Постанова

від 04.10.2011 по справі 33/135

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2011                                                                                           № 33/135

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача – не з‘явився

розглянувши апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія»

на рішення

господарського суду

міста Києва

від

14.06.2011 року

у справі

№ 33/135 (суддя – Мудрий С.М.)

за позовом

Селянського (фермерського) господарства «Воля»

до

Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія»

третя особа, яка

не заявляє

самостійні вимоги

на предмет спору

на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра»

про

визнання кредитором та припинення зобов‘язання, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року у справі № 33/135 позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства «Воля» задоволено частково. Припинено зобов‘язання селянського (фермерського) господарства «Воля» перед Відкритим акціонерним товариством Банк «БІГ Енергія» за кредитним договором № 01\15-11-2006 від 28.11.2006 року на суму 3 995 808,25 грн., за кредитний договір № 01\07-10-2008 від 29.10.2008 року на суму  2 180 303,68 грн. та припинити зобов‘язання Відкритого акціонерного товариством Банк «БІГ Енергія» перед  селянським  (фермерським)  господарством  «Воля» за договором банківського вкладу № 30/28-03-08 в національній валюті з щомісячною виплатою процентів від 28.03.2008 року на суму 6 176 111,93 грн. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» на користь селянського (фермерського) господарства «Воля» витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення позовних вимог відмовлено.

          Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що Закон України «Про банки і банківську діяльність» не містить прямої заборони щодо здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог в процедурі ліквідації, стаття 602 Цивільного кодексу України, якою передбачені випадки недопустимості зарахування зустрічних однорідних вимог, не містить заборони зарахування однорідних вимог в процедурі ліквідації та на стадії виконання судових рішень, частиною 4 п. 11.8 глави 11 Положення, яким встановлений порядок задоволення вимог кредиторів банку в процедурі ліквідації, передбачена можливість погашення взаємних зобов’язань банку та конкретного кредитора, а статтями 512, 514, 601 Цивільного кодексу України та статтями 202, 203 Господарського кодексу України надано стороні право здійснювати таке зарахування за заявою.

          Щодо вимоги про визнання Селянського (фермерського) господарства «Воля» кредитором  Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія», то в цій частині суд першої інстанції відмовив з огляду на те, що Позивач порушив строки заявлення своїх кредиторських вимог та не подав доказів, які б свідчили про поважні обставини пропуску строку.  

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Відкрите акціонерне товариство Банк «БІГ Енергія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року у справі № 33/135 і прийняти нове, яким у позові відмовити.  

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме: ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки у даному випадку підлягають застосовуються положення ст. 602 Цивільного кодексу України та Закону України «Про банки і банківську діяльність».  

Апелянт стверджує, що під випадком встановленим законом, що не допускає зарахування зустрічних вимог, слід розуміти встановлений Законом України «Про банки і банківську діяльність» особливий порядок задоволення вимог кредиторів згідно встановленої черговості та неприпустимість задоволення кредиторських вимог поза межами ліквідаційної процедури.

Положення про застосування Національним Банком України заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ № 369 від 28.08.2011 року і яким встановлено механізм реалізації норм Закону України «Про банки і банківську діяльність», не передбачає способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 33/135.

Селянське (фермерське) господарство «Воля» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва без змін, посилаючись на те, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції дано належне обґрунтування ст. 602 Цивільного кодексу України, зміст якої містить вичерпний перелік підстав при наявності яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

В кредитних договорах і договорі банківського вкладу відсутні заборони здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог. Апелянтом не вказано, яка норма Закону прямо забороняє здійснювати зарахування зустрічних вимог.

Відкрите акціонерне товариство Банк «БІГ Енергія» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.11.2006 року між Відкритим акціонерним товариством Банк «БІГ Енергія» - Банк та Селянським (фермерським) господарством «Воля» - Позичальник укладено кредитний договір № 01/15-11-2006, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 3 000 000,00 грн. з терміном повернення до 28.11.2008 року /а.с. 11-12/.

29.10.2008 року між тими ж Сторонами укладено ще один кредитний договір № 01/15-11-2006, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 2 300 000,00 грн. з терміном повернення до 28.11.2008 року /а.с. 13-14/.  

28.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством Банк «БІГ Енергія» - Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» - Вкладник укладено договір банківського вкладу № 30/28-03-08 у національній валюті з щомісячною виплатою процентів, відповідно до умов якого Вкладник вносить (переховує) тимчасово вільні грошові кошти в розмірі 12 726 000,00 грн. на депозитний рахунок Банку. За використання грошових коштів, Банк щомісячно сплачує Вкладнику проценти, виходячи з ставки 16,5 % річних та 21,4 % річних починаючи з 11.11.2008 року, відповідно до умов договору  в редакції додаткової угоди № 1 від 11.11.2008 року /а.с. 15-17/.  

