Рішення

від 06.10.2011 по справі 40/303

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/303

06.10.11

За позовом    Київського національного університету ім. Т. Шевченка

до                    Благодійної організації "Інтерекоцентр"    

Третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву

про                 стягнення заборгованості 12 141,87 грн  

             Суддя  Пукшин Л.Г.  

Представники  cторін:

від позивача:         ОСОБА_1 - за довіреністю №03-77 від 21.09.11

від відповідача:     не з'явився

від третьої особи:  ОСОБА_2 - за довіреністю №37 від 26.08.11

В судовому засіданні 06.10.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.      

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Київського національного університету ім. Т. Шевченка до Благодійної організації "Інтерекоцентр" про стягнення заборгованості  в розмірі 12 141,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині відшкодування витрат на земельний податок, плати за спожиті комунальні та експлуатаційні послуги відповідно до договору № 07-339 від 27.10.05 про відшкодування орендної плати, податку на додану вартість, витрат на земельний податок та спожиті комунальні та експлуатаційні послуги. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12 141,87 грн, з них: 10 433 грн - сума основного боргу, 1 708,87 грн - пеня.

Ухвалою суду від 09.08.11 порушено провадження у справі № 40/303 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.09.11. Даною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

У судове засідання, призначене на 22.09.11, представники позивача та третьої особи з'явились, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали свої пояснення по суті спору.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 06.10.11 у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 06.10.11 представники позивача та третьої особи з’явились, позовні вимоги підтримали, надали свої пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.11 не з’явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 09.08.11, 22.09.11 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві –01004 м. Київ, вул. Терещенківська, 2, кім. 69, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

27.10.05 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (третя особа, орендодавець) та Благодійною організацією „Інтерекоцентр” (відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 2317 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі – договір оренди).

Відповідно до п.1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 26,16 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Комінтерна, 1, що знаходиться на балансі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, з метою розміщення офісу неприбуткової громадської організації.

Згідно з п. 10.1 договору оренди його укладено строком на 11 місяців, з 27.10.05 до 27.09.06.

Відповідно до п.10.5 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця , договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи строк дії договору неодноразово продовжувався за згодою сторін.

28.01.10 відповідач та третя особа підписали акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв із користування нерухоме майно загальною площею 26,16 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну,1.

Відповідно до п. 5.8. договору орендар зобов’язується укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Як встановлено судом, 27.10.05 між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) було укладено договір № 07-339 про відшкодування орендної плати, податку на додану вартість, витрат на земельний податок та спожиті комунальні та експлуатаційні послуги (далі –договір № 07-339).

Відповідно до п.1.1 договору № 07-339 предметом договору є відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання переданого в оренду нерухомого майна, за земельний податок та комунальні послуги.

Згідно з п.2.2 договору орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на утримання будівлі та спожиті орендарем комунальній послуги пропорційно до займаної ним частини нежитлового приміщення.

Відшкодування витрат на спожиту орендарем електроенергію нараховується згідно показань електролічильника орендаря, а в разі його відсутності –за кількістю електроенергії, спожитої джерелами електроспоживання орендаря згідно розрахунків балансоутримувача (п. 2.3 договору).

Відшкодування земельного податку за орендовану площу здійснюється орендарем згідно розрахунку балансоутримувача (п.2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що балансоутримувач зобов’язується до 10 числа поточного місяця готувати для орендаря розрахунок вартості відшкодувань за спожиті експлуатаційно-комунальні послуги, спожиту електроенергію, земельний податок згідно діючих розцінок та тарифів.

Орендар зобов’язується своєчасно отримувати у балансоутримувача розрахунок вартості відшкодувань, згідно якого до 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити кошти на рахунок балансоутримувача (п. 3.2 ).

В додатку № 1 до договору від 27.10.05 здійснено розрахунок вартості комунальних послуг та компенсації податку на землю по договору № 2317 оренди нежитлового приміщення площею 26,16 кв.м.

Як вбачається з додатку № 1 щомісячно відповідачем підлягають відшкодуванню витрати позивача на суму 462,25 грн., в т.ч. податок на землю –73,51 грн., комунальні послуги –269,04 грн., експлуатаційні витрати –119,70 грн.

