Рішення

від 19.09.2011 по справі 35/242

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/242

19.09.11

За позовом    Комунального підприємства "Ірпіньводоканал"

до                    Приватного підприємства "Ірма"    

про                  стягнення 10 526,09 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачів:          ОСОБА_1 - представник за довір.;

від відповідача:          не з'явились.

У судовому засіданні 19.09.2011, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Ірпіньводоканал" до Приватного підприємства "Ірма"  про стягнення  10 526,09 грн., з яких: 9202,40 грн. - сума заборгованості по оплаті за надані послуги водопостачання і водовідведення за період з червня 2010 по 01.07.2011, 265,91 грн. - інфляційні втрати, 292,98 грн. - 3 % річних, 201,60 грн. –пені, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 порушено провадження у справі №35/242, розгляд справи призначено на 05.09.2011.

У судовому засіданні 05.09.2011 представник позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/242 від 03.08.2011.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, у судове засідання 05.09.2011 не з’явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, заяв, клопотань не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.09.2011.

У судове засідання 19.09.2011 відповідач свого представника повторно не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/242 від 03.08.2011 не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, заяв, клопотань не подав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, -  

          ВСТАНОВИВ:

01.06.2005 між Комунальним підприємством "Ірпіньводоканал" (далі - позивач) та Приватним підприємством "Ірма" (далі –відповідач) було укладено договір №220 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації (далі - договір).

Відповідно до п. 1. договору позивач зобов’язався забезпечувати відповідача питною водою у розмірі всього 60 м.куб. на господарчі та виробничі потреби та приймати стічні води в систему каналізації у кількості 60 м.куб.

Згідно із п. 8 договору відповідач зобов'язався оплачувати зазначені у п. 1 договору послуги регулярно один раз на місяць, до 5 числа місяця наступного за звітним платіжним дорученням на розрахунковий рахунок позивача.

Розрахунки за використану відповідачем воду та прийняті до нього стоки здійснюються за затвердженими тарифами без будь-яких додаткових узгоджень з відповідачем розмірів цих тарифів та термінів їх введення (п. 9 договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що за період з червня 2010 по липень 2011 надавав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на суму 9202,40 грн., однак в порушення умов договору надані послуги відповідачем оплачені не були, а тому борг відповідача за договором становить 9 202,40 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов’язків.

Як свідчать умови укладеного між сторонами договору, за своєю правовою природою укладений договору відноситься до договорів про надання послуг.

Згідно із ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав передбачені договором послуги, але зобов‘язання по їх оплаті не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9 202,40 грн.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 9 202,40 грн.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п.11 Договору, у разі несвоєчасної оплати платежів або за необґрунтовану відмову повністю або частково сплачувати рахунки, відповідач виплачує пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм законодавства та умов договору, позивач просить стягнути з відповідача за порушення зобов'язань по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення пеню у розмірі 201,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 265,91 грн. та проценти річні у розмірі 292,98 грн.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та процентів річних, суд вважає його обґрунтованим, а тому зазначені  вимоги позивача підлягають задоволенню у розмірі 760,49 грн. згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати наданих послуг та не навів підстав для звільнення від обов’язку їх оплатити.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ціна позову, до якої включені суми боргу,  пені, інфляційних витрат та процентів річних, невірно визначена позивачем у сумі 10526,09 грн., в той час як згідно із розрахунком суду мала становити 9962,89 грн.:

9202,40+201,60+265,91+292,98 = 9962,89.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 9 962,89 грн.  

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на  позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,   

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ірма" (04123, м. Київ, вул. Бестужева, буд. 36, ідентифікаційний код 24943433) на користь Комунального підприємства "Ірпіньводоканал" (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ-го Інтернаціоналу, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03362471) 9 202,40 грн. (дев'ять тисяч двісті дві гривні 40 коп.) -  заборгованості за договором №220 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації від 01.06.2005р., 201,60 грн. (двісті одну гривню 60 коп.) - пені, 265,91 грн. (двісті шістдесят п'ять гривень 91 коп.) -  інфляційних втрат, 292,98 грн. (двісті дев'яносто дві гривні 98 коп.) - процентів річних, 99,62 грн. (дев'яносто дев'ять гривень 62 коп.) - державного мита та 223,37 грн. (двісті двадцять три гривні 37 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                             М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 23.09.2011