Сторони встановили, що 25.12.2009 року Банк поверне Вкладнику кошти та проценти – п. 1. Додаткової угоди № 1.  

Відповідно до Постанови Національного банку України від 24.02.2010 року № 97 відкликано банківську ліцензію та розпочато ініціювання процедури ліквідації Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» /а.с. 96/

22.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» направило на адресу Ліквідатора відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» заяву (вимогу) клієнта банку  № 67/10 про визнання кредиторських вимог на суму  13 128 908,65 грн. за договором банківського вкладу в національній валюті  № 30/28-03-08 від 11.11.2008 року /а.с. 23/.

Згідно листа Відкритого акціонерного товариства  Банк «БІГ Енергія»за вих. № 19/05 від 07.05.2010 року, кредиторська вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра»акцептована на суму 13 128 908,65 грн. та віднесена до сьомої черги кредиторів, відповідно до вимог статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» /а.с. 24/.

28.07.2010 року між Селянським (фермерським) господарством «Воля» - Новий кредитор та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» - Кредитор укладено договір відступлення права вимоги № 9/10 ВБ, у відповідності до умов якого, кредитор відповідно до ст. 512-514 Цивільного кодексу України відступає (передає) новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги грошових коштів в обсязі 6 176 111,93 грн. від Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія»  - Боржник за договором банківського вкладу № 30/28-03-08 в національній валюті з щомісячною виплатою процентів від 28.03.2008 року, укладеного між Боржником та Кредитором. Майнові права, що відступаються сторонами оцінені в сумі 6 176 111,93 грн. /а.с. 20-21/.

На виконання п. 2.1.2. Договору відступлення права вимоги № 9/10 ВБ від 28.07.2010 року Кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає документи, які підтверджують право вимоги грошових коштів Кредитора за Договором банківського вкладу № 30/28-03-08 в національній валюті з щомісячною виплатою процентів від 28 березня 2008 року, який укладено між Кредитором і Боржником: нотаріально посвідчені копію Договору банківського вкладу № 30/28-03-08 в національній валюті з щомісячною виплатою процентів від 28 березня 2008 року та Додаткової угоди № 1 до такого Договору, який укладений між Кредитором та Боржником; нотаріально посвідчену копію заяви (вимоги) Кредитора; нотаріально посвідчену копію повідомлення Боржника про включення Кредитора в реєстр кредиторів Боржника, про що складено акт прийому-передачі документів /а.с. 21/.      

Відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов‘язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

28.07.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» звернулось до ліквідатора Відкритого акціонерного Банку «Біг Енергія» з повідомленням за вих. № 174/10 про зміну кредитора за договором банківського вкладу № 30/28-03-08 в національній валюті з щомісячною виплатою процентів від 29.03.2008 року в сумі 6 176 111,93 грн. /а.с. 22/.

Листом № 16 від 30.07.2010 року Селянське (фермерське) господарство «Воля» звернулось до Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія» з повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли на підставі договору банківського вкладу № 30/28-03-08 в національній валюті з щомісячною виплатою процентів від 28.03.2008 року та кредитних договорів № 01/15-11-2006 від 12.08.2005 та № 01/07-10-2008 року від 29.10.2008 року /а.с. 18/.

Проте, листом № 1869/24.06 від 01.08.2010 року Відповідач заперечив проти проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

          Як вже зазначалось, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що Закон України «Про банки і банківську діяльність» не містить прямої заборони щодо здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог в процедурі ліквідації, стаття 602 Цивільного кодексу України, якою передбачені випадки недопустимості зарахування зустрічних однорідних вимог, не містить заборони зарахування однорідних вимог в процедурі ліквідації та на стадії виконання судових рішень, частиною 4 п. 11.8 глави 11 Положення, яким встановлений порядок задоволення вимог кредиторів банка в процедурі ліквідації, передбачена можливість погашення взаємних зобов’язань банка та конкретного кредитора, а статтями 512, 514, 601 Цивільного кодексу України та статтями 202, 203 Господарського кодексу України надано стороні право здійснювати таке зарахування за заявою.

За такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується у повному обсязі з оглядну на наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, за статтею 601 Цивільного кодексу України зобов‘язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В розумінні статті 601 Цивільного кодексу України необхідною умовою для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог є те, щоб за обома вимогами вже настав строк виконання, оскільки неможливо пред’явити до зарахування вимоги за таким зобов’язанням, яке не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог:

про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров‘я або смертю;

про стягнення аліментів;

щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності;

в інших випадках встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов‘язання припиняється: належно проведеним виконанням, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов‘язання; у разі поєднання управненої та зобов‘язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Главою 11 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління НБУ № 369 від 28.08.2001р., встановлений порядок задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною 4 п. 11.8 глави 11 зазначеного вище Положення взаємні зобов’язання банку і конкретного кредитора погашаються в рівнозначних сумах.

