспонденції

вх.№06-38/12701 від 04.05.2007р., т.с.1, а.с.76), тоді як основне Рішення Господарського

суду міста Києва у справі №40/507 було прийняте 28.02.2005р. та набрало

законної сили 11.03.2005р. Більш того, 25.03.2005р. на адресу стягувача

(позивача) місцевим господарським судом було надіслано Наказ від 11.03.2007р.

№40/507 про примусове виконання Рішення Господарського суду міста Києва від

28.02.2005р.

Акт

виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг було підписано

сторонами 04.07.2005р., а оплату здійснено згідно з платіжними дорученнями №730

від 15.07.2005р. та №731 від 18.07.2005р., тобто майже через чотири місяці

після прийняття  Господарським судом

міста Києва Рішення у справі №40/507 та набрання ним законної сили. Вказане

рішення суду ані в апеляційному, ані в касаційному порядку не оскаржувалось.

Сама заява про прийняття додаткового рішення у справі була подана позивачем

більше ніж через два роки після набрання законної сили Рішенням Господарського

суду міста Києва у справі №40/507 від 28.02.2005р.  

Зважаючи

на те, що діючим законодавством передбачено, що питання про розподіл

господарських витрат вирішується судом, виходячи з їх наявності на момент

прийняття рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого

господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви

Приватного підприємства “Абсолют” (позивача) щодо прийняття додаткового рішення

у справі №40/507.

З

огляду вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд констатує, що

доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, спростовуються матеріалами,

наявними у справі. Додаткових обґрунтувань (пояснень) з приводу обставин,

викладених в апеляційній скарзі, позивач суду не надав.

Таким

чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Ухвала Господарського суду

міста Києва у справі №40/507 від 17.12.2007р. прийнята з повним з'ясуванням

обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм

процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення

апеляційної скарги позивача, з викладених у ній підстав, у суду відсутні.

Керуючись

ст. ст. 28, 32, 33, 43, 44, 49, 88, 99, 101-103, 105, 106 Господарського

процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства

“Абсолют” залишити без задоволення, Ухвалу Господарського суду міста Києва у

справі №40/507 від 17.12.2007р. - без змін.

2.

Матеріали справи №40/507 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути

оскаржена  до касаційного суду у

встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк

А.І.

 Судді                                                                                         

Зубець Л.П.

                 Лосєв  А.М.

 03.03.08 (відправлено)