Постанова

від 16.10.2006 по справі 2/242а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/242а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

16.10.06 р.                                                                             Справа № 2/242а

10 год. 50 хв. – 11 год. 15 хв.                     Зала судових засідань – кабінет № 232

                                                                      м. Донецьк вул. Артема, 157

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Ханової Раїси Федорівни

при секретарі судового засідання Бахар Світлані Володимирівні    

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою   

Товариства з обмеженою відповідальністю “Аякс ЛТД” м. Шахтарськ

до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 6 червня 2006 року                         № 0000192343/0-1216 та № 0000202343/0-1215

За участю

представників:

від позивача:          Лукашкова І.О. – за дов. від 28 серпня 2006 року          

від відповідача: Романіка О.О. – за дов. від 22 серпня 2006 року

                        Ібатулін В.В. – за дов. від 17 серпня 2006 року  

ВСТАНОВИВ:

     До господарського суду Донецької області заявлено позов (том 1 арк. справи 5-12) Товариством з обмеженою відповідальністю “Аякс ЛТД” м. Шахтарськ до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 6 червня 2006 року:

№ 0000192343/0-1216, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок  на прибуток у загальному розмірі 205001 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 132418 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 72583 грн. (том 1 арк. справи 110);

№ 0000202343/0-1215 яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок  на додану вартість у загальному розмірі 15369 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 10246 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5123 грн. (том 1 арк. справи 111).

     Відповідач у письмових запереченнях від 29 вересня 2006 року (том 1 арк. справи 173-175) та його представники під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.

     Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, які полягають у тому, що висновки податкового органу не відповідають фактичному стану фінансово–господарської діяльності позивача.     

        Відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ним правомірно у зв'язку із встановленими порушеннями відповідно до вимог чинного законодавства.

       Ухвалами від 30 серпня 2006 року господарський суд Донецької області призначив судову економічну експертизу та зупинив провадження в адміністративній справі (том 1 арк. справи 193-196). Ухвалою від 10 жовтня 2006 року господарський суд поновив провадження по справі у зв'язку із надходженням висновку судової економічної експертизи (том 2 арк. справи 17).

       Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до вимог пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.      

     Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.  

     Товариство з обмеженою відповідальністю “Аякс ЛТД” м. Шахтарськ є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області, включений до ЄДРПОУ за номером 30721022, знаходиться на податковому обліку Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06799118 від 13 червня 2000 року (том 1 арк. справи 116-133).

       В період з 18 квітня по 19 травня 2006 року працівниками відповідача було здійснено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового  законодавства та інших законодавчих актів, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби, за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, висновки якої викладені в акті від 26 травня 2006 року № 97/23-6/30721022 (надалі - акт перевірки) (том 1 арк. справи 19-71).     

      На підставі акту перевірки 6 червня 2006 року відповідачем згідно з абзацом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ прийняті спірні податкові повідомлення-рішення;

№ 0000192343/0-1216, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок  на прибуток у загальному розмірі 205001 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 132418 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 72583 грн. (том 1 арк. справи 110);

№ 0000202343/0-1215 яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок  на додану вартість у загальному розмірі 15369 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 10246 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5123 грн. (том 1 арк. справи 111).

     Правовою підставою визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні № 0000192343/0-1216 визначені норми пункту 1.31 статті 1, пункту 4.1 статті 4, пунктів 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334 (з наступними змінами та доповненнями).

       Правовою підставою визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні № 0000202343/0-1215 визначені норми підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року                           № 168/97-ВР.

       Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем у спірних податкових повідомленнях-рішеннях № 0000192343/0-1216 та № 0000202343/0-1215 визначені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.

      Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток.