Положеннями п. 9.3. Глави 9 Розділу VI Положення від 28.08.2001року № 369 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» передбачено, що ліквідатор зобов‘язаний забезпечувати максимальне задоволення вимог кредиторів із мінімальним обсягом витрат на здійснення ліквідаційної процедури для досягнення максимального результату з використанням визначеного кошторисом обсягу витрат. З отриманням рішення про своє призначення ліквідатор зобов‘язаний уживати заходів щодо ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, чинного законодавства України, у тому числі цього Положення.

Крім того, вищезазначеним Положенням передбачена можливість погашення взаємних зобов‘язань банку і конкретного кредитора у рахунок задоволення вимог кредитора.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора:

1). припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи;

2). банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3). строк виконання всіх грошових зобов‘язань банку та зобов‘язання щодо сплати податків і зборів (обов‘язкових платежів) вважається таким, що настав;

4). припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку;

5). відомості про фінансовий стан банку, боржників, які порушили строки виконання зобов‘язань перед банком, вимоги банку до боржників, які порушили строки виконання зобов‘язань перед ним, перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6). укладення угод, пов‘язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

7). скасовуються арешт, накладений на майно (в тому числі на власні кошти банку на його рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

8). вимоги за зобов‘язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред‘являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до статті 92 зазначеного Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банку; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку згідно з законодавством; має право відчужувати активи та/або зобов‘язання банку; виконує повноваження органів управління банку; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред‘являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банку, у тому числі через судові органи; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банку, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 95 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банку; з дня відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банку про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю; заявляє в установленому законодавством порядку заперечення по заявлених до банку вимогах кредиторів; заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; вживає заходів, спрямованих на виявлення та повернення майна банку, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов‘язковому зберіганню; вживає заходів, які, на його думку, дадуть можливість отримати максимальну виручку від продажу активів у найкоротший строк; реалізує майно банку для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Ліквідатор при прийнятті рішень про відчуження активів та/або зобов‘язань банку зобов‘язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 96 цього Закону.

Ліквідатор приймає рішення про отримання та відчуження активів та/або зобов‘язань без повідомлення та отримання згоди акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку.

Особа, яка є стороною договору про передачу активів та/або зобов‘язань банку, під час здійснення ліквідаційної процедури банку звільняється від сплати будь-яких платежів, пов‘язаних із відчуженням/отриманням таких активів та/або зобов‘язань, за внесення змін до державних реєстрів та плати за послуги, що надаються державними органами.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) банку. Протягом трьох днів з дня призначення ліквідатора керівники банку забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов‘язків винні особи несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України.

При виконанні своїх обов‘язків ліквідатор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку України. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу ліквідатора до банку, його активів, книг, записів, документів, несе адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством. Правоохоронні органи зобов‘язані надавати допомогу ліквідатору в його роботі на підставі письмового звернення.

Згідно ст. 93 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.

Ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження; відповідно до вимог нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надає Фонду протягом двадцяти робочих днів із дня настання недоступності вкладів повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, із визначенням їх розрахункової суми, що підлягає відшкодуванню; складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; сповіщає кредиторів про акцептування вимог; щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитися з переліком вимог, та про дату подання цього переліку Національному банку України.

Таким чином, прямої заборони щодо заборони зарахування зустрічних однорідних вимог в процедурі ліквідації чинне Законодавство, зокрема Закон України «Про банки і банківську діяльність» не містить.

Разом з цим, відповідно до частини 3 статті 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Статтею 96 зазначеного Закону передбачено, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Як свідчать матеріали справи, 03 березня 2010 року у офіційному виданні Верховної Ради України - газеті «Голос України» № 38(4788) опубліковано оголошення про відкликання ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ВАТ «Банку «БІГ Енергія» /а.с. 59/.

30.03.2011 року, тобто через рік, СФГ «Воля» звернулось до Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія» з вимогою про визнання кредиторських вимог в сумі 6 176 111,93 грн. та включення їх до переліку вимог кредиторів банку /а.с. 27/.

Листом  № 457/24-06 від 07.04.2011 року Відкрите акціонерне товариство  Банк «БІГ Енергія» повідомило селянське (фермерське) господарство «Воля» про відхилення кредиторських вимог у зв‘язку з пропуском одного місяця встановленого для подання вимог кредиторів /а.с. 28/.          

Більше того, поважності причин такого пропуску СФГ «Воля» не навело та не довело.

          Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.          

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року у справі № 33/135.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року у справі № 33/135 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи № 33/135 повернути господарському суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

06.10.11 (відправлено)