Згідно з п. 5.1 договору № 07-339 його укладено з 27.10.05 до 27.09.06. включно.

Відповідно до п. 5.4 договору № 07-339 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця , договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи строк дії договору неодноразово продовжувався за згодою сторін.

02.02.10 позивачем та відповідачем було підписано акт припинення існування договору від 27.10.05 № 07-339 про відшкодування орендної плати, податку на додану вартість, витрат на земельний податок та спожиті комунальні та експлуатаційні послуги, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що договір № 07-339 від 27.10.05 припинив свою дію з 28.01.10.

Як вбачається з матеріалів справи, комісією у складі представників позивача в присутності представника відповідача 30.09.10 було проведено обстеження нежилих приміщень, які знаходились в орендному користуванні відповідача згідно умов договору оренди № 2317 від 27.10.05. За результатами перевірки було складено акт обстеження, з якого вбачається, що станом на 30.09.10 приміщення вільне, заборгованість орендаря за опалення згідно розрахунку АК „Київенерго” за січень 2010 року складає 10548,63 грн. орендар пропонує балансоутримувачу частково погасити заборгованість за опалення згідно розрахунку АК „Київенерго” за грудень 2009 року у сумі 3324,00 грн.

У зв’язку з несплатою відповідачем заборгованості за опалення орендованого приміщення, 10.02.11 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яка була залишена відповідачем без відповідача, заборгованість не сплачена.

Відповідач належним чином не виконав зобов’язання за договором договір № 07-339 від 27.10.05 щодо відшкодування витрат балансоутримувача на опалення орендованого відповідачем нерухомого майна. В матеріалах справи наявний розрахунок споживання теплопостачання орендарями Ботанічного саду ім.. Фоміна за січень, лютий 2010 року, з якого вбачається, що за січень 2010 відповідачу було надано послуги з опалення на суму 10548,63 грн., за лютий 2010 –4450,43 грн.

Як свідчать матеріали справи, за період дії договору оренди № 2317 від 27.10.05 та договору від 27.10.05 № 07-339 про відшкодування орендної плати, податку на додану вартість, витрат на земельний податок та спожиті комунальні та експлуатаційні послуги відповідачу було надано послуг з опалення на загальну суму 76095,26 грн., в той час як відповідачем було сплачено - 65662,26 грн.

Факт наявності заборгованості в сумі 10 433,00 грн. (76 095,26 грн. – 65 662,26 грн) відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відшкодування спожитого орендарем теплопостачання в сумі 10433,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 708,87 грн. пені, що нарахована за період з 15.05.10 по 17.05.11.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 4.3 договору від 27.10.05 № 07-339  в разі несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування коштів на відшкодування витрат балансоутримувача нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості (з урахуванням індексації) за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Судом здійснено перерахунок розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням вимог п.6 ст. 232 ГК України:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

10433

15.05.2010 - 07.06.2010

24

10.2500 %

0.056 %

140.63

10433

08.06.2010 - 07.07.2010

30

9.5000 %

0.052 %

162.93

10433

08.07.2010 - 09.08.2010

33

8.5000 %

0.047 %

160.35

10433

10.08.2010 - 15.11.2010

98

7.7500 %

0.042 %

434.18

Разом 898,10 грн.

Таким чином за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення сплати відшкодування витрат балансоутримувача за договором № 07-337 від 27.10.05 в сумі 898,10 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної  заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача в сумі 10 433,00 грн, пені в сумі 898,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, витрати понесені для отримання довідки ЄДРПОУ відповідача, сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача  пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 8,11 грн., на відповідача –113,31 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 16,52 грн., на відповідача –219,48 грн.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Благодійної організації „Інтерекоцентр” (01601 м. Київ, вул. Терещенківська, 4, ідентифікаційний код 25634013) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033 м. Київ, вул. Володимирська, 60, ідентифікаційний код 02070944) суму основної заборгованості в розмірі 10433 (десять тисяч чотириста тридцять три) грн. 00 коп., пеню в сумі 898 (вісімсот дев’яноста вісім) грн. 10 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 113 (сто тринадцять) грн. 31 коп., 219 (двісті дев’ятнадцять) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                                Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 07.10.2011 р.