      Висновками акту перевірки (том 1 арк. справи 58) визначено, що відповідачем встановлені порушення позивачем  норм пункту 1.31 статті 1, пункту 4.1 статті 4, пунктів 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2005 рік на суму 132418 грн., в тому числі: 1 квартал 2005 року на суму 117221 грн., 1 півріччя 2005 року на суму 135564 грн. (у тому числі у 2 кварталі 2005 року на суму 18343 грн.), 9 місяців 2005 року на суму 157681 грн. (у тому числі 3 квартал 2005 року на суму 22117 грн.), 2005 рік на суму 132418 грн. (у тому числі у 4 кварталі 2005 року встановлене завищення на суму 25263 грн.).

     Як вбачається з акту перевірки, на думку податкового органу, порушення встановлені як при формуванні валових доходів, так і при формуванні валових витрат (том 1 арк.. справи 29 – 36).

     Встановлені відповідачем порушення стосовно формування позивачем валових доходів викладені у підпункті 3.1.1 пункту 3.1 акту перевірки (том 1 арк. справи 29-32).

     На думку податкового органу, позивачем у порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” невірно розраховується приріст (убуток) балансової вартості запасів, внаслідок чого підприємством занижено валовий дохід за 2005 рік на суму 402091 грн. Зазначена сума є наслідком двох господарських операцій:

-          завищення балансової вартості запасів у 1 кварталі 2005 року на суму 179515 грн. внаслідок включення до залишку товару сум податку на додану вартість у товарному звіті за грудень 2004 року та зняття зазначеної суми з залишку товару у січні 2005 року;

-          заниження балансової вартості запасів на суму 222576 грн. за період з 1 січня 2005 року по 1 січня 2006 року, у тому числі внаслідок неврахування позивачем даних руху тари по рахункам 282 “Товари” та  284 “Тара”, у сумі 212087 грн., а також даних по рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” та рахунку 203 „Паливно – мастильні матеріали” у сумі 10489 грн. (том 2 арк. справи 27).

         Позивач доводить непослідовність дій податкового органу при обчислені приросту (убутку) відображеного позивачем у залишках товарно–матеріальних цінностей по рахунку балансової вартості запасів, а також безпідставне врахування ним податку на додану вартість  за рахунком 284 “Тара” (том 1 арк. справи 10).

        Дослідженнями експерта (том 2 арк. справи 6 – 7) встановлено, що позивач на рахунку 282 “Товари” відображає облік руху товарів по відпускним (роздрібним) цінам з урахуванням тари, без врахування податку на додану вартість. Експерт зазначає, що здійснене позивачем корегування податку на додану вартість станом на 1 січня 2005 року шляхом його формування у сумі 179515 грн. на розмір залишку товару в роздрібних цінах (Дебет 641 рахунку “Розрахунки за податками”, Кредит 282 рахунку “Товари” є бухгалтерською помилкою, у зв'язку з тим, що на рахунку 282 не здійснюється нарахування податку на додану вартість.

        Експерт не підтверджує висновки акту перевірки стосовно того, що до складу вартості залишків товару станом на 1 січня 2005 року був включений податок на додану вартість у сумі 179515 грн., з огляду на дослідження первинних документів та даних бухгалтерського обліку (том 2 арк. справи 7).

        Суд вважає, що висновки експерта є вмотивованими, такими що ґрунтуються на документах бухгалтерського і податкового обліку. Ці висновки податковим органом під час судового розгляду справи не спростовані (том 2 арк. справи 23 -26). З огляду на зазначене, висновки податкового органу щодо завищення балансової вартості запасів у першому кварталі 2005 року на суму 179515 грн. є безпідставним.

      Порушення позивачем заниження балансової вартості запасів на суму 212087 грн. ( із загальної суми 222576 грн. за період з 1 січня 2005 року по 1 січня 2006 року), (том 1 арк. справи 31, том 2 арк. справи 27) внаслідок неврахування позивачем даних руху тари по рахункам 282 “Товари” та  284 “Тара” також не підтверджені експертним висновком (том 2 арк. справи 7-9).

     План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 291), (надалі план рахунків). Зазначеним планом визначені синтетичні рахунки (рахунки першого порядку), субрахунки (рахунки другого порядку), а також сфера їх застосування.

