Рішення

від 06.10.2011 по справі 40/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/313

06.10.11

За позовом  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

до                   Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

про                стягнення 22769,01 грн.

                              Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача:      ОСОБА_1.

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 444 від 10.03.2011.

В судовому засіданні 06.10.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 22769,01 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним було помилково здійснено оплату за користування приміщеннями з 01.05.08 по 31.08.08. за адресою АДРЕСА_1 (приміщення басейну) на виконання умов договору оренди № 327 від 12.01.07 на суму 22769,01 грн. Позивач зазначає, що оскільки у вказаний період він як орендар не мав можливості користуватись орендованим майном (вести господарську діяльність) через обставини, за які він не відповідає, тому на підставі норм ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 762, 768 ЦК України, просить стягнути вказані грошові кошти з відповідача або зарахувати їх як оренду плату за наступні місяці.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2011 р. було порушено провадження у справі № 40/313 за вказаною позовною та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22.09.2011 р.

У судове засідання 22.09.11 представники сторін з’явились, надали пояснення по суті спору, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 06.10.11.

У судове засідання 06.10.11 представники сторін з’явились, надали додаткові докази по справі. Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

12.01.2007 року між Управлінням освіти дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (орендодавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір № 327 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що є об’єктом комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва ( далі – договір).

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 1273,72 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 для проведення занять з дітьми по плаванню.

Згідно з п.2.1 договору вступ орендаря у строкове платне користування нерухомим майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного нерухомого майна.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п.2.3).

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої сесією районної у м. Києві ради.

Відповідно до п. 3.2 орендна плата на момент укладення договору встановлюється в розмірі визначеному відповідно до розрахунку орендної плати (додаток 1) і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно (п.3.9 договору).

Відповідно до п.11.1 договір діє з 01.02.07 до 01.02.08.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.08 орендодавець на виконання зобов’язань за договором оренди № 327 за актом прийому-передачі передав позивачу приміщення загальною площею 1273,72 кв.м. по АДРЕСА_1. В акті прийняття-передачі приміщення зазначено, що технічний стан приміщення задовільний, інженерні мережі в робочому стані.

В матеріалах справи наявні копії протоколів оперативної наради з питання обстеження тепло пункту від 29.11.07 та оперативної наради з питання обстеження ІТП басейну СШ № 291 від 03.12.07, з яких вбачається, що в басейні СШ № 291 не забезпечується належний температурний режим. Крім того, позивачем надано акт від 01.07.08 про опломбування теплового пункту по АДРЕСА_1.

В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 106 від 18.12.09 на суму 18781,82 грн., яким позивач перерахував грошові кошти на рахунок відповідача, зазначивши призначення платежу –погашення заборгованості за оренду приміщення басейну згідно договору № 327 від 12.01.07.

 Листами від 24.12.10 № 7 та від 10.03.11 № 01/03 позивач звертався до відповідача з вимогою повернути йому помилково сплачені грошові кошти в сумі 18781,82 грн. або зарахувати їх як орендну плату за наступні місяці.  

Відповідач листом № 16/Л-4039 від 08.08.08 повідомив позивача про неможливість задоволення його вимог про зарахування помилково сплачених коштів в рахунок майбутніх періодів.

У відповідності до норм чинного законодавства, суд розглядає заявлені позовні вимоги на підставі наданих сторонами письмових доказів та з огляду на нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При зверненні до суду із позовом саме на позивача покладено обов’язок довести суду належними засобами доказування факт, що відповідач зобов’язаний повернути помилково сплачені кошти в сумі 22769,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч.4 ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 762, 768 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

Частиною 6 ст. 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 768 ЦК України визначено наступне: наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму. Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати: 1) заміни речі, якщо це можливо; 2) відповідного зменшення розміру плати за користування річчю; 3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення; 4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.

Суд зазначає, що вказані статті закону не містять положень, які б передбачали  право орендаря вимагати та обов’язок орендодавця здійснити повернення сплаченої орендарем орендної плати.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 1, п. 3 ст. 19 вказаного Закону орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.    

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 3.1., 3.2 договору сторони узгодили розмір та порядок сплати орендарем орендної плати.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками судового процесу, зміни до договору оренди № 327 від 12.01.07 стосовно порядку та/або розміру внесення орендної плати сторонами не вносились.  

Зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих в розумінні ст. 34 ГПК України доказів того, що орендар був позбавлений можливості користуватись об’єктом оренди в період з 01.05.08 по 31.08.08, у суду відсутні підстави для застосування до спірних відносин ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 22769,01 грн. або зарахування вказаної суми як орендної плати за наступні місяці, як таких, що були помилково сплачені за період, протягом якого неможливо було використовувати орендоване майно за призначенням, не ґрунтуються на чинному законодавстві України, оскільки вказані грошові кошти були сплачені позивачем та отримані відповідачем на виконання умов договору оренди № 327 від 12.01.07, а отже в задоволенні позову  належить відмовити.  

З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не було надано суду належного обґрунтування та підтвердження того, в чому саме полягає порушення прав та законних інтересів останнього з боку відповідача.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                         Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 07.10.2011 р.