     За кодом синтетичного рахунку 28 “Товари” , визначено 5 субрахунків, у тому числі 282 рахунок “Товари в торгівлі” та 284 рахунок “Тара під товарами”.

     Код синтетичного рахунку 22 передбачає “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

     Відповідач вважає, що балансова вартість залишків зворотної (заставної) тари враховується при перерахунку приросту (убутку) залишків балансової вартості запасів згідно до норм пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

     Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі – запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання), яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

     Відповідач вважає що зворотна (заставна) тара використовується позивачем у власній господарській діяльності відповідно до пунктів 1.31 статті 1, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1  підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” включається до складу валових доходів (том 1 арк. справи 30 – 31) та валових витрат (том 1 арк. справи 32 – 34).

      Висновок відповідача щодо заниження позивачем балансової вартості запасів за період з 1 січня 2005 року по 1 січня 2006 року на суму 212087 грн. внаслідок того, що підприємством при розрахунку балансової вартості запасів не враховується рух тари, є безпідставним з огляду на те, що вартість зазначеної тари не включається до складу валових витрат відповідно до норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Аналіз зазначених норм щодо формування валових витрат буде досліджено у даній постанові при розгляді питання щодо правомірності їх формування.

      Суд приймає висновки експерта, згідно яких позивачем протягом 2005 року (том 2 арк. справи 9) до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів в залишках на кінець звітних періодів не включена вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів та паливо – мастильних матеріалів, у загальній сумі 10489 грн. Як вбачається з висновку експерта зазначені суми в додатку К 1/1 до декларації з прибутку підприємств відображалася як результат сум приросту або убутку за цими рахунками.

      За наслідками даних бухгалтерського обліку про рух вартості запасів, наведених в додатку № 1 до висновку експерта (том 2 арк. справи 13), приріст балансової вартості запасів за даними експертних досліджень складає (том 2 арк. справи 14) станом на 1 квітня 2005 року – 17597 грн., станом на 1 липня 2005 року – 217489 грн., станом на 1 жовтня 2005 року 304352 грн., станом на 1 січня 2006 року – 723588 грн.

     На думку відповідача, операції зі зворотної тари є операціями з купівлі–продажу, згідно яких право власності на тару переходить від постачальника до покупця разом із переходом права власності на товар, який упакований або затарений у дану тару, тобто включається до складу валових витрат та валового доходу підприємства. Доказами зазначеного вважає те, що зворотна тара обліковується разом із вартістю придбаного товару у регістрах бухгалтерського обліку по рахункам 361, 631 та обліковується на балансі позивача (по рахунку 282, 284 головної книги підприємства), тобто тара є власністю підприємства, по якій є обов'язок повернути таку ж саму (ідентичну) тару, а при порушенні строків повернення сплатити заставну вартість або штраф, тобто компенсацію з відстроченим терміном її надання (том 1 арк. справи 31). Виходячи із зазначеного, відповідач дійшов висновку щодо заниження позивачем валового доходу у 2005 році на суму 1164554 грн. (том 1 арк. справи 31) та щодо заниження валових витрат за 2005 рік на суму 1051951 грн. (том 1 арк. справи 32 – 34).

     Позивач (том 1 арк. справи 6-7) доводить, що віднесення відповідачем вартості зворотної тари до складу валових доходів і валових витрат не має законних підстав. З посиланням на приписи пункту 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивач зазначає, що не вважаються продажем операції по передачі товарів в рамках цивільно–правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари. Зворотна тара є власністю продавця (контрагента позивача) та за умовами договору повертається йому. Вартість зворотної тари валовий дохід від продажу товару в розумінні підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” не збільшує, оскільки не є доходом від продажу товарів, до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону не відноситься внаслідок того, що не є витратами сплаченими (нарахованими) у зв'язку з продажем продукції.  

     17 січня 2005 року між Київським колективним заводом безалкогольних напоїв “Росинка” як постачальником та позивачем як покупцем був укладений договір поставки           № 8-17/05 (том 1 арк. справи 95-97), відповідно до пункту 5 якого товар повинен бути затарений та упакований постачальником таким чином, щоб виключити ушкодження і (або) знищення його в період поставки до прийняття товару покупцем. Відпуск товару може здійснюватись в скло пляшку, ящик та/або на піддонах. В такому разі, ящики та піддони є зворотною (заставною) тарою, заставна вартість якої зазначається в товарно-транспортних накладних. Покупець зобов'язаний повернути її в трьохмісячний термін з моменту поставки товару. Взаємозалік різних видів тари допускається лише за домовленістю сторін. Скло плашка є незворотною, вартість скло пляшки зазначається в товарно-транспортній накладній та підлягає оплаті покупцем на загальних умовах, передбачених в пункті 6.2 даного договору. Постачальник, за взаємною домовленістю, купує в покупця скло пляшку на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами даного договору.

       30 грудня 2003 року між Київським колективним заводом безалкогольних напоїв “Росинка” як постачальником та позивачем як покупцем був укладений договір поставки          № 8-П/04 (том 1 арк. справи 98-100), відповідно до пункту 5 якого товар повинен бути затарений та упакований постачальником таким чином, щоб виключити ушкодження і (або) знищення його в період поставки до прийняття товару покупцем. За домовленістю сторони товар може бути відпущений в тарі покупця. Розрахунок за тару проводиться при оформленні документів на товар. Відпуск товару здійснюється в зворотну (заставну) тару постачальника, заставна вартість якої зазначається в товарно-транспортних накладних, покупець зобов'язаний повернути її в трьохмісячний термін з моменту поставки товару. Взаємозалік різних видів тари допускається лише за домовленістю сторін.

      1 січня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дом “Марс” як постачальником та позивачем як покупцем був укладений договір поставки               № 135 (том 1 арк. справи 101), пункт 3 якого визначає, що тара, що поставляється з товаром, є зворотною (крім тари алкогольних напоїв, де вартість тари включена до вартості товару). Вартість тари при поставці є залоговою. У випадку відсутності у покупця зворотної тари допускається продаж тари за ціною, узгодженою сторонами.   

       1 березня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпивосбыт” як постачальником та позивачем як покупцем був укладений договір на поставку пиво безалкогольної продукції б/н (том 1 арк. справи 104), відповідно до пункту 4 якого тара підлягає поверненню у розмірі від кількості тари, отриманої  з продукцією: пляшки, ящики, та бочки КЕГ – 100%. Якщо постачальником надається тара, то після збігу одного місяця при не поверненні тари, покупець виплачує вартість незворотної тари по залоговій ціні з врахуванням податку на додану вартість.

       16 листопада 2005 року між Приватною фірмою “Виола” як продавцем та позивачем як покупцем був укладений договір купівлі-продажу № 1593 (том 1 арк. справи 105-106), відповідно до пункту 5 якого продавець надає покупцю зворотний фонд тари (залогову тару) у кількості одноразового завезення. Зворотний фонд тари на один комплект обладнання для розливу пива складає чотири бочки КЕГ. Тара підлягає поверненню у кількості тари, отриманої разом з товаром в порядку, передбаченому пунктом 4.1 даного договору, але не пізніше 15 днів з моменту поставки товару. У випадку не повернення тари у передбачений договором строк продавець має право вимагати, а покупець зобов'язаний оплатити вартість тари з врахуванням податку на додану вартість, а також сплатити штрафні санкції. Забракована склотара і не прийняті ящики підлягають оплаті покупцем. Сторони зобов'язані  вести облік руху тари, а також проводити звірку руху тари та стану взаєморозрахунків. Прийнята зворотна (залогова) тара вважається зданою в погашення попередньої заборгованості за тару.

       16 грудня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Содружество” як постачальником та позивачем як покупцем був укладений договір поставки товарів № 101180055 (том 1 арк. справи 107), пункт 4 якого визначає, що право власності на товар та усі ризики, пов'язані з ним, переходить в момент передачі його від постачальника покупцю. Сторони за даним договором дійшли згоди, що зворотною тарою є: пивна скло пляшка, ящики поліетиленові, кеги. Днем повернення тари є день передання її постачальнику, що відображається у акті прийому-передачі або накладній.

         6 січня 2005 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Агросервіс” як  постачальником та позивачем як покупцем був укладений договір поставки № 118 (том 1 арк. справи 108-109), відповідно до пункту 3 якого одночасно з прийманням товару по кількості товару провадиться перевірка на відповідність тари, упаковки, маркування вимогам стандартів та технічних умов. Право власності на товар та ризик випадкової загибелі переходить від постачальника до покупця в момент підписання накладних (товарно-транспортних накладних). Пункт 5 даного договору визначає, що повернення тари провадиться зворотним рейсом при завозі продукції за рахунок постачальника. У випадку неповернення покупцем зворотної тари зворотним рейсом, він повертає її постачальнику  за свій рахунок і своїм транспортом. Якщо зворотна тара, не повернута зворотним рейсом, повертається транспортом постачальника, витрати сплачує покупець.   

       Аналіз норм зазначених договорів посвідчує те, що товар, який придбавається позивачем по справі, передається йому у тарі. Зобов'язання передати товар у тарі визначено умовами зазначених договорів, виходячи з норм статей 685-688 Цивільного кодексу України.

      Вартість тари, яка стала підставою для формування валових доходів, валових витрат, а також приросту (убутку) вартості запасів є зворотною  тарою. З цього приводу розбіжностей між сторонами по справі не існує.

      Відповідно до пункту 2 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 2 жовтня 2001 року № 224 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2001 року за № 866/6057) зворотна тара – тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню.                           

      Суд приймає правову позицію позивача стосовно того, що не вважаються продажем товарів в розумінні пункту 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” операції з надання товарів у межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

      У межах спірних відносин до позивача переходить право власності на товар, але не переходить право власності на тару, оскільки вона надана на зворотних умовах, і є власністю продавця (постачальника). Таким чином, у межах спірних відносин позивач отримав два види товару, один з яких є його власністю, а інший (тара) – власністю його контрагента.

      Правила бухгалтерського обліку передбачають порядок його ведення як для товару, так і для тари. Експертними дослідженнями (том 2 арк. справи 7-9) здійснений аналіз норм бухгалтерського та податкового обліку, згідно яких повинен здійснюватися даний облік та здійснюється позивачем. Експерт вважає, що передача зворотної тари від постачальників до позивача здійснюється без передачі права власності і вона повинна рахуватися на балансі підприємств-постачальників, а позивач відображає вартість такої тари на субрахунку 023 “Матеріальні цінності, які знаходяться на відповідальному схові”, внаслідок чого віднесення відповідачем вартості зворотної тари при її відвантаженні покупцям та поверненні постачальникам у розмірі 1164554 грн. безпідставно і документально не підтверджено. Також є безпідставними висновки щодо необхідності включення до складу валових витрат вартості зворотної тари на суму 1051951 грн.

       Стосовно тари позивач є володільцем чужого майна, яке фактично тримає його у себе відповідно до статті 397 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною 3 цієї статті фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.   

        Суд приймає правову позицію позивача стосовно того, що вартість зворотної тари не є доходом від продажу товарів в розумінні підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України “По оподаткування прибутку підприємств” та витратами в розумінні пункту 5.1 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону.

         Пункт 4.2 статті 4 зазначеного Закону визначає перелік доходів, які не включаються до складу валового доходу. Серед них, підпунктом 4.2.17 зазначеного пункту визначені інші надходження, прямо визначені нормами цього Закону.   

        Стаття 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає правила оподаткування операцій особливого виду.

        Пункт 7.9 зазначеного Закону визначає правила оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

       Відповідно до підпункту 7.9.1 зазначеного пункту з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку із, зокрема, залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

      Виходячи із зазначеного суд вважає, що відповідачем безпідставно включено до складу валового доходу позивача у 2005 році 1164554 грн.  

     Підпунктом 7.9.2 пункту 7.9 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до складу валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку із, зокрема, наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.  

     Виходячи з того, що за умовами господарських договорів передача права власності на  зворотну тара не передбачено, висновок податкового органу щодо заниження внаслідок її отримання валових витрат на суму 1051951 грн. є безпідставним.         

      Актом перевірки (том 1 арк. справи 34-35) визначено заниження позивачем валових витрат у сумі 25557 грн., у тому числі: 1 квартал занижено на 44320 грн., 2 квартал занижено на 44147 грн., 3 квартал завищено на 88467 грн., 4 квартал занижено на 25557 грн.  

     Експертними дослідженнями (том 2 арк. справи 9 – 10) документально підтверджені валові витрати у сумі 189357 грн. 20 коп. Позивачем було задекларовано за даними декларацій 2005 року (том 1 арк. справи 34) 163800 грн., відповідачем визначено заниження у сумі 25557 грн., внаслідок чого загальна сума складає 189357 грн. 20 коп., що доводить правомірність висновків податкового органу у цій частині.

     Встановлені відповідачем порушення, стосовно завищення валових витрат у 2005 році на 37643 грн. (том 1 арк. справи 36), підтверджений експертними дослідженнями (том 2 арк. справи 13) і не заперечується позивачем.

     Експертними дослідженнями визначений прибуток, який підлягає оподаткуванню (том 2 арк. справи 10, 16), внаслідок чого сума податку, яка підлягає сплаті до бюджету за 1 квартал 2005 року дорівнює нулю, за перше півріччя 2005 року складає 12243 грн., за 9 місяців 2005 року  складає 11652 грн., за 2005 рік склалася сума щодо зменшення раніше нарахованого податку у розмірі 23895 грн.

     Виходячи із порядку обчислення податку на прибуток наростаючими підсумками з початку року визначеного пунктом 16.4 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства , затвердженого Наказом Державної Податкової інспекції України №143 від 29 березня 2003 року (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592)підстави для визначення податку на прибуток за 2005 рік відсутні.

     Суд приймає висновки експерта як доказ відсутності підстав щодо визначення позивачеві податку на прибуток за 2005 рік, враховуючи їх вмотивованість, яка основана на даних бухгалтерського та податкового обліку та не спростована відповідачем по справі (том 2 арк. справи 23 – 26).

     Враховуючи вищевикладене, визначення відповідачем податку на прибуток у сумі 132418 грн. є безпідставним.

     Безпідставність визначення податку обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 72583 грн. у відповідності до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.        

      Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

      Висновками акту перевірки (том 1 арк. справи 58) визначено, що відповідачем встановлені порушення позивачем норм підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за вісім звітних податкових періодів 2005 ріку у сумі 10246 грн., у тому числі по періодах 2005 року: січень на 741,6  грн., лютий на 547,2 грн., березень на 1900,8 грн., квітень на 979,2 грн., травень на 1858 грн., червень на 720 грн., липень на 1872 грн., серпень на 1627,2 грн. Порушення щодо заниження податку на додану вартість викладені пунктом 3.1.5 “Податок на додану вартість” акту перевірки (том 1 арк. справи 43 -47).

     На думку відповідача, позивачем не обкладене податком на додану вартість скло пляшки, яка є незворотною та підлягає оплаті покупцем на загальних умовах (том 1 арк. справи 44). Зазначені доводи відповідач обґрунтовує тим, що позивач, придбавши у Київського колективного заводу безалкогольних напоїв “Росінка” (договір № 8-17/05 від 17 січня 2005 року, том 1 арк. справи 95-97) товар на умовах того, що скло пляшка є незворотною, вартість скло пляшки зазначена у товарно–транспортній накладній та сплачена позивачем на загальних умовах, реалізував придбаний товар Товариству з обмеженою відповідальністю “Марс” (договір № 2003/135 від 1 січня 2003 року, том 1 арк. справи 102-103) на умовах того, що тара, яка поставляється з товаром є зворотною (крім тари горілчаних напоїв, де вартість тари включена до вартості товару).  

     Позивач  (том 1 арк. справи 11–12) правомірність своєї позиції доводить приписами норм підпункту 4.6 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

     Відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість” він серед іншого визначає об'єкт (пункт 3.1 статті 3) та базу оподаткування (стаття 4).

     Пунктом 4.6 статті 4 зазначеного Закону передбачено, що вартість тари, яка згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі коли протягом строків, установлених Кабінетом Міністрів України, але у строки не більше дванадцяти календарних місяців з моменту отримання зворотної тари, вона не повертається відправнику, вартість такої зворотної тари включається до бази оподаткування одержувача. Порушення строків повернення тари відповідач не встановив.

     Правомірність формування позивачем податкового кредиту при придбанні та податкових зобов'язань при продажі підтверджена експертними дослідженнями (том 2 арк. справи 11–12) і не спростована відповідачем під час розгляду справи.

     Заперечення відповідача, засновані на відсутності тотожності умов договорів купівлі та продажу товару, суд не може прийняти з огляду на не доведеність правової позиції такого посилання, а також на суперечність зазначеної позиції загальним умовам укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, викладених у статті 179 Господарського кодексу України, частиною 4 якої передбачена, можливість визначення змісту договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь–які умови договору, що не суперечать законодавству. Жодної із зазначених суперечностей відповідач не навів.

     Посилаючись на приписи підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідач не довів наявність операцій платника податку (позивача по справі) з поставки товарів, що є об'єктом оподаткування, посилання на пункт 4.1 статті 4 даного Закону спростоване пунктом 4.6 цієї ж статті. Порушення норм підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 зазначеного Закону, нормами якого регулюється дата виникнення податкових зобов'язань не передбачається можливим прийняти з огляду на відсутність самого факту поставки товару, який є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

     Враховуючи наведене, визначення податку на додану вартість у сумі 10246 грн. є безпідставним.

     Безпідставність визначення податку на додану вартість обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) у сумі 5123 грн. відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.   

      Заперечуючи проти позову, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх рішень у відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.     

      Суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, чим порушений пункт 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

     Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

      Витраті по проведенню судової економічної експертизи (том 2 арк. справи 22), розраховані згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710 (з наступними змінами та доповненнями) у зв'язку із призначенням її за ініціативою суду  відповідно до частини 4 статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

      Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59,         69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

       Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аякс ЛТД” м. Шахтарськ до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 6 червня 2006 року № 0000192343/0-1216, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок  на прибуток у загальному розмірі 205001 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 132418 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 72583 грн. та № 0000202343/0-1215 яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок  на додану вартість у загальному розмірі 15369 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 10246 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5123 грн. задовольнити повністю.

       Визнати повністю нечинними податкові повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ від 6 червня 2006 року № 0000192343/0-1216 та № 0000202343/0-1215.

      Присудити з Державного бюджету України на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (83102 м. Донецьк вул. Левенка,4, банківські реквізити у справі відсутні) витрати по проведенню судової економічної експертизи у розмірі 1658 грн. 80 коп.

      Присудити з Державного бюджету України на користь “Аякс ЛТД” м. Шахтарськ (86241, Донецька область м. Шахтарськ, смт. Контарне вул. Театральна,2, рахунок 2600330166006 у філії “Відділення Промінвестбанку в м. Шахтарськ”, МФО 334613, ЄДРПОУ 30721022) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

      Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 16 жовтня 2006 року в присутності представників сторін.

      Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

      Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                              Ханова Р.Ф.           

вик. Бахар

3056723                          Надруковано 4 примірники :

                                                                                   1 – у справу

                                                                                   2 – позивачу

                                                                                   3 – відповідачу

                                                                                    4 - експерту